Не легко приходиться молодому подружжю на старті сімейного життя. А що трапляється коли з'являються діти? Як не втратити те що маємо? і як не занедбати те колись палке і гаряче кохання?

…стільки слів, а особливо емоцій що не передати. Куди ми котимось? Чому родинне вогнище згорає після зіткнення з першими проблемами? І хто не хоче його берегти? Останнім часом все частіше спостерігається така річ як розлучення в молодих сім'ях і головною їх причиною є байдужість та нерозуміння. Чомусь наше суспільство своєю гонитвою до «Западу», загналось в глухий кут байдужості і самотності. Невже, двоє людей що люблять друг дружку створюючи сім'ю не розуміють що всі ці цукерки й квіточки то не постійно?

Не знаю коли я виходила заміж я розуміла усі важливість цього кроку. Розуміла, що весь світ після цього зміниться, а після народження маленького чуда і мій власний світогляд. Ні я не кажу про якусь жертву типу закритись не гуляти, не працювати і не спілкуватись з однолітками, але ж все не так просто!!! Ми маємо обов'язки перед своєю половинкою, а особливо це має розуміти жінка. Адже саме вона є хранителькою домашнього вогнища. Саме з її вчинків буде будуватись сім'я і виховуватимуться діти. 

У мудрої дружини у всіх членів родини є своя думка, але вони непомітно виконують усі її забаганки. Тяжко бути ідеальною?! А ніхто і не просить просто потрібно стати такою… ні продовжувати бути такою ж якою тебе покохали, не перетворюймось після медового місяця чи народження дитини на «пилочок» Я не захищаю чоловіків, але їм важче ніж нам звикнути до нових обов'язків. Якщо ми не підключимо їх в темп свого життя вони просто відстороняться і охолонуть, а потім ой як важко все наздогнати. Скажете чому старається тільки жінка? А тому що усі жіночі старання вертаються їй та родині в сто крат. І як приємно і хороше на серці коли ти це бачиш і відчуваєш. Розумієш, що все що ти творила не марно. Чоловік спішить з роботи до дому, як на свято, малята бігають і гомонять в кімнаті…Ідилія Є й інша ситуація. Зустрічі. Весілля… Рутина… Кожен продовжує бути незалежним і самостійним… Рідшими стають сімейні вечері та сніданки, здається що все що поки об'єднує і зближує то секс, але вже й після нього відчувається якась пустота і холоднеча. Хочеться щось повернути чи змінити.

Вирішено то все через те що немає дитинки, адже діти зближують. Ось знову романтика і тепло, знову кипить кров, а очі палахкотять коханням. Як приємно!!! Нарешті знайшли втрачене. А ось і довгоочікуване щастя народилось! Татко відбиває пороги пологового в надії насититись з повна найціннішим подарунком в житті, дружина втомлена, але задоволена після пологів відпочиває і обурюється що татко так близько підходить. Дитятко ж маленьке, може захворіти… Вдома! Все чарівно ось і колисочка біля маминої з татком краватки, як мило. А ось і безсонні ночі та самотні дні. Вихідні, як справжнє родинне свято, а будні засмоктують. Тобі важко кохана, може маму визвемо чи ти поїдеш? Поїду розвіюсь, тай село на користь малечі. 

Візит вийшов не таким коротким, село заспокоїло своєю тишею, тай мама на під хваті. Знову місто, але нові вимоги… Чого не допомагаєш, а от міг би зробити те чи інше. Міг і подумати про щось там! Знову пропасть… А що далі???    Я не кажу що усі історії песимістичні і, що не варто відвідувати чи запрошувати маму на допомогу. Але перед тим, як це робити подумаймо чи дійсно це так терміново потрібно? Чи не відсторонимо ми батька від виховання дитини? Адже жінка повною мірою відчуває своє материнство після того як маленькі ніжки починають притупувати в утробі, а руки інстинктивно обіймають ледь з’явившийся животик. А чоловік після більш ніж піврічного життя і спілкування…  

Саме через усе вище сказане звертаюсь до усього жіноцтва «Бережімо наші родини», забудьмо на хвилинку про наше високе «Я» і скажімо чи в такі родині має зростати і виховуватись Ваша дитина. І який приклад вона отримає зі своїх тата та мами? Даймо дітям щасливе дитинство і гарний стимул для виховання наших онуків та правнуків.