Випускне свято "Мандрівка островами дитинства" ( під музику «Вместе весело шагать по просторам» в зал заходять діти)
Вітаємо світ у весняній красі!
І як нам тепер не радіти:
Дивіться, батьки, пишайтесь усі-
Це – наші випускники,
Це – наші з вами діти!
Танок випускників («Прощальний вальс»)
Що це тут за свято у садку дитячим,
Квітів так багато, в квітнику неначе?
На велике свято всі зійшлися друзі:
Тут і мама, й тато у веселім крузі.
Ще такого свята не було ніколи-
Скоро йдуть малята перший раз до школи!
День чарівний, справжнє диво,
В залі усмішок багато,
В залі людно і красиво,
Бо у нас сьогодні свято.
Швидко роки промайнули,
Разом будемо тужити.
Та про все, що вже минуло,
Можна сміло говорити.
Жили ми в садочку – щедрім, світлім домі.
Тут геть усі куточки нам рідні і знайомі.
Тут усім турботу й ласку дарували повсякчас,
В дім оцей, неначе в казку,
Йшов уранці кожен з нас.
В садку навчились ми дружити,
І старших, і малих любити,
Гуртом читати, малювати,
Пісні співати, танцювати.
Ми тут садили квіти,
Ми тут любили гратись,
Та нинішнього літа
Прийшла пора прощатись.
Прощавай, садок дитячий,
Наш веселий рідний дім.
Жаль тебе, та ми не плачем,
Скоро нам до школи всім.
Прощавайте всі доріжки, де ходили наші ніжки.
Час із вами розлучитись,
Бо йдемо до школи вчитись.
Як до Дніпра стікаються струмочки,
Так ми з садочка в школу перейдем,
Та в сердці все ж залишиться куточок,
Де про садок ми пам’ять збережем.
Нас скоро будуть звати школярами,
Та куплять форму і портфель зручний.
Але, можливо,десь поміж книжками
Ведмедик заховається смішний.
Не будем часу гаяти даремно,
Завжди нове цікаво ппізнавать.
Ми за садочком скучимо напевно,
Знайдем хвилинку в гості завітать.
Читать книжки і в зошитах писати
Ми будем вчитись мабуть залюбки.
Але завжди тут будуть на чекати,
Бо ми для вас ті ж самі малюки
Шановні батьки, гості!
Перед вами найкращі діти в усьому світі.
7 цікавих і симпатичних хлопчиків і 5 не менш цікавих і ще симпатичніших дівчаток.
Середній вік – 6 років
Середній зріст –
Середня вага –
Але часом ледачкуватість у них буває дещо підвищенною,
Бешкетливість - не завжди помірною.
Бо вони не люблять довго спати,
А люблять весело грати.
Люблять веселитися, вигадувати, жартувати.
Та не завжди полюбляють ранні вставання, різні вправляння, водні вмивання.
Але все одно – вони для нас найлюбіші, найрозумніші, найздібніші і найкмітливіші!
І як же швидко вони підросли!
Тому й називають їх сьогодні - випускники!
( Пісня «Из чего же, из него же» )
Дорогі малята! Ось і промайнули ваші безтурботні роки у дитячому садочку.і зараз ви стоїте на початку шляху до дорослого життя . і першою країною, яка зустрінеться вам по дорозі, буде Країна Знань.
На світі є країна,
В ній див і не злічити,
Цікава й незвичайна,
Усіх до себе кличе.
Там відкриття чекають –
Вони в книжках нових,
І ті, хто в цій країні,
Розкажуть вам про них.
А серед книжкових героїв,
Здається, блукають чутки,
Що десь недалеко у морі,
Мов казка жива, острови.
І всі їхні назви чудові –
Відвідати хоч би один!
По секрету вам скажу:
Зараз вам допоможу.
Оченята затуляйте,
Диво-подорож чекайте! (на стіні з’являється казковий фрегат)
Швидше всі разом скажіть-но мені:
Труднощів ви не злякаєтесь? – Ні!
Нам допоможе казковий фрегат –
До островів швидко домчить він малят. (звуки морського прибою і крики чайок)
Прошу всіх на шхуну. Готові у путь?
Великі пригоди попереду ждуть.
Попливемо з парусами, з танцями й піснями.
( поки діти сідають, звучить пісня «Детский кораблик»)
ОСТРІВ ДИТИНСТВА
Мандруватимем далеко –
Там дива на нас чекають.
Хай до острова Дитинства
Корабель наш вирушає.
( звучить пісня «Таинственный остров» )
Що таке дитинство?
