Психологічні особливості дітей - Психологія дитинства - Статті - НАШІ ДІТКИ
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСр, 07-Гру-2016, 22:09

НАШІ ДІТКИ

Меню сайту
Категорії розділу
Notabene [58]
Варто задуматись
Репродуктивне здоров'я і планування вагітності [17]
Від планування до вагітності
Календар вагітності [43]
Все що відбувається з моменту зачаття і до народжуння
Відеогід по вагітності [40]
Відео і питання вагітності розбиті по місяцях. Усе що потрібно знати враховуючи календар вагітності
Вагітність та пологи [55]
Все про планування, вагітність, пологи і післяпологовий період
Грудне вигодовування [14]
Питання пов'язані з годуванням дитини грудьми
Здоров'я наших дітей [40]
Статті про здоровий спочіб життя, хвороби, лікування, поради.
Психологія дитинства [31]
Все про діточок від народження до університету
Перший рік життя [17]
Я зявився на світ. Росту і розвиваюсь. Особливості розвитку на першому році життя
Дитячий садок [3]
Статті про психологію розвитку дошкільнят, особливості вступу в дитячі навчальні заклади та психологія
Дитячий гороскоп [13]
Школа лікаря Євгена Олеговича Комаровського [9]
Практичні поради від відомого лікаря
Родинне життя [11]
Статті присвячені різним побутовим питанням, психології, відпочинку та ін
Краса і здоров'я [9]
Статті присвячені красі, здоровому способу життя, спорту.
Свята, традиції, обряди [31]
Все про підготовку до свята, традиції, обряди, поради, історія
Аборт... [17]
Все про аборт, наслідки, причини та відмовки. Все про найстрашніший необдуманий крок
Прогулянка [4]
Цікаві розповіді про прогулянки рідним містом і не тільки...
Робота в інтернеті [3]
Працюємо не виходячи з домівки. ІнформацІя для замовників. Все про цікаву роботу і можливості заробітку в інтернеті.
Кулінарія [4]
Все не тільки про смаколики та їх походження, але і самі смачні рецепти
Оранжерея [0]
Все про зелених улюбленців. Новини, фото, догляд і просто рекомендації по догляду та вихвалянки
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 304
Статистика

Хто в онлайні 4
Гостей: 4
Користувачів 0

Статті

Головна » Статті » Психологія дитинства

Психологічні особливості дітей
Діти знають, що люди засуджують пияцтво, звинувачують батьків у тім, що вони погані батьки. Тому діти прагнуть усіма силами приховати ганьбу родини. Діти не можуть відверто говорити про свою родину ні з друзями, ні з учителями. Звичка до приховання обумовлена необхідністю ігнорувати реальність. Таємність, виверти, обман стає звичайними компонентами життя. У результаті кожен стає підозрілим і злим. Уроки вивчені в дитинстві, підкріплюються тим, що члени родини ніколи не обговорюють чесно, що відбувається. Психологічні особливості дітей

Сварки як на вербальному рівні, так і ті, що супроводжуються фізичною агресією роблять не тільки психо-травмуючий вплив на дитину. Постійні спостереження над тим, як батьки провокують один одного, сперечаються, приводять до того, що діти засвоюють подібний стиль взаємин між людьми взагалі.

В родинах алкоголіків як хворий, так і не хворий батько часто не виконує своїх обов’язків. Усе це гнітить дитину. І вірні сімейним традиціям, все тримати в секреті, діти ніколи не розповідають батькам про свої важкі почуття. І будучи дорослими, вони продовжують передчувати розчарування, не довіряють як у випадкових, так і в інтимних взаєминах. Жагуче бажання мати постійну турботу про себе з боку батьків залишається надовго з дітьми із таких родин. Вони можуть залишатися незрілими у відносинах з однолітками.

У той же час діти в таких родинах змушені швидко ставати дорослими. Вони почувають себе відповідальними за молодших братів і сестер. Діти змушені вислухувати, схвалювати батьків, робити їхнє життя більш-менш зручним, комфортним. Воістину діти стають батьками своїм батькам. Діти прикривають дезорганізацію сімейного життя. Відсутність турботи й уваги до дитини також може бути стилем виховання в родині, де батьки вживають алкоголь. Таке відношення до дитини лише частина правил, що панують у родині. П'яний батько, що валяється на підлозі, діти переступають через нього, як би не зважаючи. Чи мати може сама страждати алкоголізмом, або бути поглиненою алкогольними проблемами свого чоловіка, витрачає всю енергію на них, а в цей час діти живуть без її уваги. Діти не миються, не чистять зуби. Недолік турботи лише початок загальної занедбаності дитини.

