«Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це плату» (Вих. 2,9) Особливо близька ця тема тим батькам, які саме зараз очікують народження свого малюка, та сім'ям, у яких недавно народилося маля. Цей найраніший і дуже важливий період життя дитини неминуче пов'язаний ще й з такою важливою і зворушливою темою, як грудне вигодовування.

З давніх-давен мати, яка годує немовля, сповнювала натхненням невідомих і відомих нам митців. її оспівано в народних піснях, звеличено в легендах, які дійшли до нас із глибин віків, зрізних культур і народностей. Грудне вигодовування немовляти завжди було оповите численними культурними традиціями, інколи раціональними, а часто й забобонними, що підтверджує багату емоційну насиченість цього процесу і його небуденне місце в повсякденному житті людей, переведення його в більш ніж біологічний, трансцендентний вимір.

Про унікальні властивості жіночого молока та незвичайно позитивний вплив годування грудьми на розвиток малюка можна говорити дуже багато. Це й унікальний набір харчових речовин, багато з яких є буквально готовими «блоками» для побудови різних тканин і органів дитини, і як додаток до них - комплекс ферментів - каталізаторів розщеплення харчових складників у травному каналі, а також повноцінний набір захисних речовин (так званих імуноглобулінів) і навіть живих клітин материнської крові, які, потрапивши в організм дитини, продовжують там виконувати свою захисну функцію, і багато інших. Добре відомо, що материнське молоко повністю задовольняє потреби немовляти в харчових складниках, вітамінах, мікроелементах і воді, щонайменше до шестимісячного віку, отже, ще півроку після народження малюка організм матері повністю задовольняє його потреби подібно до того, як було до народження. До того ж, годування грудьми - це не лише їжа. Це одна з найперших і найважливіших форм спілкування дитини з матір'ю, а відтак, з усім оточенням. Годуючи малюка, мати передає йому разом з молоком свою любов, турботу й ніжність, виховує його впевненість у собі та позитивну налаштованість у житті. Отже, значення годування грудьми для фізичного та емоційного розвитку малюка важко переоцінити, і все ж його значення цим не вичерпується. У людини, яка є «одухотвореним тілом» або, інакше кажучи, «втіленим духом», тілесні функції, особливо ті, що пов'язані з продовженням роду, мають ще й інший вимір, який далеко виходить за межі суто біологічного їх значення, подібно до того, як існування людської особи не обмежується лише її біологічним існуванням. Найпростіше кажучи, це співучасть із Творцем у творенні й плеканні нового життя, нової людської особи, єдиної й неповторної, яка, хоч на початках повністю залежна від батьків, ніколи не є їхньою власністю. Отже, не даємо, а лише передаємо дитині те, що призначено для її добра. Якнайкраще цю думку висловив у роздумах про своє найраніше дитинство Святий Августин: «Отже, розрадила мене насолода людського молока. Але ж ні моя мати, ні пестунка не сповнювали ним своїх грудей; це Ти, Господи, через них дав мені поживу першого дитинства за Твоїм устроєм і за Твоїми багатствами, розподіленими аж до самих основ, Ти дав мені також те, що я не бажав більше, ніж Ти мені давав, і що мої годувальниці хотіли мені давати те, що Ти давав їм. Бо вони через схильність і любов до мене готові були давати мені те, чого мали досхочу завдяки Тобі. Бо їхнє добро було моїм добром, бо приходило від них до мене, воно не походило від них, але через них. Бо від Тебе, Боже, походить усяке добро, і від Бога мого все спасіння моє...» (Святий Августин, Сповідь/Пер, з латини Ю. Мушака. - Львів: Свічадо. - 2008. - 356 с. - с. 18.)

