Маля підросло, і на зміну найпершим батьківським хвилюванням приходять нові ситуації, що породжують тривогу й розгубленість молодих мам і тат. Канули в лету безсонні ночі, пелюшки, газики й перші зубки. На порядку денному коштує не вирішене питання про шкільну пору, що насувається.
Дослідження показали, що зараз батьки раніше починають задумуватися про те, як їх син або донька відправляться в школу, чим десять - п'ятнадцять років тому. Що вже там лукавити, вимоги школи до вступників у неї первачкам набагато зросли. Тепер усе частіше проводяться спеціальні тестування, перевіряючи, чи вміє дитина читати, лічити, малювати... Перевага влучення в "гарний" клас однозначно закріплене за найбільш розвиненими дітьми/
Як тільки маля зросліє і досягає п’яти - шестирічного рубежу, більшість батьків хвилюють питання із серії "Як підготувати дорогоцінне чадо до школи?", " Чи потрібно відвідувати додаткові заняття перед походом у перший клас?" і "Що взагалі на загал дитина повинен знати про школу, щоб навчання в ній було радісним?".
У всьому цьому нам і має бути послідовно розібратися.
Для багатьох дітей похід у школу пов'язаний з обов'язковою атрибутикою. Це, як правило, красиві ранці, шкільний костюм, що так нагадує костюм батьків.
Приготування до школи перед Першим вересня - це воістину таємнича подія. Малята обожнюють вибирати приналежності для майбутнього плідного навчання, збирати свою першу шкільну сумку. Надайте їм таку можливість. Це буде один з перших кроків назустріч дорослого життя, де люди самі несуть за себе відповідальність і самі вирішують складні завдання. Маля одержить масу задоволення, залишиться гордий за пророблену роботу, а збори в школу тільки підстьобнуть інтерес і допоможуть упоратися з естет.
Хочу в школу…
Збори в школу починаються, звичайно, не за місяць до найголовнішого Першого вересня й не з магазинних полиць. Збори в школу починаються буквально з народження, ну, принаймні з того моменту, як маля починає шустро бігати й виявляти незвичайну цікавість до книжок і газетам. "Відмінником будеш?" - запитує численна родичка - " Давай-Давай, у школі це придасться", - вторять їм усі інші люди.
Виходить, що про школу дитина чує практично все своє життя, не чи це благодатний ґрунт для того, щоб підготувати маляти до навчання максимально повно й природно. Нехай він чує тільки гарне! Батькам надто важливо створити в маляти відчуття великої значимості, важливості й престижності навчання. Із школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже він уперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мети й досягати їх, брати на себе відповідальність за свої вчинки й робити прогнози на найближче майбутнє. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят - це щось надприродні, що дає незаперечний авторитет дорослому. "Піду працювати, коли виросту" - вимовляється із придихом, діти часто відіграють "у роботу". Так чому б не представити маляті його прихід у школу саме як роботу. Дитина буде пишатися собою й дуже намагатися, щоб не вдарити в бруд особою й не втратитися дорогоцінного статусу "як великий".
Батьки повинні максимально показувати свою радість від того, що їх дитина майже школяр, а головне, що він гідний їм бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і одне це найкращим образом набудовує дитину на серйозний і впевнений лад. Він вас не підведе.
Як не потрібно…
Тепер трохи про те, які помилки вільно або мимоволі припускають батьки на етапі підготовки малят до школи.
У першу чергу, не треба лякати школою. Будь-які фрази типу: "Таких, як ти, у школу не візьмуть", "Туди беруть тільки гарного хлопців" і "У школі побачиш, як складно вчитися, ще назад у сад запросиш" не несуть ніякого виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, почувати непевність.
Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо його увага постійна акцентувати на цьому. Ранні підйоми, обов'язкові уроки, страх одержати двійку й виявитися поганим учнем - усе це може остаточно отруїти життя починаючого школяра, понизивши самооцінку, і навіть відбити бажання вчитися.
Дуже поширеною помилкою батьків є споконвічно неправильний настрой, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, є вкрай згубним. Це не виходить, що треба кидатися в крайність і не обертати ніякої уваги на оцінки. Головне - не забувати про те, що маля йде в школу для того, щоб одержувати знання.
І ще одне правило: ніякого грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки. Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так він зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне носити теж пізнавальний характер. Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне подаватися природно, без особливої прив'язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре потрудилася в саду або початковій школі, досяг нових результатів, чомусь новому навчився - це безумовно приємна подія, у вихідні можна відправитися родиною в театр, небагато розважитися. От приблизно так.
Украй неправильною стратегією є впровадження видачі кишенькових грошей відповідно до оцінок. Широко відома лінійка: "5" - 50 грн., "4" - 20 грн., "3" -5 грн. приводить тільки до одному - діти перестають вчитися й намагаються тільки заробити на походах у школу.
Куди піти вчитися? Питання про те, чи треба відвідувати школи раннього розвитку, мовні групи й групи по ранньому навчанню математиці, читанню і письму, зостається відкритим.
Одні батьки стовідсотково упевнені в необхідності таких занять, намагаючись із народження навчати малят різним наукам, інші батьки вважають, що всьому повинна навчити школа, а ранні заняття - це формена крадіжка дитинства й не більш того.
Праві й ті й інші. Як? Кожний батько допомагає будувати долю своєї дитини. І кожний батько має право на своє бачення, як це краще зробити.
Однак слід ураховувати, що зараз у школи надходять діти, що вже знають хоча б букви, що й уміють уважати в межах десяти. До всього іншого, на першій співбесіді їм задаються питання про навколишній світ і навіть про громадське життя. Звичайно, у школу попадають усі, але не варто забувати, що є таке поняття, як комплектація.
Виходячи із цього, все-таки корисним буде приділити увагу елементарному навчанню, знайомству з буквами й цифрами, квітами й нотами. Усе це можна зробити будинку, по яскравих і цікавих книгах, а можна ходити в спеціальні групи раннього навчання.
Як би не йшли справи в наших родинах, яким характером і здібностями не володіли наші діти, давайте пам'ятати, що перехід від саду до школи - це складний перехід і для батьків, і для дітей. Він вимагає чуйності, підтримки й максимальної любові від дорослих і прагнення від малят. Не будемо забувати, що все це взаємозалежне й укладене в коло. Більше любимо й допомагаємо - більше бачимо віддачі у вигляді успіху й інтересу в очах дітей. Виходить, що в наших руках зробити шкільне життя дітей радісної, повної відкриттів і успіхів.
Джерело: http://www.nanya.ru |