Ви знайшли роботу.А що далі? - Форум
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНд, 04-Гру-2016, 08:06

НАШІ ДІТКИ

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » З ЖИТТЯ МАМИ » Навчання, робота » Ви знайшли роботу.А що далі?
Ви знайшли роботу.А що далі?
ДаянаДата: Вт, 20-Жов-2009, 15:40 | Повідомлення # 1
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
Дуже важливе питання,як влаштувати стосунки у новому колективі.
Доступно тільки для користувачів
--------------------------------------------------------------------------------

Насамперед викликає здивування її високий адаптаційний потенціал. Начебто віднайдеться мало жінок, яких влаштовує теперішній стан справ у суспільстві. Але якоїсь реальної протидії такій ситуації не спостерігається. Натомість iз хворобливим відчаєм жінка намагається адаптуватись. Втішає себе ілюзорними надіями, відшукує крихти добра у випадковому збігу обставин. Їй властива зловтіха. До того ж, вона постійно опускає планку в оцінці свого добробуту. З тiєю ж метою намагається стабілізувати на деякий час життя, щоб устигнути адаптуватися. Це не завжди вдається. Вочевидь, саме життя вимагає іншого підходу. Але ж... поганий мир завжди кращий, ніж хороша війна. Абсолютна істина, яка, проте, заводить суспільство у глухий кут. Чи ж може істина заводити в безвихідь? Планка падає, падає... Стає нестерпно. І вже неможливо адаптуватись. Життя змушує знаходити реальний вихід з глухого кута. Пошукаємо цей вихід у собі.

Зазвичай, українській жінці співають осанну. І вона таки цього варта, бо майже ідеальна. Вона невибаглива і дуже працьовита. Високоморальна. Жертовна. Витривала. Вправно веде господарство. Смачно готує. Вміє не потрапляти у двозначні ситуації і так себе поводити, що «ніхто не осудить». Їй ніколи хворіти і на фізичний біль вона просто не звертає уваги, і коли розповідає про це, то усміхається або жартує. У складних економічних умовах наші жінки проявляють справжні чудеса винахідливості, щоб втримати сімейний корабель на прийнятному рівні добробуту. Діти завжди доглянуті. Українська жінка, до всього, вміє бути красивою за будь-яких обставин.

Але, на мою думку, не все так гладко та безгрішно. Наприклад, завжди було бажання зрозуміти, чому і дотепер на селі у справжній ціні виключно повні та здорові жінки? Чому саме ці переваги на першому місці в оцінці жіночих достоїнств? Чи не тому, що вгодована і здорова краще пристосована до фізичної праці і голова в неї не забита різними сумнівами, думками, що «гризуть нерви», тобто виснажують? Ідеальна жінка по-нашому — проста, стереотипна, головне, її поведінку легко передбачити — так вважають чоловіки, і їм це подобається. Правда, зазвичай у таких жінок є один недолік: вони люблять плітки, просто живуть плітками. Це не так суттєво, думають собі чоловіки, адже це не дуже зачіпає їхні інтереси. Хоч, якщо прийти до усвідомлення того, що жіночі чвари і плітки — такі поширені — психологічно визначаються як нереалізована сексуальність, то позиція чоловіків дещо похитнеться. І стане зрозуміло, що, мабуть, не все так просто.

Типова українська жінка має неадекватно сильний потяг до заміжжя. Вийти заміж — головне. Бо лише за спиною чоловіка, що вирішує масштабні проблеми, можна проявити свої чесноти сповна, реалізуватися «до кінця», утверджуючи (не випробовуючи) свою високу моральність. Заради збереження статусу заміжньої вона іноді витримує величезний пресинг у вигляді фізичного або психічного насильства у сім’ї. «Кому я ще потрібна?» — така, зазвичай, буває реакція на пропозицію розірвати невдалі сімейні стосунки.

Українські жінки цікаві своєю релігійною орієнтацією. Бо вірять, переважно, не стільки в Бога, скільки в якісь темні сили, які, окрім усього іншого, можна змусити служити собі. Психологічно вони язичниці.