Про годування грудьми у Святому Письмі

У Святому Письмі про грудне вигодовування згадано у двох контекстах і як пряме свідчення і як образ у переносному та метафоричному значеннях. Безперечно, що вислів «грудне вигодовування» при цьому не вживано, натомість часто знаходимо такі слова та вислови: «Груди», «годувати грудьми», «годувальниця», «молоко» (безперечно, материнське), «немовлята» або «ті, що ссуть» тощо Звідси можемо багато довідатися про ставлення до грудного вигодовування, про тогочасні практики й традиції. Згадано, зокрема, про те, що годували грудьми Сара (мати Ісаака), Анна (мати пророка Самуїла), мати Мойсея мати Макавейських мучеників. Із біблійних та інших історичних джерел відомо що годували в ті часи як за нашою сучасною міркою довго: щонайменше до двох, а то й до трьох і навіть до п’яти років (див 2 Мак 727.28) привертає увагу й те що в розповідях про завершення годування грудьми, як правило звучить слово «привести», з чого можна зрозуміти, що дитина на цей час була вже настільки велика, що добре самостійно ходила (див. Вих. 2,9-10). Щодо пророка Самуїла, то сказано, що, коли мати привела його у храм, «хлопець же був іще собі маленький» (1 Сам. 1,24), проте «доглядав служби перед Господом» (1 Сам. 2,18). Оскільки прислуговувати священику діти могли не раніше, ніж у три роки, то цілком можливо, що відлучали від грудей не раніше цього віку. Відлучення дитини від грудей було важливою подією в родинному житті й супроводжувалося урочистими святкуваннями (див. Бут. 21,8).

Короткі згадки про факт годування грудьми знаходимо і в інших цитатах. Батько дванадцяти патріархів Яків, благословляючи серед інших синів свого улюбленого сина Йосифа, говорить: «Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес із гори, благословенням безодні, що розляглася долі, благословенням грудей і лона» (Бут. 49,25). Діти - це благословення, і тому годування грудьми настільки благословенне, як і народження дитини. Материнське молоко в багатьох біблійних коментарях порівнюють з манною, яку споживали ізраїльтяни в пустелі і якої треба було збирати саме стільки, щоб вистачало лише на день, оскільки надлишок завжди псувався (див. Вих. 16,4; Йо. 6,33). Мимоволі проводимо аналогію з грудним молоком, якого завжди утворюється саме стільки, скільки потрібно дитині, натомість надлишок створює лише проблеми.

Містичну сутність годування грудьми чудово розкрито в Псалтирі. Це, зокрема, Псалом 131: «Я втихомирив і заспокоїв свою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя - душа моя у мене» (в інших перекладах «на руках» звучить як «біля грудей») або Псалом 22: «Ти мене вивів з материнського лона. Ти дав мені безпеку при грудях матері моєї» (Пс. 22(21), 10). Пророк Ісая описує благодать від поєднання з Богом на прикладі блаженства немовляти біля материнських грудей, відчуття материнської ніжності й турботливості: «Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, щоб могли ссати й насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави» (Іс. 66,10-11). «І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити.  Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати» (Іс. 66,12-13). Звертаючись до народу, вірного Господові, пророк говорить: «Ти будеш ссати молоко народів, ти будеш усмоктувати царські скарби, і зрозумієш, що Я - Господь, твій Спаситель...» (Іс. 60,16).

Натомість небажання годувати тоді вважали вчинком, гідним якнайбільшого осуду, а неспроможність годувати - суворою карою. «Навіть шакали дають груди, своїх щеняток годують; дочка ж мого народу стала жорстока... язик від спраги в немовлятка до піднебіння прилипає...» (Пл. Єр. 4,3-4). Пророк Осія, засуджуючи невірність Богові, вигукує: «Дай їм, о Господи!... Що ж Ти даси їм? - Дай їм неплідне лоно й сухі груди» (Ос. 9,14).

Про годування грудьми неодноразово йдеться в Новому Завіті. Один з таких найвідоміших епізодів читаємо в Євангелії від Луки: «...жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили» (Лк. 11,27). В іншому епізоді, відповідаючи на обурення первосвящеників та книжників через те, що діти вигукували у храмі, прославляючи Ісуса, Христос сказав: «Хіба ви ніколи не читали, що з уст немовлят і тих, що ссуть, Ти приготував хвалу?» (Мт. 21,16). Це «хіба ви не читали...», очевидно, стосується вірша з Псалма 8: «З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти твоїх супостатів, щоб угамувати ворога і бунтаря» (Пс. 8,3).

У текстах апостольських часів теж трапляються згадки про годування грудьми. У Першому посланні до Солунян Апостол Павло говорить: «Як годувальниця піклується про своїх дітей, так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі, такими дорогими ви нам стали» (1 Сол. 2,7-8.). «І я, брати, не міг до вас говорити як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. Я молоком поїв вас, не їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете...» (1 Кор. 3,1-2).