 Якщо діти постійно чують у родині, що батько повинний заробляти гроші, а не пропивати, вони можуть почати плутати гроші з любов'ю й увагою.

 Емоційним потребам дітей в алкогольних родинах теж не приділяється належної уваги. Діти не вчаться як можна співчувати іншій людині. Вони не засвоюють і елементарних обов'язків батьків, що затрудняє їхню адаптацію в майбутній своїй власній родині. "Сексуальна образа”

Якщо дівчинка змушена заміняти свою хвору алкоголізмом матір у виконанні господарських справ, у турботі про молодших дітей, то один раз може так статися, що вона замінить матір своєму батьку в його сексуальних домаганнях. Часто чоловіки, хворих алкоголізмом жінок також алкоголіки. У тому випадку, якщо батько не хворий алкоголізмом, його думки і почуття звертаються до "жіночої половини будинку”, до дочок, якщо мати хвора і відсутня фізично та емоційно. Тоді батько шукає дружби і визнання в дочок. Тісні відносини з дочками можуть непомітно перейти в сексуальні відносини.

 Під сексуальною образою розуміють не тільки явне зґвалтування, але і потайливе зазіхання на вільний сексуальний розвиток.

 Явна і схована сексуальна агресія до дітей - досить часте явище в родинах з наявністю хворого алкоголізмом. Навіть при відсутності фізичного контакту дії дорослого, які порушують розвиток сексуальності дитини, заважають придбанню власного досвіду в цьому напрямку, може розцінюватися як тонка, схована сексуальна агресія. Вважається, що наслідки як схованої так і явної сексуальної агресії завжди важкі і довгострокові. Характер наслідків порівнюється з тим, що залишає сам алкоголізм: почуття своєї нікчемності, утрати контролю над своїм життям і вся гнітюча залежність від цього абсолютного і найбільшого секрету родини. Провина, сором, ненависть до себе, розпач, депресія, роль жертви у всіх життєвих ситуаціях, пасивність - от далеко не повний перелік того, що зв'язане з актом кровозмішення, або зі схованою сексуальною образою, що мала місце в дитинстві. У дітей і підлітків, що пережили сексуальне насильство, - особливе поводження, і якщо знати психологічні особливості таких дітей, дорослі, які працюють з дітьми, могли б припустити, що дитина, можливо, переживає насильство.
Варто обмовитися, що ці ознаки не є специфічними для сексуального насильства, однак, за даними і закордонних і наших дослідників, діти, які перенесли сексуальне насильство, демонструють наступні особливості:
 Психологічні особливості дітей Дітей дошкільного віку
• мучать нічні кошмари;
 • страхи;
• вони раптом починають поводитися так, як діти молодшого віку;
 • грають у сексуальні ігри із собою, однолітками чи іграшками;
• займаються відкритою мастурбацією;
• піддані нервово-психічним розладам (включаючи енурез); Психологічні особливості дітей

Діти молодшого шкільного віку

• переживають труднощі в школі;
 • замикаються в собі, відгороджуються від дорослих, включаючи батьків;
• у них погіршуються відносини з однолітками;
• змінюється рольове поводження;
• вони надмірно фантазують; • іноді поводяться сексуально;
• без видимих причин їх турбують болі в животі;

Психологічні особливості дітей Діти старшого шкільного віку, підлітки
• впадають у дитинство;
• тікають з дому;
 • у них низька самооцінка;
 • займаються проституцією;
 • роблять спроби самогубства;
• вживають алкоголь і наркотики;
 • демонструють зухвале, сексуальне поводження;
 • без видимих причин у них з'являються різні захворювання: алергія, болі в животі, головні болі.