Усмішка і казка,
Що ж воно насправді?
Це – дорослих ласка.
Іграшки та ігри,
Жарти і розваги
В дисадку, куди ми зранку поспішали.
Він для нас був рідним –
Ніби другим домом,
І ми все у ньому
Нашим називали.
В групі вчились, грались,
Разом підростали.
А свята в цій залі
Дружно зустрічали.
(звучит пісня « Топ, топ» )
Давайте ж , діти, наші дні веселі
Перегорнем листком календаря,
Назад прокрутим їх , мов каруселі,
Згадай минуле, друже_дошкільня.
( звучить привітання молодших дітей )
Ми друзів хочем привітати
Сьогодні щиро, від душі.
Тому й з’явилися на свято
Ваші малі товариші.
Ось які великі стали! Просто тьоті й дяді!
І сьогодні ми, найменші, вас вітати раді.
Бо з садочку ви підете на шляхи широкі,
Ну а нам сюди ходити ще декілька років.
Скільки ж треба каші з’їсти, щоб такими стати?
Кілограмів, мабуть, триста, щоб їх наздогнати?
А цукерок, морозива, тістечок,чаю…
А ковбаски скільки треба? Я не уявляю.
Без вас в садочку сумно буде трішки,
Але до всього треба нам звикать.
Ви в цьому році дуже гарні книжки
Вже самостійно зможете читать.
Просим всі: запам’ятайте –
Нам в усьому приклад ви.
Не лінуйтесь, не пустуйте,
Не втрачайте голови.
Вам щиро радості бажаєм,
Здоров’я й сили на віки,
Нехай усі гордяться вами,
У приклад ставлять залюбки.
Ви в школі будуту про все, про все вивчати,
На пустощі не витрачайте час.
До нас, звичайно, просим завітати,
Бо нам невистачати буде вас.
Ми вас будем пам’ятати,
І від менших діточок
Хочем вам подарувати
Ці букети квіточок.
( під музику «Наташка-первоклашка» діти дарують випускникам квіти)
Ви нас вітали, а ми як
Знов маленькими були.
Ну чому, садок дитячий,
Ми так швидко підросли?
Хай пісні веселі линуть,
Не сумуй без нас, садок,
І виховуй нам на зміну
Цих маленьких діточок.
А ви, діти, виростайте,
Наче квіти на землі,
І про нас не забувайте.
До побачення, малі! (повертаються до маленьких і махають)
( співають пісню «Кораблик детства»)
ОСТРІВ ІГРАШОК
А ось і острів іграшковий!
Їх не замінить навіть школа.
Всі люди іграшками грають
І все життя їх пам’ятають.
( звучить пісня « Чунга-чанга»)
Погляньте, ось ляльки засумували,
Ведмедики похнюпившись сидять.
Бо ми вже трішечки повиростали,
Зібралися в школу поступать.
Прощайте, іграшки дитячі,
І ви ,ляльки веселі наші.
Ми з вами добре подружились,
Тепер ви меншим залишились.
Я тебе, Мишко, лишаю
У дитячому садку.
Іншій мамі доручаю,
Я уже до школи йду.
Любить мед Мишко, малинку,
Пити чай з варенням звик.
Спать лягає на перинку,
І завжди на првий бік.
До побачення, мій любий,
Лапку дай свою мерщій.
Я тепер учитись буду:
Ось книжки, пеналик мій.
Не хворій, не плач ніколи,
Нову маму поважай.
Я ж ходитиму до школи.
Ще раз, друже, прощавай!
Йди до мене, ведмежатко,
Не пручайся, мій малюк,
Хоч і я сама малятко –
Не впущу тебе із рук.
(Танок з іграшками під музику «Всё делим пополам»»)
Любі іграшки дитячі,
Не сумуйте і не плачте.
Майбутнім школярам відомо:
Гратись треба лише вдома.
Почекайте трішки нас,
В гості ми іще прийдем до вас.
( звучит пісня «Кукла Лида»)
Ну-мо, діти, нам пора,
Ждуть наш інші острова.
ОСТРІВ ЗНАНЬ
( звучить шум вітру, бурі )
Шторм піднявся дев’ять балів,
Вітер хвилі підіймає.
Після бурі й хвилювань
Знову острів,
Ось поглянь.
Ми прйшли немало миль,
Величезна моря шир.
Перед нами острів Знань.
Наш кораблику, пристань.
Погляньте, який гарний острів, скільки тут цікавого! А живуть на цьому острові підручники, зошити, олівці, фарби. Всі ті речі, які потрібні дітям у школі. Та заждіть, заждіть , тут ще хтось є…
Ти хто?
