25 липня 1978 року в англійському містечку Олдхеме народилася дівчинка, яку гучно «охрестили» дитям століття не лише в рідній Англії, а й усіх державах світу.Луїза Браун стала першою дитиною, зачаття якої відбулося поза організмом матері - у пробірці. Уже за рік її «брат за методом» з’явився в Австралійському місті Мельбурн і практика екстракорпорального запліднення почала активно поширюватися у США, Франції, Бельгії, Німеччині, інших країнах. Сьогодні близько 700 тисяч безплідних подружніх пар щороку шукають спасіння у цьому методі. І щороку на світ з’являється близько 30 тисяч зачатих у такий спосіб дітей. 2002 рік став роком, коли завдяки штучному заплідненню народилося мільйонне таке немовля. Коли про впровадження практики in vitro заговорили в Україні, воскресили духом багато сімей. Адже у нашій державі страждає на безпліддя від 10 до 20 відсотків усіх подружніх пар. І справа не в статистиці, згідно з якою в Україні за останні десять років населення зменшилося на сотні тисяч осіб. А в природному бажанні пізнати радість батьківства. Однак попри це все чимало подружніх парне можуть позбутися страхів, які пов’язують із цим методом.

Першій дитині, яка народилася в Україні завдяки штучному заплідненню вже виповнилося 13 років. Трапилося це у Харкові завдяки видатному українському репродуктологу Федору Дахну.

Дуже багато людей зараз не довіряє ще медицині настільки, щоб використати цей спосіб народження, тому що переживають про порушення при цьому функцій організму жінки Але є дані, що після народження дитини таким методом, чимало жінок вагітніли вдруге самостійно. Загальносвітовий відсоток успіху при цьому методі складає -25-30 відсотків. Це стільки, як і при запліднені природнім шляхом.. Тобто зі ста пар, які прагнуть зачати дитину, вагітністю лише 25-30.

У наш час багатьох віруючих людей лякає цей метод і вони не наважуються на такий крок, попри сильне бажання стати батьками. Йдеться про моральну сторону штучного запліднення. Насамперед медичні аргументи. Йдеться про надурочні, або «зайві» ембріони. Штучне запліднення , як і гетерологічне , так і гомологічне , завжди пов’язане з абортом, тобто знищенням ембріонів, які залишилися невикористаними. Раніше, чи пізніше на якомусь етапі їх знищать: або викидають непотрібні з оргонізму жінки , або заморожують, а потім знищують.

І ще звертається увага на психічний розвиток дитини після народження. Багато психологів висловлювались з приводу цього. Адже штучне запліднення розриває тісний зв’язок між дитиною і батьками, бо це не вони самостійно породили дитину, а з допомогою інших осіб. Наслідки цього проявляються і на дитині, яка буде змушена прийняти цю ненормальну ситуацію. При заплідненні в пробірці, навіть тоді ,коли воно є гомологічним, порушуються об’єднавчо-емоційний, фізичний та дітородний аспекти подружнього життя. А при сурогатному материнстві відбуваються великі порушення в організмі як дитини, так і цієї матері. Адже дитина, яка запліднена двома людьми, виношується в організмі третьої, живиться її кров’ю, забирає в себе частинку її, а потім виховується зовсім в іншому місці. А у самої сурогатної мами може виникнути деяка прия’язаність, до дитини, якої важко позбутися, на основі чого можуть з’явитись неврози.

Церква забороняє категорично штучне запліднення. Вона вважає, що воно стало причиною легковажного ставлення до ембріонального життя і до життя взагалі. «Лікарі, котрі практикують метод in vitro, роблять помилку: вони ніби крадуть у Господа Бога право давати життя. Бо , якщо людина знайде, як давати життя, то почне його відбирати і не бачитиме святості життя, його непорушності.» - стверджує церква. Проте є й інші думки: людина забирала життя в іншої людини ще в далекі часи, коли не було цього методу, тому штучне запліднення аж ніяк не сприяє тенденції до маніпулювання життям, воно надає можливість до породження нового життя.

Попри всі наведені аргументи метод штучного запліднення зараз є надзвичайно популярним. А це і не дивно тому, що він зробив щасливими багатьох батьків, які хотіли мати дітей. Завдяки йому було збережено багато сімей, у яких були проблеми, через неможливість до зачаття в одного з партнерів.