Як не дивно, але більшість маленьких бродяжок мають батьків - і матір, і батька. Звичайно це п'яниці й алкоголіки, проти яких порушуються справи про позбавлення батьківських прав. А як інакше? Мама з татком не тільки не займаються вихованням дитини, вони його просто не помічають. Буває так, що перебування вдома є пряма загроза життю і здоров'ю дітей. На квартирах постійно влаштовуються пияцтва (а то й притони). Мало того, що діти бачать усю цю розпусту, але нерідко і самі стають його учасниками. У дитинстві, як відомо, формується представлення про спосіб життя. Воно складається поступово, але зате з роками стає настільки стійким, що переробити, змінити його практично неможливо. Припустимо, дитину вдома жорстоко б'ють. Він тікає з будинку і таким способом рятується від чергових побоїв. Підсвідомість відразу ж це відрізняє: це добре. Чи, батьки все пропивають і вдома немає навіть кірки хліба, а на вулиці можна стягнути чи випросити їжу. Дитяча підсвідомість знову фіксує позитивну емоцію. Те ж відбувається в школі. Дитина відстала, не засвоює матеріал, над ним сміються - це боляче ранить. Зате у своєму середовищі, у підвалі, на горищі, вона король, має авторитет. 
     Словом, долі маленьких утікачів - це історії про те як діти не змогли справитися з життєвими проблемами, що стоять перед ними, і знайшли обхідні шляхи. У будь-якому випадку споконвічно провина лежить на батьках, адже це вони не бажали допомогти чи сину або дочці перебороти виниклі труднощі, або своєю поведінкою самі створили нестерпні для дитини умови. Велика частина дітей, які потрапили у притулки з вулиці, хворі. Затримка психічного розвитку, олігофренія різного ступеня - звичайні діагнози. Практично усі без винятку педагогічно занедбані, у них обмежений словниковий запас, тому що з ними ніхто не займався. Серед дванадцяти - тринадцяти неповнолітніх зустрічаються токсикомани, а то й наркомани. 
      Ці діти знають про життя більше, ніж інші дорослі. Занадто багато чого їм довелося пережити й спробувати. 
      Кожній дитині, що спробувала самостійності потрібно допомога. Одній потрібен лікар, іншим психолог, а третім просто добре відношення. 
     Головне завдання - створити у хлопчиків і дівчинок вірне представлення про життя. Але до цієї проблеми треба підходити диференційовано, за віком. До дванадцяти - тринадцяти років на дитячу свідомість ще можна впливати, а от старших, як показує практика змінити вже практично неможливо. Хоча... виявившись у нормальному середовищі і змушені поводитися порядно, навіть самі відчайдушні шахраї поступово забувають свої минулі "заслуги”. 
Зрозуміло, що майбутнє таких хлопців багато в чому залежить від того, куди і до кого вони потрапляють. У більшості випадків їх треба допомагати з вибором професії, житлом, облаштованістю в житті. Якщо їх надати самим собі, то багатьох, безумовно чекає досить складне майбутнє. Занадто вони хитливі. 
     Родини, які демонструють асоціальну й антигромадську поведінку виступають, таким чином, як інститут десоціалізації. 
     До них можна віднести кримінально-аморальні родини, у яких переважають кримінальні фактори ризику, і аморальні-асоціальні родини, що характеризуються антигромадськими установками й орієнтаціями. 
     Родина з непрямим десоціальним впливом викликають утруднення соціально-психологічного і психолого-педагогічного характеру, що виражаються в порушеннях подружніх і дитячо-батьківських відносин, це так названі конфліктні і педагогічно - неспроможні родини, що частіше в силу психологічних причин втрачають свій вплив на дітей. 
     Найбільшу небезпеку, по своєму негативному впливі, на дітей представляють кримінально-аморальні родини. Життя дітей у таких родинах через жорстоке поводження, п'яних дебошів, сексуальної розбещеності батьків, відсутності елементарної турботи про утримання дітей найчастіше перебуває під загрозою. Це так названі соціальні сироти (сироти при живих батьках), виховання яких повинно бути покладене на державу. У противному випадку дитину чекає раннє бродяжництво, втеча з дому, повна соціальна незахищеність як від жорстокого поводження в родині, так і від криміногенного впливу злочинних угрупувань. 