Апостол Петро у своєму першому апостольському посланні говорить: «...як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (1 Пт. 2,2-3)

Чи виражає сучасна Церква своє ставлення до грудного вигодовування? Чи дає вона молодим матерям якісь конкретні вказівки щодо годування грудьми? Відповідь звучить «Так».

Сучасні церковні документи вказують на важливість і необхідність годування грудьми настільки, як і на підпорядкування усім іншим природним законам. Вчення Вселенської Церкви про природне планування сім'ї, яке міститься в енцикліках Humаnae Vitae та Еvangelium Vіtaе, стосується також і грудного вигодовування. В обох енцикліках мова йде про те, що ми маємо слідувати Божому плану через Його біологічні закони. Грудне вигодовування – це один з таких законів, продовження турботи матері про дитину, яка існувала під час вагітності й тепер набула іншої форми (пор. 2 Мак. 7,27).

Відомі висловлювання на цю тему папи Григорія Великого, папи Бенедикта XIV, папи Пія XII, папи Івана Павла II. Зокрема у 1941 році, папа Пій XII під час зустрічі з італійськими жінками, членами «Католицької Акції», на яку він прийшов, незважаючи на серйозні обов'язки воєнного часу, зазначив, що виховання характеру дитини починається біля материнських грудей. «Ось чому завжди, коли тільки це можливо, мати повинна зробити все, щоб годувати дитину грудьми. Хто може пояснити незбагненний вплив матері на маленьку людину, від якої дитя цілковито залежне?»

Папа Іван Павло II у травні 1995 року, виступаючи на конференції з грудного вигодовування у Ватикані, відзначив, що грудне вигодовування «містить у собі два блага для дитини: захист від хвороб та відповідне харчування. Такий природний спосіб вигодовування створює зв'язок любові й безпеки між матір'ю й дитиною, а також дає дитині змогу стверджувати себе як особу через взаємодію з матір'ю... Це важливо для всіх – і для багатих, і для бідних. Треба сподіватися, що ваші дослідження будуть сприяти утвердженню в суспільстві усвідомлення, наскільки цей природний акт допомагає розвинути почуття близькості й материнської прив'язаності, необхідні для здорового розвитку кожної дитини. Цей зв'язок настільки природний, що у псалмах використано образ дитини біля материнських грудей для пояснення того, як Бог опікується людиною (напр., Пс. 22,9). Ця взаємодія між матір'ю й дитиною настільки життєво важлива, що мій попередник, папа Пій XII, закликав матерів зробити все можливе, щоб самим годувати своїх дітей грудьми. Отже, із різних перспектив ця тема представляє значний інтерес для Церкви, турботою якої є святість життя і святість родини». Іван Павло II додав, що «численні дослідження засвідчують користь грудного вигодовування, а не користь його замінників», та просив уряди посприяти тому, щоб «матері могли годувати своїх дітей винятково грудьми чотири-шість місяців після народження й далі, даючи інші відповідні продукти, а також на другому році життя й пізніше... Ніхто не може замінити матері в цій її природній діяльності» .

Все ж, мабуть, у кожної матері, попри бажання годувати грудьми, виникають сумніви: «Чи зможу?...». Тут треба сказати, що справді неспроможні годувати через незалежні від них причини лише декілька відсотків жінок. Сучасні принципи ведення грудного вигодовування дають змогу вигодувати дитину грудьми практично кожній матері, до того ж вони роблять годування простим, необтяжливим і приємним, оскільки не передбачають обтяжливих заходів, які є цілком необґрунтованими. Зокрема, не треба перед кожним годуванням, як колись вважали, мити груди, а після годування - зціджувати молоко «до останньої краплі», не треба дотримуватися спеціальної дієти та уникати смачних і дійсно корисних продуктів тощо. Якщо ж виникають труднощі, то їх, звичайно, можна подолати.

Отже: «Все мені можна», та не все корисне» (1 Кор. 6,12). Втішно, що є батьки й матері, які хочуть, щоб їхня дитина була вигодувана грудьми, незважаючи на труднощі, а часто нерозуміння й відсутність підтримки оточення. Добре, коли мати годує своє немовля заради його здоров'я, доброго фізичного, емоційного й духовного розвитку, а також задля свого здоров'я й добра усієї сім'ї, – годує на Божу славу.

стаття була опублікована в журналі "Господь і я" 1 (8)2009