- Не знаю.
Як це?
Не знаю – слово є таке,
І серце не лоскоче.
Не чарівне, зате легке!
Не знаю і не хочу!
Не знаю – як, не знаю – де,
Нічого я не знаю.
Від чого дощ і сніг іде-
Я й знати не бажаю.
Як схочуть, скажуть, що і як,
Нащо мені трудитись?
І що там ваша лайка?
Я не бажаю вчитись!
Ну, не бажаю, от і все!
Життя й саме у світ несе.
А звуть мене – Незнайко!
- Бідна дитино! І як ото незнайком таким бути, нічим не цікавитися, нічого не знати? Може ти і не землянин, а з іншої планети?
- Не знаю.
- Та ти розкрий очі і подивися навколо себе. Світ такий , як казка, дивовижний, незвичайний, чарівний і у ньому стількиє питань, стільки незвіданого, цікавого, що дух захоплює. Ось послухай наших діток, вони тобі розкажуть, як цікаво ждити на цій землі. Вони всім цікавляться, про все на світі питають, пізнають світ, у якому живуть, вчаться, творять, думають. Вони в нас справжні пізнайки.
Тому в них сотні запитань,
Бо ж хочеться все знати!
Скрізь чудеса, куди не глянь,
І треба все пізнати.
Тому й питання задають,
Щоб зрозумілим стало.
Вони мужніють і ростуть,
А знають ще так мало.
( звучить пісня «Отчего и почему» )
Чому, як сонечко встає,
То соловей співає?
Чому, як осінь настає,
То лист з дерев злітає
Чому, як сонечка нема,
То сумно всім буває?
А от коли прийшла зима,
Є іній, сніг літає?
Чому туман? Чому роса?
Скажіть про це, будь ласка.
Чому довкіл така краса,
Весь світ неначе казка?
В нічному небі стільки зір…
А як усі злічити?
Нам на землі потрібен мир,
Як без війни прожити?
Сто тисяч тих чому і де?
Коли, куди, як звати?
Хто відповідь на них знайде,
той буде більше знати.
- А для цього, хлопчику, треба вчитися. Так, як наші діти. Спочатку вони ходили до дитячого садка. Так, малята?
В садочку ви зробили перші кроки
В країну знань і перші відкриття.
У пам’яті залишаться уроки,
З якими ви підете в майбуття.
- Малята, розкажіть, будь ласка, Незнайкові, чого ви навчилися у садочку?
В садочку ми вчились писати й читать,
А також вчились ми ще й рахувать.
Нас всіх готували до шкільного життя.
Цікаві щоденно були заняття.
До успіхів було далеко,
Нам заважали балачки.
І виявлялось, ой нелегко
Писати палички й гачки.
- А давайте пригадаємо той день, коли ви вперше взяли в руки ручку і зошит і вперше в житті спробували написати в зошиті…що?
Як не слухалися вас маленькі пальчики, як важко було починати… пам’ятаєте, як ми кликали на допомогу палочки-виручалочки?
Виручайте, палочки,
Палочки – виручалочки!
Та крокуйте рівно, а не боком,
У мій самий перший зошит.
За рядок не вилізати, спинку рівно всім тримати!
Чом же ви не слухаєтесь? Чом погано учитесь?
Поставали, як попало,
Мені знов за вас попало.
Та не знає вихователь, і не знає , навіть, мама,
Як вас важко научити,
Щоб ви всі стояли прямо.
- Ви всі були старанні, уважні, і вивчили цифри і букви, вмієте рахувати, вмієте себе гарно поводити, то вам вже час іти до школи по нові знання та враження.
( Діти співають пісню «Два жди два четыре»
Танок хлопчика і дівчинки з портфелем)
А ви всі знаєте, з чим школярі йдуть до школи?
І ви всі знаєте, що потрібно скласти до портфеля?
Я іще в житті ніколи не збирав портфель до школи.
Що ж покласти у цю сумку?
Зошит, і пенал, і гумку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду, хвостату,
М’яч, пухкесеньку подушку,
На обід – смачну пампушку,
Тракторець, машину, мило,
Ой, як швидко звечоріло.
Хто б тепер мені сказав,
Чи я все в портфель поклав?
Ну що , все Вова склав до портфеля, чи щось забув? А давайте зараз перевіримо, що ви візьмете із собою до школи ?
( Гра «склади портфель» – під музику « Детская плясовая»)
Молодці, всі впоралися з цим важким завданням.
Сторінка знань для вас відкрита,
І незабаром вам навчатись час.