     Своєчасні і рішучі заходи, прийняті стосовно таких родин, змогли б істотно знизити їх небезпечний криміногенний вплив на своїх і чужих дітей. Однак цього не відбувається, оскільки відповідні органи не мають чіткої уяви, хто з них у першу чергу повинен займатися подібними родинами. Як правило, у нас прибігають лише до крайньої мері - позбавленню батьківських прав, у той час як менш хворобливі для дітей і більш ефективні по впливі на занепалих батьків були би міри тимчасового вилучення дітей з аморальних родин з тимчасовою передачею їх на виховання в інші родини, або в дитячі будинки. Інші превентивні міри повинні бути застосовані до родин, у яких функціональна неспроможність має інші причини. 
     На практиці до асоціально-аморальних родин найчастіше відносять родини, зовнішня обстановка в яких може виглядати цілком сприятливою, рівень життя досить високий, але духовні цінності підмінені винятково споживчими орієнтаціями з дуже нерозбірливими засобами їх досягнення. Такі родини незважаючи на свою зовнішню респектабельність, завдяки своїм винятково моральним представленням, також роблять на дітей прямий десоціалізуючий вплив, безпосередньо прищеплюючи їм антигромадські погляди і ціннісні орієнтації. 
     Навряд чи правомірна точка зору тих, хто вважає за необхідне вилучати дітей із соціально-аморальних родин. Незважаючи на негативний вплив, що виявляється на дітей такими батьками немає формального приводу для ухвалення рішення про вилучення дитини з цих родин. Стосовно таких батьків і дітей найбільше застосовні корекційні методи, засновані на принципах "зворотної соціалізації”, коли через дітей, які дорослішають, що досить наочно відбивають внутрішній вигляд батьків, відбувається переоцінка батька своїх власних позицій. Однак істотним недоліком методів зворотної соціалізації є їхня запізненість, прозріння часте настає занадто пізно, щоб щось істотно змінити в особистості підлітка. Іншого підходу вимагають родини з непрямим десоціалізуючим впливом - конфліктні і педагогічно-неспроможні. Конфліктна родина, у якій по різних психологічних причинах особисті взаємини чоловіків будуються не за принципом взаємоповаги і взаєморозуміння, а за принципом конфлікту відчуження.
      Конфліктні родини можуть бути як гучними, скандальними, де підвищені тони, дратівливість стає нормою взаємин чоловіків, так і "тихими”, де відносини подружжя характеризують повне відчуження. В усіх випадках конфліктна родина негативно впливає на формування особистості дитини і може послужити причиною різних асоціальних проявів. 
     Як бачимо, у конфліктних родинах десоціалізуючий вплив виявляється не прямо через зразки аморального чи поводження антигромадські відносини батьків тут має місце непрямий десоціалізуючий вплив, що робиться за рахунок хронічно ускладнених, нездорових відносин батьків. 
 У роботі з родинами, де відносини подружжя хронічно ускладнені та знаходяться фактично на грані розпаду, соціальний працівник, практичний психолог, по суті справи, повинні виконувати психотерапевтичні функції. Тобто в бесіді з батьками необхідно, уважно вислухати обидві сторони, спробувати по можливості, погасити невдоволення подружжя один одним, показати причини, що приводять до загострення відносин, консолідувати їх взаємини насамперед на основі інтересів дитини.
     Серед родин підлітків, що перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх, найбільш розповсюдженими є педагогічно-неспроможні родини, у яких при відносно сприятливих умовах (здорова сімейна атмосфера, що ведуть правильний спосіб життя і батьки виявляють турботу про дітей) неправильно формулюються взаємини з дітьми, відбуваються серйозні педагогічні прорахунки, що приводять до різних асоціальних проявів у свідомості та поводженні дітей. 
Педагогічно-неспроможна як і конфліктна родина не має на дітей прямого десоціалізуючого впливу. Формування антигромадських орієнтацій у дітей цих родин відбувається тому, що за рахунок педагогічних помилок, важкої морально-психологічної атмосфери тут утрачається виховна роль родини, і вона по суті свого впливу починає уступати іншим інститутам соціалізації, що грає несприятливу роль.
