НАШІ ДІТКИ

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова….
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.

(М.Пономаренко)

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

(В.Крищенко)

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!
„Мамо, кашки!” – кашка є.
„Мамо, чаю!” – вже наллє.
„Мамо, спатки!” – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
„Мамо, ніжку зав”яжи!”
„Мамо, казку розкажи!”
Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!

(Катерина Перелісна)

На мене звернені очі:
Великі, карі, жіночі.
В своїй любові бездонні.
Магічні, як у Мадонни.
Добром налиті до краю.
Я з них наснагу черпаю.
За них я Богу молюся –
Кохані очі матусі.

(О.Мамчич)

Мамине свято
Я зустрічаю.
Я для матусі
Віршик вивчаю.
Я подарунок мамі роблю,
Я свою маму
Дуже люблю!

(Інна Кульська)

Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Синя нитка – птиці прилітають.
А червона – квіти зацвітають,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Листя вишиваємо ласкаве,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

(М.Сингаївський)

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш,
Мене поцілуєш,
І я тебе дуже люблю!

(Катерина Перелісна)

Хто смачніше неї приготує?
Хто заплете гарную косу?
Хто з усіх пригод тебе врятує?
Хто встає раніше за росу?

Ніжно приголубить, тепло приласкає,
На ніч заспіває чарівні казки.
Ти дорослим станеш – і тоді згадаєш
Теплоту і ніжність маминой руки.

Рідна матінко, матуся!
Низько я тобі вклонюся.
За недоспані ті ночі,
За ласкаві, ніжні очі.
Сильно я тебе кохаю,
Вірші ці тобі складаю.
Гарну пісню заспіваю,
Тебе, люба, обіймаю.
І для тебе, моя нене,
Я у Бога попрошу
Щастя, долі і здоров’я,
Бо тебе я так люблю!

Мамо, мамочко та ти ж така красива,
Ти ж у мене лагідна така.
І моє волосся горно – сине
Ніжно пестила твоя рука.

Це ж було, а може, і приснилось,
А якщо було, то так давно
Кажеш ти, що я чужа зробилась,
Що мені до тебе все одно.

Не вбивай холодними словами,
Та посидь зі мною, помовчи,
Просто притулитися до мами
І заплакати у неї на плечі.

Не залишай мене, матусю,
Коли у серці біль щемить.
Коли сльозами враз заллюся,
І радість щезне, відлетить.

Не залишай як, сил не маю
Молитись з вірою тобі,
Коли надія покидає
І залишають у журбі

Але ще більше прошу:
Не залишай мене тоді,
Коли тяжку ти знімеш ношу
І щастя з’явиться в житті.

Куди твоя радість поділась?
Чого зажурилась краса?
І руки твої опустились,
Чого посивіла коса?

Не треба журитися, мамо,
Чого ж у сльозах, ну чого?
Чи снігу упало немало,
І весь він – тобі на чоло?

Пісень ти співала немало,
Багато не спала ночей.
Чого ж ти зажурена, мамо?
Аж котяться сльози з очей.

Не жалій мене, мамо, не треба,
І не думай, що я ще дитя,
Подивись у глибокеє небо,
На своє ти оглянься життя.

Як тобі було важко в дорозі,
Як тебе заставала гроза.
Я стою на твердому порозі,
Чому ж в тебе іскриться сльоза?

Принесу, мамо, тобі я квіти,
В очі гляну твої ясні.
Сльози радості ніде подіти,
Ніби краплі дощу навесні

Я загляну у очі – озерця,
До щоки притулюсь, як колись,
І відчую биття твого серця,
Тільки жалібно так не дивись .