Майне , мов ластівка, в садочку, ваше літо,
Збирай портфель, чекає школа вас.
Школа, діти, щоб ви знали,-
Це не просто гарний дім
І не просто класи, зали,-
Треба знати вам усім.
Перший клас – найважчий час,
Бо це перший раз у вас.
Займайте свої місця, пора вирушати далі.
ОСТРІВ МАЙБУТТЯ
Професій різних є чимало,
Сповна їх вистачит на всіх.
Та є одна поміж професій,
Якої вчаться всі в житті,
Вона для кожного найперша,
Її навчатимешся й ти.
Всі називають головною-
Одну професію – школяр.
Бо всім відомо, що без школи,
Без знань, що треба в ній здобути,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш бути.
( звучить пісня «Чудная страна» )
Отак, за розмовами, іграми та піснями ми дісталися ще до одного острова. Що ж це за чарівний острів?
Це острів Майбуття, острів ваших рожевих мрій
Як би нам хотілося хоча б краєчком ока зазирнути у ваші мрії, у ваше майбутнє. що вас чекає попереду у бурхливому морі життя? Ким ви будете, коли виростите?.
Як мені усе набридло,
І язик вам не болить,
І кому яке з вас діло,
як я далі буду жить.
Ось отримаю свідоцтво –
І освіта в мене є!
Вивчив букву, аж дві ноти,
Досит, знаю я своє.
Розум щоб не розтрусити,сяду нишком на печі.
Буду спати,
Аж хропіти.
Буду їсти калачі.
Може, навіть, оженюся,
Бо ще трохи не дозрів.
Я візьму собі дружину,
Не дурний я гнути спину!
Фу , щось дуже я втомився
Вам оце розповідать.
Ви тут, друзі, веселіться,
Я пішов відпочивать.
Жарт – це хороша річ.а давайте зараз разом помріємо, хто ким буде, коли виросте.
(Діти по черзі підходять до столика з предметами-атрибутами професій і виходять на середину)
Коли виросту – я стану
Президентом нашим.
Відміню таке, що треба (український прапорець)
Дітям їсти кашу.
Ну, а я піду на ферму!
(будеш ти доярка?)
Переплутала, на фірму,
Буду секретарка! (блокнот і ручка)
Я боксером хочу бути,
Славу, як Кличко, здобути! (боксерські перчатки)
Я – моделлю мрію стати,
Підросту лиш трішки.
-Це робота,- каже тато,-
Не проста, не смішки! (у модному капелюшку)
Власне я – як тут усі,
І звичайний мж людьми.
А в театрі граю ролі:
Нині вчителя у школі, ( театральна маска )
Завтра буде інша роль, то жебрак я, то король…
Хто ж я, друзі?
- Ти- актор!
Я в лікарні по палатах
Ходжу в білому халаті,
Призначаю процедури,
І таблетки, і мікстури,
Щоб здоров’я всім до віку. (у лікарській шапочкі )
Я простий і добрий….
- Лікар.
Я так граю, аж злітає
В небеса душа моя.
Звуки лагідні, чарівні
Ніжно скрипка промовля,
Мов бринить, бринить душа...хто ж я, друзі? ( скрипка )
-Музикант.
Я чуття краси і вроди
у душі своїй несу
все зроблю я задля цього-
підфарбую, підстрижу.
Модна зачіска яка…
Хто ж я, друзі? ( ножниці і гребінець)
-Перукар.
Ой, професію нелегко
Зараз вибирати.
Вихователькою я з дитинства
Дуже хочу стати.
Ну, а я дуже б хотів
Депутатом стати,
Я б наліво і направо
Став закони видавати
Всі розповідали ви цікаво-
В кожного своя є справа.
Хай здійсняться ващі мрії,
Добрі справдяться надії,
А про нас ви пам’ятайте
І садок не забувайте.
( Співають пісню «Мечты» )
Малята, ми бажаємо вам, щоб всі ваші мрії здійснилися. А зараз займайте місця на шхуні, пливемо далі.
В путь пора, всі по містам!
Видно хвилі тут і там,
Вітер по морю гуляє
І фрегат наш підганяє.
Знову острів бачу я,
То ж спускайте якоря!
Гойдає вітер ніжні квіти весняні,
Їх аромат розносить по землі,
В дарунок їх зірвали вдячні діти
Вам, най любиміші на світі.
За вашу працю віддану й любов
«Спасибі» кажемо вам знов і знов.
Бажаєм радості багато і даруєм
Напам’ять вам танок завзятий.
«ГОПАК»
Скінчились безтурботні роки
І скоро нам до школи йти.