     Педагогічно-неспроможна родина насамперед має потребу в психолого-педагогічній корекції стилю сімейного виховання і характеру взаємин батьків з дітьми як основних факторів. Ці родини насамперед потребують допомоги психолога, здатного допомогти батькам проаналізувати ситуацію, скорегувати свій стиль і характер відносин з дитиною. 
     На практиці педагогічно-неспроможні родини виявляються найбільш важкодоступними для виявлення причин і несприятливих умов, що роблять негативний вплив на дітей. Щоб виявити несприятливі фактори сімейного виховання в такій родині, необхідно, як правило, тривале і близьке знайомство, налагодження соціальним працівником довірчих відносин як з дітьми так і з батьками. Узагальнення тривалих спостережень, що велися в процесі індивідуальної соціально-педагогічної роботи з такими родинами дозволили виділити наступні найбільш типові, неправильно сформовані педагогічні стилі у функціонально неспроможних родинах, що не справляються з вихованням дітей.
Вседозволяючий стиль, коли батьки не додають значення провинам дітей, не бачать у них нічого страшного, вважають, що "усі діти такі”, або міркують так: "ми самі такі були”. Педагогу , психологу в подібних випадках буває важко змінити добросердий самозаспокоєний настрій таких батьків, змусити їх усерйоз реагувати на проблемні моменти в поводженні дитини.
     Позиція кругової оборони, що також може займати визначена частина батьків, строя свої відносини з навколишніми за принципом "наша дитина завжди права”. Такі батьки дуже агресивно набудовані до усім. Хто вказує на неправильне поводження їхніх дітей. Навіть здійснення підлітком важкого злочину в даному випадку не протвережує мамів і пап. Вони продовжують шукати винних на стороні. Діти з таких родин страждають особливо важкими дефектами моральної свідомості, вони брехливі і жорстокі, дуже важко піддаються перевихованню. 
     Демонстративний стиль, коли батьки, частіше мати, не соромлячись, всім і кожному скаржиться на свою дитину, розповідає на кожнім куті про його провини, явно перебільшуючи ступінь їхньої небезпеки, уголос заявляє, що син росте "бандитом” та інше. Це приводить до втрати в дитини соромливості, почуття каяття за свої вчинки, знімає внутрішній контроль за своїм поводженням, відбувається озлоблення стосовно дорослих, батькам.
     Педагогично-підозрювальний стиль, при якому батьки не довіряють своїм дітям, піддають їх до образливого тотального контролю, намагаються цілком ізолювати від однолітків, друзів, прагнуть абсолютно контролювати вільний час дитини, коло його інтересів, занять спілкування. Так, у цьому відношенні показовий приклад поводження мами Дмитрика С., що коштує на обліку за викрадення велосипеда. Дмитрик учиться в 5 класі, дуже замкнуть, неговіркий. Мама стурбована фактом постановки на облік, прагне ні на хвилину не випускати його з виду. Після навчання хлопчик повинний йти до неї на роботу, де під її доглядом готує уроки. Потім вони повертаються додому, мама не залишає сина в кімнаті навіть наодинці з закріпленим за ним вихователем. Завжди є присутнім при їхній розмові, сама відповідає на всі питання, що вихователь задає підлітку, забороняє, щоб хтось із друзів заходив у будинок, і не випускає Дмитрика на вулицю. Хлопчик росте хмурим, дивиться исподлобья, нагадує зацькованого звірка, нікого не любить, ні до кого не випробує прихильності, озлоблений. 
     Твердий-авторитарний стиль присущ батькам, що зловживають фізичними покараннями. До такого стилю відносин більше схильний батько, що прагне по всякому приводі жорстоко побити дитини що вважає, що існує лише один ефективний виховний прийом - фізична розправа. Діти звичайно в подібних випадках ростуть агресивними, жорстокими, прагнуть кривдити слабких, маленьких, беззахисних. Представники органів профілактики повинні стати на захист дітей від жорстокості батьків, застосовуючи при цьому всі доступні засоби впливу - від переконання до адміністративно- -карного примуса, захищеного дитини від жорстокості.
     Увіщівний стиль. Батьки виявляють стосовно своїх дітей повну безпорадність, воліють перестерігати, нескінченно умовляти, пояснювати, не застосовувати ніяких вольових впливів і покарань. Діти в таких родинах, що називається, "сідають на голову”. Від соціального педагога в даному випадку потрібна твердість, вимогливість як у відношенні неповнолітнього, так і його батьків.