МАЛЮНОК СЕРГІЯ НАБЕРЕЖНИХ

Неодноразово доводилося працювати в жіночому колективі. Оригінальне утворення, де керують неписані закони і де можна спостерігати цікавий сплав справжнього індивідуалізму, навіть відособленості і, водночас, колективізму. Де панує дух взаємодопомоги, але, переважно, — з прагматичних міркувань. Тобто, допомагати ближньому варто, бо завтра може знадобитися допомога тобі. Це дає впевненість у завтрашньому дні і живить колектив енергією колективізму. Прояви непідробної доброти спостерігалися тоді, коли хтось потрапляв у скруту і не приховував цього. Своєрідна любов до слабшого. Жінки відчували потребу одна в одній як у джерелі інформації і засобі самоствердження через порівняння. Але, що цікаво, колектив завжди був ніби вимушений. Звичайна людина відчувала в ньому нездоровий психологічний пресинг, прагнення жити з оглядкою, несвободу. Знаєте, жінка як кішка, «сама по собі». Тому колективи, де домінують жінки, переважно штучні і нездорові. Там обов’язково є ті, хто підкорює і хто змушений підкорятися, плести інтриги і виношувати план помсти або ж психологічно вмерти. Де є хоча б дві жінки, там, зазвичай, точиться таємна війна. Хіба не тому українське суспільство так важко консолідувати, що в ньому переважає жіночий менталітет? Недарма кажуть: де два українці, там три гетьмани. Що й проявилось у нашій багатостраждальній історії. Усі ці якості викликають сумніви в продекларованій довершеності наших жінок. Багато неправди серед них, про яку варто говорити, щоб позбутися. І все ж хочеться співати їм осанну. Особливо, коли стає зрозумілим, що типова українська жінка не прагне розвиватися, вдосконалюватися, йти в невідоме і не бути застрахованою від помилок. Переосмислення свого життя, внутрішній особистісний поступ, відхід від стереотипів завжди робить людину дещо суперечливою, неоднозначною, вразливою. Іноді нервовою, іноді несправедливою, дисгармонійною. Тобто, неідеальною. Куди легше навчитися обманювати себе, підлаштовуючись під ідеальний образ, обманювати довго і не страждати при цьому від докорів сумління. Бути хорошою господинею, жертовною, працювати невтомно, адаптовуючись до найжахливіших умов, аби лишень не довелося змінюватися. Бо можеш раптом вистрибнути зі стрункої системи, до якої звикла і де є готові відповіді на безліч запитань. Що тоді? Особливо, коли не маєш опори в собі.

Чому жінки так бояться зруйнувати свій світ, що сам по собі вже розпадається? Адже побудувати нове можна лише на тому місці, яке звільнилось від старого. Інакше не буває. Може, через те, що надто багато доведеться руйнувати. Майже до основ. І хитрість, що маніпулює і пристосовується, замінити розумом, що розвивається. Дещо стоїть на заваді.

Насамперед те, що в нашому суспільстві жінці дійсно неважко бути ідеальною, навіть якщо вона посередність. І в першу чергу — посередності. Система цінностей у нас своєрідна. До прикладу, гріх відмови від саморозвитку, за Біблією — найбільший гріх. Ми ж цінуємо жертовність і не помічаємо, як жертовні до самозабуття жінки наші поступово позбавляють оточуючих власної свободи, давно диктують свої умови і провокують почуття провини у близьких. Жінки не розуміють, що себе треба любити також — інакше не зможеш любити ближнього по-справжньому, без ревнощів і муки. Жінці в образі ідеальної не важко маніпулювати чоловіком, провокуючи все те ж почуття провини. Чоловіки надто часто потрапляють у повну внутрішню залежність, в такій ситуації виховуються хлопчики і... дівчатка. Чоловік у нас — часто раб, навіть якщо дуже агресивний, навіть якщо тікає або спивається. Не дивно, що жінки за всяку ціну прагнуть зберегти свій «світлий образ», а чоловіки — давно в полоні. То про який прогрес може йти мова?

Самобутніх особистостей можна принижувати і дистанціюватися від них, бо це — загроза. Нереалізовану сексуальність (спонтанну за своєю природою) виплеснути через ворожнечу, плітки та міжусобиці, протистояти їй шляхом утрируваної моральності і в цьому знаходити своєрідне задоволення. Низьку самооцінку компенсувати шляхом створення ідеального образу себе.

А я не вірю таким ідеальним. Бо ідеальних не буває. Бо надто багато хочуть натомість. Має бути здорова конкуренція і чесні правила гри, тобто, має бути розвиток. Складний, болючий, неоднозначний, але розвиток. І найбільша жертва не варта того, щоб за неї платити свободою. Це — аморально[spoiler]

 
Форум » З ЖИТТЯ МАМИ » Навчання, робота » Ви знайшли роботу.А що далі?
Сторінка 1 з 11
Пошук:


"НАШІ ДІТКИ" © 2016