Давайте ж, друзі, на прощання
Слова подяки скажемо свої
Усім, хто поруч з нами був завжди.
Ми всі полюбили цей рідний куточок,
І тут нас навчали любить білий світ.
Це все не під крильцями любої мами,
Тут інші про нас турбувались серця.
Спасибі усім, хто був поруч із нами,
Душевну красу віддавав до кінця.
Спасибі тим, хто нас любив,
Навчав нас дружно жити,
Спасибі тим, хто нас навчив
« Спасибі» говорити.
Наш дитсадок великий і красивий,
У групах затишок й тепло.
Ріті Григорівні спасибі,
Що завжди гарно тут було.
Ми бажаєм вам тепла і добра,
Хай завжди до вас іде дітвора.
Вихователі наші, зібрались ми нині,
Щоб дяку і шану віддати вам всім
За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині
Ви частку душі залишили навік.
Спасибі вам, що нас навчили6
Одягатись – чимскоріш,
Умиватись – якчистіш,
За столом як слід сидіти,
Акуратно їсти й пити,
Малювати, рахувати,
Та читати і писати.
Пробачте нас за все, наші любі няні,
Що іноді ми неслухняними були.
Та все ж ми вас любили до безтями,
Любили так, як тільки вміли ми.
Дякуємо Вам, дорога наша Світлано Костянтинівно!
Ви в нас уважна медсестра,
Уся здорова дітвора.
Нам вчасно щеплення робили
І вітаміни всім носили.
У повара тяжка робота,
Спасибі за смачні компоти.
Усе-усе, що ви варили,
Ми з апетитом завжди їли.
Важка робота в двірника
Мести стежки до дитсадка.
Та вашій праці завдяки
Завжди підметені стежки.
Ми сьогодні вже йдемо від вас
По шкільній стежині в перший клас.
Не сумуйте за нами, рідненькі,
Ми завжди пам’ятатимем вас.
( під музику «Мамин вальс» діти дарують квіти вихователям і працівникам садочку)
Любі малята, сьогодні на вашому святі присутні самі рідні і дорогі для вас люди – ваші мами, папи, бабусі, дідусі. Це завдяки їм, їхнім турботам, їхнім недоспаним ночам, їхній любові і піклуванню виросли ви такими розумними, красивими, здоровими. Вони зараз дивляться на вас і пригадують перші дні вашого життя, ваші перші зубки, перші кроки, перші слова, перші радощі, і перші тривоги. Подивіться, якою гордістю за вас сьогоднішніх світяться їхні очі. То ж давайте дамо їм слово.
(побажання батьків і вручення дітям емблем - дівчаткам із зображенням калини, а хлопчикам – дубочка, тому що, калина і дуб – це символи нашої країни, щоб дівчатка були гарні, як калина; а хлопчики – міцні і мужні, мов дубочки)
ПІСНЯ «МАМИНЕ СЛОВО»
А тепер, малята, прийміть побажання і пам’ятні дарунки і від нас, ваших «других мам»
Нині від нас ви з дитячого саду
Вже летите назавжди.
Що побажать вам, любі малята,
Милі, кохані мої?
Щастя, здоров’я, як кожная мати
Рідній дитині бажа.
Хай зле нещастя і підлеє горе
Вас за сім миль обмина.
Заздрість і скупість нехай не торкнуться
Ваших відкритих сердець.
Оченьки гарні завжди хай сміються,
Смуток зійде нанівець.
Підла брехня і зрада підступна
Хай вас в полон не візьмуть.
Впевнено завжди за правду боріться,
Хай білих крил вам не втнуть.
Радість і щастя, удачу і успіх
Всі ви в дорогу візьміть.
Діти мої, малі лебедята,
Сміливо, гордо летіть!
( вручаються дипломи випускників, папки з роботами дітей, намальовані компаси)
За слова привітні, добрі
Дуже вдячні нині вам.
Щиросердні побажання
Знадобляться школярам.
Учитись в школі ми готові,
Навчимося ми читати.
Мамі й тату дали слово-
Відмінниками в школі стати.
Ми відпочинемо за літо,
Воно, як ластівка, промчить.
А в вересні для нас привітно
Шкільний дзвіночок продзвенить.
Нам школа простягнула руки,
Гостинно закликає нас.
Ідіть, вивчайте всі науки,
Відкриті двері в перший клас.
В нас усіх прощання настрій,
Ми схвильовані украй.
Скажем дружно: «Школо, здрастуй!
Дитсадочок, прощавай!»
Пісня "Детский садик"