Вітчужденно-рівнодушний стиль виникає в родинах, де батьки, зокрема мати, поглинена пристроєм свого особистого життя. Вийшовши вдруге заміж, мати не знаходить часу, ні щиросердечних сил для своїх дітей від першого шлюбу, байдужа як до самих дітей так і до їх учинків. Діти надані самими собі, почувають себе зайвими, прагнуть менше бувати будинку, з болем сприймають байдужо-відсторонене відношення матері. Такі діти з вдячністю сприймають зацікавлене, доброзичливе відношення з боку старшого, здатні прив'язатися до шефа, вихователю, відносяться до них з великою теплотою, довірою, що допомагає у виховній роботі.
     Допомога загубленій дитині:
1). Необхідно дати йому відчути, що він належить до класу, групі, що він не відкинутий і займає дуже важливе місце в колективі і відповідає цьому місцеві.
2). Якщо дитина ввійшла в якусь групу, підкресліть, що це добре. Але не примушуйте дитини жити стадно, обов'язково бути в колективі. Помнете, що кожна дитина має потребу в тім, щоб побыть наодинці із самим із собою. 
3). Заохочуйте дитини до того, щоб він дозволяв собі приємне времяпровождение, розвага, що вимагає взаємодії з іншими. Це для такої дитини краще чим заняття поодинці.
4). Виставляйте його рессунки, твори й інші речі, що можуть цікавити навколишніх. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самооцінки.  
5). Дуже корисно хвалити дитини, коли він висловлює які-небудь конструктивні думки.
6). Виберіть такий предмет, до якого дитина виявляє найбільший інтерес, залучіть дитини до роботи над цими предметами, нехай він продемонструє перед класом, що може внести в дану область щось коштовне.
7). Допоможіть дитині усвідомити і виразити свої почуття, використовувавши для цього надійні, безпечні канали, такі як малювання, робота з дерева, створення ляльок, читання вголос розповіді, музика й ін.
8). Попросите допомоги в дитини в пошуках рішення якої-небудь проблеми. Багато боязких дітей ховають усі, включаючи свої виняткові інтелектуальні здібності, а вчителя можуть іноді не довідатися про потенціал дитини.
9). Разом з дитиною намалюйте схему щоб довідатися, з ким би він хотів працювати в групі і хто в класі впливає на нього. Підберіть дитині напарника і намітьте з ним план дій, у якому вони можуть добре співробітничати. 
10). Записуйте щодня, скільки разів ви зверталися до загубленої дитини і скільки разів ви вимовляли різні репліки, коментарі на його адресу. Перевірте список наприкінці дня; це буде нагадуванням про те, як ви працюєте, а також про те, які успіхи робить дитина.  
Виховання по типі "кумир родини” часто виникає стосовно "пізніх дітей”, коли довгоочікувана дитина нарешті-те народжується в літніх чи батьків самотньої жінки. У таких випадках на дитину готові молитися. Усі його прохання і примхи виконуються, формується крайній егоцентризм, егоїзм, першими жертвами якого стають самі ж батьки.  
Допомога "кумирові родини”:
1). Приділите йому якнайбільше уваги, постарайтеся краще довідатися його, спілкуючись один на один. 
2). Постарайтеся завоювати його довіра. Якщо це відбудеться, дитина скине маску щасливого щасливчика і відкриється вам.
3). Допоможіть дитині зрозуміти, що не треба ховати їх, що випробувати такі почуття - нормально. Складете розповідь про кого-небудь, хто завжди сміється крізь невидимі світу сльози. Це може бути і свого роду послання до дитини.
4). Візьміть ляльки-клоуна; поясните, що може почувати клоун, що в нього усередині (смуток), коли він смішить навколишніх. А потім нехай лялька зіграє ту ж роль вже в руках самої дитини.
5). Добре, якщо дитина зможе виявити себе в будь-якій творчій діяльності - у малюванні, у музиці.
6). Не упускайте випадку підкреслити, які почуття доречно виражати в тім чи іншому випадку. Ми глузуємо зі смішних речей, але стаємо смутними, коли случаються важкі події. Ми дратуємося, коли хтось робить нам погано. Якщо дитина сміється коли комусь погано, спонукаєте його задуматися над цією ситуацією і звичайним голосом - ні в якому разі не дратуючись! - вимовте: "Було зовсім не смішно, коли Вася упав. Він забите місце ногу, йому було дуже боляче”.
