Це викликає у мами справжній шок. Якщо врахувати, що ці удари бувають зовсім неабиякі, у будь-кого з батьків виникають цілком логічні запитання, які можна розділити на три умовні категорії.

• Причина такої поведінки. Чому вона так робить? Що в сім'ї провокує у дитини таку поведінку?Чи  винні батьки в чому-небудь?
• Хочу, щоб цього не було. Як зробити так, щоб дитина не завдавала собі ударів?
• Як правильно реагувати мамі на таку поведінку малюка?

Треба сказати, що не існує однозначної відповіді на жодне з цих запитань. Тому що поведінка дитини, яка б'є себе - це всього лише симптом. Це як головний біль - симптом дисбалансу в організмі, причини якого можуть бути у кожної людини свої.

Леся Беш

Історія лікування бронхіальної астми (БА) — це не лише історія великих досягнень, але й багатьох, нерідко непоправних, помилок. І, напевне, найбільшим розчаруванням стали роки захоплення хірургічними методами її лікування, тоді як найбільшим успіхом можна вважати створення інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС). Однак і сьогодні існують проблеми, які породжують помилки в лікуванні даної патології, передусім це: труднощі у визначенні своєчасного діагнозу, особливо в найменших дітей; складності у виборі схеми лікування; варіант «трудної» астми, яка погано піддається терапії; забезпечення співпраці між усіма учасниками лікувального процесу.

Відомо, що підставою для фахових дій лікаря є діагноз, тобто точне розпізнавання хвороби. Сучасний рівень медичних знань дозволяє ефективно лікувати алергічну патологію вже на ранніх стадіях її виникнення. Водночас у такій ситуації підвищується відповідальність лікаря за своєчасність і правильність визначення діагнозу. На думку талановитого клініциста академіка В. Н. Виноградова, більшість помилок допускається на амбулаторному етапі, коли лікар самостійно вирішує питання первинної діагностики. Ми зіставили поліклінічні і клінічні діагнози 254 хворих, які проліковані з приводу БА у Львівському міському дитячому алергологічному центрі у 2006–2008 роках, і виявили помилковий діагноз у 61 (24%) дитини. Переважно такі діти (52 дітей — 20,5%) скеровувалися у спеціалізований центр з діагнозом гострий обструктивний бронхіт. І це не дивно, оскільки донині не існує єдиних підходів до трактування бронхообструктивного синдрому (БОС) в педіатрії, залишаються до кінця не розробленими критерії диференціальної діагностики цілого ряду респіраторних захворювань, які перебігають з симптомами бронхіальної обструкції.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

 Н А К А З

 31.12.2009 N 1086

 Зареєстровано в Міністерстві
 юстиції України
 2 серпня 2010 р.
 за N 594/17889


 Про затвердження форми первинної облікової
 документації N 063-2/о "Інформована згода
 та оцінка стану здоров'я особи або дитини
 одним з батьків або іншим законним
 представником дитини на проведення
 щеплення або туберкулінодіагностики"
 та Інструкції щодо її заповнення


 З метою реалізації статті 43 Основ законодавства України про
охорону здоров'я та статті 12 Закону України "Про
захист населення від інфекційних хвороб" 
Н А К А З У Ю:

"В школі я ховалася від медичних оглядів в туалетах і роздягальнях. Удома, опираючись виклику доктора, вдавалася до всяких хитрощів: притискалася лобом до замерзлої шибки, щоб його охолодити і приховати підвищену температуру, кашляла під ковдрою, струшувала градусник.
А коли я виросла, ні на хвороби, ні на профілактичні медогляди якось не вистачало час, завжди знаходилися важливіші і абсолютно невідкладні поділа. В результаті, про існування такої речі, як резус-фактор, а також про те, що у мене він негативний, я дізналася лише в двадцять один рік - тобто в ту пору, коли вирішила стати матір’ю”.

Євген Суслов

Діагноз у буквальному перекладі з грецького означає розпізнавання, а в медицині — це висновок про захворювання. Діагноз може бути прижиттєвим і посмертним, раннім і пізнім щодо перебігу хвороби, правильним і помилковим. І звісно ж, успіх у лікуванні того чи іншого захворювання залежить від точності діагнозу. «Лікуватися і йти потемки — те саме», — писав Валентин Пікуль, зіштовхнувшись із малоефективним лікуванням через помилку в діагнозі. Видатний грецький лікар Гіппократ використовував у діагностичному дослідженні все, що сприймалося органами чуття, ведучи спостереження «...поглядом, дотиком, слухом, нюхом і смаком». Цивілізація подарувала медицині широкий арсенал діагностичних засобів, які безупинно збільшуються завдяки новим відкриттям у суміжних науках — фізиці, хімії, біології. Вводяться нові та вдосконалюються старі методики, розробляються спеціальні проби та тести.