Загалом ставлення до методу штучного запліднення є глибоко індивідуальним поняттям. Кожна людина у такому разі повинна керуватись своїми переконаннями, а також зважувати їх з прагненнями, а тоді щось вирішувати.

«Новизна лякає львів’ян?»

В Україні спостерігається катастрофічне зниження народжуваності. Суттєвий вплив на її рівень має безпліддя подружніх пар, кількість яких постійно зростає.

В лікуванні безпліддя в Україні з 1987 року почали застосовуватись нові репродуктивні технології. На сьогодні діє 5 лабораторій, які їх використовують. Даний вид медичної допомоги передбачений законом, але ряд питань на законодавчому та інших рівнях залишаються не вирішеними. Умови та порядок штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) розроблені відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я.

Штучне запліднення здійснюється виключно в акредитованих для цього закладах охорони здоров’я за дозволеними МОЗ методами.

Питання про застосування методів вирішується на прохання дієздатної жінки, з якою проводиться ця дія, після оформлення заяви-зобов’язання подружжям та після його відповідного обстеження.

Вік жінки, якій здійснюється штучне запліднення, не повинен перевищувати 40 років.

Подружжя має право на інформацію про:

• процедуру штучного запліднення та медичні і правові аспекти її наслідків;

• результати медико-генетичного обстеження донора, зовнішні його дані, національність (якщо для запліднення використовується сперма донора).

Інформація надається лікарем, який здійснює медичне втручання.

Відомості про проведення штучної інсемінації, про особу донора складають лікарську таємницю.

Для штучної інсемінації використовується як сперма чоловіка, так і донора. Сперма донора використовується тільки кріоконсервована і не раніше 3-х місяців після забору і повторного обстеження крові донора на СНІД.

Добір пацієнтів та обсяг обстеження для проведення штучної інсемінації проводиться лікарем-акушером-гінекологом жіночої консультації або центру "Планування сім’ї".

Лабораторне обстеження:

1. Визначення групи крові, резус-фактора, ВІЛ, реакції Вассермана, визначення антигена HBs (гепатит).

2. Бактеріоскопія піхвового мазка.

3. Обстеження на гонорею, хламідіоз, токсоплазмоз, трихомоноз, уроплазмоз, гарднерели, мікоплазми.

4. Проведення тестів функціональної діагностики для характеристики менструального циклу.

5. Ультразвукове дослідження матки і придатків.

6. Дослідження стану матки і труб - гістеросальпінгографія (за показаннями - лапароскопія).

7. Двократне дослідження сперми чоловіка (донора).

8. Визначення антиспермальних антитіл (за показаннями).

9. Визначення рівня статевих гормонів у крові та сечі (за показаннями).

10. Рентгенографія черепа (за показаннями).

11. Інші необхідні обстеження.

При виявленні відхилень в репродуктивній функції жінки і при наявності показань до штучної інсемінації проводиться відповідне лікування

Та не кожна сім’я, на сьогоднішній день, може зважитись на цей крок, то через якісь свої моральні переконання, то новизну, а найчастіше через непоінформованість про цей метод.

Наше дослідження показало, що львів’яни ще не зовсім готові прийняти такий метод запліднення, і найчастіше аргументували це відносною новизною методу та малим висвітленням її у ЗМІ.

Хоча і більша частина опитуваних (85%) і зважились би використати цей метод та у них виникло дуже багато пересторог( гріх перед Богом, ризик народження хворої дитини, ризик для здоров’я жінки).40% опитуваних гадають, що діти можуть зміцнити стосунки між партнерами, хоча не відкидають того, що це може також спричинити психологічний «дискомфорт».

Найменше людей задовольняють такі методи запліднення як гетеро логічне та сурогатне материнство (5%). Більшість мешканців міста не довіряють вітчизняним лікарям, та думають, що в Україні ціна перевищує результати.

Приємно було почути, що більша частина опитуваних при народженні таким методом хворої дитини виховували б її (45%), з впевненістю, що і при природному заплідненні могла народитися хвора дитина.

Отож, штучне запліднення потрібне і у 21-му столітті цим методом у світі та Україні користується все більше людей. Завдяки йому багато безплідних пар змогли відчути радість батьківства