7). Старшим дітям запропонуєте вести щоденник із записами - щоденними і щотижневими. Завірте, що його ніхто не прочитає. Скажіть дитині, що він може говорити з вами про усьому на що його хвилює, у будь-який час - чи віч-на-віч, чи через цей щоденник.  
Непослідовний стиль - коли в батьків, особливо в матері, не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в родині. Виникають різкі емоційні перепади у відносинах з дітьми - від покарання, сліз, лайки до умилительно-ласкательных проявів, що приводить до втрати батьківського впливу на дітей. Підліток стає некерованим, непередбаченим, що зневажає думкою старших, батьків. Потрібна терпляча, тверда, послідовна лінія поводження вихователя, психолога. "Беличева”
      Перерахованими прикладами далеко не вичерпуються типові швидкі сімейного виховання. Для уважного погляду педагога, психолога ці помилки не становлять труднощі в розрізненні. Однак виправити їх набагато сутужніше, ніж знайти, оскільки педагогічні прорахунки сімейного виховання найчастіше мають затяжний хронічний характер. Особливо важко поправні і важкі по своїх наслідках холодні, відчужені, а порию і ворожі відносини батьків і дітей, що утратили свою теплоту і взаимоотношение.
     До людських відносин, у тому числі і до сімейних, так само, як і до почуттів їх що офарблюють, потрібно постійна увага і чималий "праця душі” для їхнього своєчасного відновлення, інакше один раз ворожість, що закрилася, ворожість, конфликтность роз'єднають теплоту родинних відносин, стає необоротними і створюють у будинку нестерпну для дитини атмосферу.
     Як відомо, емоційним центром родини, що задає тон у сімейних відносинах, є найчастіше мати, жінка. Характер відносин матері і дитини з перших днів і місяців його життя істотно визначає характер і долю вже дорослих дітей.
     Особливо небезпечні авторитарність, твердість, надмірне домінування матері, що у даний час нерідке виявляється в багатьох жінок. Такого роду тверде авторитарне поводження депривирует психічний розвиток дітей і чревате різних неприємностей. У тому випадку, якщо в дитини слабкий тип нервової системи, це може привести до нервово-психічних захворювань. У випадку ж, коли в дитини сильний тип нервової системи, домінантність, твердість матері приводить до тяжких непоправних дефектів емоційної сфери, до емоційної несприйнятливості дітей, відсутності эмпатии, агресивності, що може привести до жорстоких тяжких злочинів.
     Узагалі педагогічна неспроможність родини повинна предупреждаться задовго до того, як дитина попадає в поле зору органів профілактики. У цьому відношенні своєчасним профілактичним засобом можна вважати той психолого-педагогичес- кий лікнеп, що проводиться для батьків.
Психічні служби, що забезпечують допомогу родині і дітям допоможуть дозволити хронічну конфліктну ситуацію, допоможуть батькам зрозуміти індивідуальні половозрастные психологічні особливості своїх дітей і скорегувати свою позицію, провести соціально-психологічні тренінги, що формують нові форми соціально-рольового поводження чоловіків, батьків, взрослеющих дітей. Цієї ж служби могли б здійснювати психологічну корекцію соціально-рольового поводження, спілкування педагогів, співробітників інспекцій по справах неповнолітніх. Тобто тих, чия практична діяльність безпосередньо зв'язана з дітьми, підлітками і неблагополучними родинами. "Беличева”
Однак навряд чи ради психологів здатні надати помітну допомогу в роботі з кримінальними-аморальними родинами, де ступінь моральної деградації батьків така, що умовляння і заходи психологічного впливу виявляються безуспеш-ными в плані рятування людей від їхніх пороків: пияцтва, розпусного способу життя, жорстокості й іншого. У даному випадку потрібно рішучі заходи по ізоляції дітей від украй нездорової домашньої обстановки і наданню соціально-правової допомоги.
В часи Римської імперії один з імператорів вирішив провести експеримент. Він хотів з’ясувати якою мовою говоритимуть з часом немовлята. Він наказав привезти зі всіх куточків імперії 50 немовлят, до них було приставлено няньок, яким суворо заборонялось з дітьми бавитись, розмовляти, брати на руки, обіймати та мати будь-які прояви любові та ніжності. Нянькам дозволялось тільки годувати дітей та переодягати. 