Ось уже 90 років використовується проба французького вченого Манту для діагностики туберкульозу. Реакція широко застосовується завдяки її простоті: під шкіру вводиться туберкулін (препарат, виготовлений із знешкоджених продуктів життєдіяльності збудників туберкульозу) і через три дні за характером реакції на шкірі ставлять діагноз. Проте вона має недоліки — у 40% випадків трапляються помилки, а головне — ускладнення: від легких (підвищення температури, болі в м’язах) до важких алергічних реакцій (аж до шоку в людей із підвищеною чутливістю і нападів епілепсії). Тому в усьому світі вчені намагаються знайти більш чутливі й безпечні методи діагностики туберкульозу. Адже щорічно у світі 10 мільйонів чоловік хворіють на туберкульоз, із них 3 мільйони вмирають. В Україні з 1995 року оголошено епідемію туберкульозу, оскільки число хворих перевищило мільйон, а смертність за останні 10 років збільшилася вдвічі (щорічно туберкульоз забирає понад 10 тисяч життів). Більшість хворих на туберкульоз виявляється вже під час їхнього звертання за медичною допомогою, а це, як правило, супроводжується значною кількістю осіб, з якими хворі мали контакт, пізньою діагностикою та високою смертністю.

Выдержки из статьи "Ракетоноситель для клетки. Как ни странно, но уникальными методиками диагностики и лечения туберкулеза и рака, разработанными украинскими учеными, интересуются только за рубежом".

Автор: Ольга ПАВЛОЦКАЯ

"Зеркало Недели", № 11 (640) 24 — 30 марта 2007

Интервью с известным ученым, изобретателем принципиально новых, нетоксичных и неинвазивных методов диагностики и лечения туберкулеза и рака, заведующим лабораторией патоморфологии Института фтизиатрии и пульмонологии профессором Евгением Сусловым. Научная школа профессора Е.Суслова, представленная более чем двадцатью учениками и последователями, получила признание и хорошо известна в нашей стране и за ее пределами.

Альтернатива реакции Манту

Как известно, основным методом диагностики туберкулеза на сегодняшний день является реакция Манту, изобретенная еще сто лет тому назад французским ученым. После подкожного введения туберкулина реакция определяется на третий день с помощью линейки (в идеале размер папулы, пузырька, не должен превышать 5 мм). Точность такой диагностики, по оценкам специалистов, составляет в среднем 50%. Кроме того, она может вызывать осложнения: легкие (температурные реакции и боль в мышцах) и тяжелые (аллергические реакции вплоть до анафилактического шока и отека Квинке). В прошлом году в пяти областях Украины после введения туберкулина несколько сотен детей серьезно заболели. Тогда Министерство здравоохранения приняло решение временно приостановить туберкулинодиагностику до выяснения обстоятельств трагедии. Тем не менее ничего так и не выяснив, МЗ позже возобновил проведение реакции Манту.

Сколько бы автор ни призывал родителей относиться к детским болезням спокойно и философски, не как к трагедиям, а как ко временным мелким неприятностям, удается это далеко не всем и не всегда. В конце концов совсем не редкость ситуации, когда мама просто не может сказать, сколько раз за год ребенок болел ОРЗ – эти ОРЗ просто не заканчиваются. Одни сопли плавно перетекают в другие, заложенный нос переходит в заболевшее ухо, бледнеет покрасневшее горло, но сипнет голос, увлажняется кашель, но в очередной раз повышается температура…

КТО В ЭТОМ ВИНОВАТ?

Раньше говорили: «Что поделать, такой уродился» и добавляли: «Потерпи, перерастет».

Сейчас говорят: «Плохой иммунитет» и, как правило, добавляют: «Надо полечить».

Давайте попробуем разобраться, что же все-таки надо делать – терпеть или лечить?

Родители должны знать, что врожденные нарушения иммунитета – т. н. первичные иммунодефициты – редкость. Они проявляются не просто частыми ОРВИ, а очень тяжелыми ОРВИ с опаснейшими бактериальными осложнениями, которые с трудом поддаются лечению. Врожденный иммунодефицит – это состояние смертельно опасное и оно не имеет никакого отношения к двухмесячному насморку.

Таким образом, частые ОРЗ – в подавляющем большинстве случаев следствие вторичного иммунодефицита – т. е. ребенок родился нормальным, но под действием определенных внешних факторов его иммунитет или не развивается, или чем-то угнетается.