     Император так і не дочекався результатів свого експерименту. Через пару місяців всі діти померли. Померли від нестачі пестощів, обійм, спілкування, любові!
Ця страшна історія повинна дати нам зрозуміти, що кожна людина, дитина, особистість поступово "померає” без звичайних обійм, сповнених любові батька, без щирих та лігідних слів, які надихають на життя, без відкритого спілкування та уваги, яке сповнює натхнення та сил… Кожен з нас потребує ціє сповненної життя атмосфери, тим більше діти, які часто густо залишаються на одинці зі своїми почуттями, відчуваючи себе одинаками у цьому лякаючому, холодному світі дорослих. Вони очикують рятівника, який би забрав іх із світу незахищенності у світ любові, радості та натхнення. Батьки, вони очикують на вас!
     Чи відбудеться зворотній перехід? Що допоможе почати життя з чистого аркуша? А головне, що взагалі може застерегти дітей від небезпеки опинитися за межою. 
     Може в це складно повірити, але це може зробити тільки любовь. Безмежна, надійна, довірлива, захищаюча та приймаюча зі всіма недоліками. Любов, яка бажає добра і ставить інтреси людини, дитини вмще за свої. Турботлива, правдива та ніжна. Ніщо на світі не здатне компенсувати її нестачу. Нестача любові відчувається людьми і дітьми настільки гостро, що має прояви в депресіях та пригніченності, невпевненності в собі та спалахах агресії. Люди хочуть любити та бути коханими. 
Паралельні світи. Чи існують вони? Паралельні світи. Чи перетинаються вони, чи світ один на всіх? 
На кожному з нас лежить відповідальність за оточуючий нас світ. Наші радість або сум, любов або ненавість і сторюють світ навколо нас. Якщо ти хочешь, щоб радості в житті стало більше – почни дарувати людям, дітям рабість; якщо ти хочешь, щоб темряви стало в світі меньше – запали світло всередені себе; якщо ми хочемо, щоб діти були щасливими – потрібно подарувати їм щасливе дитинство. Якщо ти хочешь мати радість від спілкування зі своєю сім’ю, дружиною, дітьми – стань відповідальним батьком та любячим чоловіком. 
     Кожен з нас коваль свого щастя. Не треба звинувачувати Бога за світ в якому им жевимо. Цей "світ” створили ми самі. Наші вчинки, егоїзм, злоба, ненавість руйнують останки гармонії Божого творіння. 
     Кожен з нас мріє про життя у світі, де існує тільки довіра і добро, любов та нідія, ввічливість та доброзичливість, натхнення та зобота. Бажання добра є всередені кожно, але добре, що хочемо, не робимо, а зле, що ненавидимо, робимо. Тому що не ми робимо, а живущий у нас гріх.
Я народився, поглянув, а світ вже такий злий та жорстокий. 
  (Андрій, 4 клас)
Навіщо Ти зробив зробив людину головною на Землі (Олег, 4 клас)
Не для себе благаю, для людства. Зроби, будь ласка, так, щоб всі на світі жили хоч би на 11 років більше, ніж потрібно (Артур, 2 клас)
Хочу, щоб Ти жив на Землі (Антон, 3 клас)
Я Тебе поважаю за віру в людину (Ігор, 3 клас)
Господи, не помирай, будь ласка, а то на Землі таке почнеться… 
  (Ася, 2 клас)
Навчи нас любити (Саша, 4 клас)
     Ми закінчуємо навчальні заклади, отримуємо освіту і спеціальності. Але ми ніколи не вчилсь як бути татом та мамою. 
     Коли ми створюємо сім’ю, народжуємо дітей, звідки ж ми знаємо, як стати відповідальними батьками? Частіше за все ми переймаємо "модель батьківства”, яка була пристосована до нас, коли ми були дільми. Тому з часом повторюємо ті самі помилки, яки робили наші батьки. 
Для того, щоб навчитися та змінити модель батьківства, треба вчитися, набувати знання. 
Для цого в Київі створена Міська спеціалізована соціальна служба "Школа соціальних знань для батьків "Школа батьків”, яка функціонує при партнерстві Молодіжної організації "АГАПЕ” та Київського міського центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді. Основною метою Школи батьківства є – навчити як бути татом та мамою. Проводяться заняття для сімей по курсу Школи батьківства, групи взаємодопомоги для вагітних жінок, центр корекції взаємовідносин батьків та дітей (реабілітація безбатьківщини), індивідуальні консультаціїї психолога та педагога.


Джерело: http://www.alexkorman.com
Категорія: Психологія дитинства | Додав: Татіка (30-Січ-2010)
Переглядів: 5336 | Рейтинг: 4.4/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • "НАШІ ДІТКИ" © 2016