НАЙСВЯТІШЕ В СВІТІ СЛОВО - МАТИ. МЕТА: відроджувати традиції українського народу, виховувати любов, повагу до берегині роду – матері, встановити тісні зв’язки між сім’єю – дітьми – школою.
Свято умовно можна поділити на дві частини: перша – урочиста літературно-музична композиція, друга – безпосереднє спілкування дітей із мамами, конкурси.
На завершення діти пригощають мам стравами, які самостійно приготували.
І ЧАСТИНА
УЧЕНИЦЯ. День Матері відзначається у травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого сина – спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли природа – мати виряджає свою доню – землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.
УЧЕНЬ. Уперше організувала День матері американка із Філадельфії Анна Джервіс у 1910р. Після Першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День матері уперше провів Союз українок Канади у 1928р. Наступного року це свято відзначалось уже у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кісилевська. Відтоді в другу неділю травня День матері відзначали дуже широко по всій Галичині. Із приходом радянської влади народні традиції стали ігноруватися.
УЧЕНИЦЯ. У них черпаємо скарби народної мудрості, наснагу, сподівання на кращу долю рідного народу. З 1990 р. завдяки зусиллям громадянських організацій, зокрема Союзу українок, осередків Товариства української мови «Просвіта», Свято матері повернулося на землю України.
УЧЕНЬ. Найдорожчою людиною у нашому житті завжди була, є і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині надійні руки. Перша пісня – мамина. Першу іграшку подала мама і перша порада теж мамина. Наша мама найдорожча, найкраща і єдина. Мама ласкава, ніжна і добра. Вона завжди поруч.
(Звучить уривок із пісні «Ласкаво просимо»).
УЧЕНИЦЯ.
Найкращі квіти хочеться
В цей день принести вам,
Найкращі всі слова,
Щоб більше линуло в житті пісень,
І лиш весна в душі цвіла.
(Діти дарують мамам квіти з коментарями).
Хай радість осяває будні й свята,
Хай святістю зориться доброта.
І щастя вам великого й багато
На довгі – довгі сонячні літа.
УЧЕНЬ.
Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми беремо у своїй душі для мами. Ще у древні часи головним божеством була Берегиня – жінка, мати, яка оберігає свій рід, добробут сім’ї і народу.
Людство існує тому, що існує материнська любов.
УЧЕНИЦЯ.
За все, що маю , дякую тобі,
За все, що маю і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
УЧЕНИЦЯ.
Тому, що сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати,
Тому спішу подякувати тобі
За все, що маю і що буду мати.
УЧЕНЬ.
Нехай світанок цим весняним святом
Над цілим світом зоряно цвіте,
Хай сяє сонцем в серці слово – мати,
Таке незгасне, вічне і святе!
ВСІ (разом).
І я спішу подякувать тобі
За все, що маю і що буду мати!
УЧЕНИЦЯ.
Гостинці готували –
Хто як уже зумів,
Принесем у дарунок
Мамі дорогій.
УЧЕНЬ.
Я тобі, матусю,
Розкажу ще казку,
Подарую квіти
Й найніжнішу ласку.
УЧЕНИЦЯ.
Рідную матусю
До серця пригорну,
Бо найбільше в світі
Маму я люблю!
І-й учень. Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитись із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері.
І я низько вклоняюся вам, тому що ви – жінки. Це ваші руки дають нове життя, це безсонні ночі роблять із безпорадних крикунів справжніх дівчаток і безстрашних хлопців. Це ваше велике терпіння, ваші руки і ваші серця виховують із дівчаток і хлопчаків прекрасних і благородних дівчаток і юнаків. Це ваші турботи , ваш труд, ваша любов благословляють їх на подвиги в ім’я життя на землі.
2 –й учень. Слово «мама» приходить на вуста промінцем маминої усмішки і ласкавість її очей. листочком вишні та світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю і вечірньою молитвою.
(Звучить уривок із пісні «Душі криниця»).
3 –й учень.
Мамо, мамо, нене прехороша,
як загляну в очі я твої –
Затихає вмить страшна пороша,
І піснями линуть солов’ї.
1-й учень.
Мамо, мамо, ніжна моя нене,
Усмішка твоя – як сонце те,
Квіти квітнуть, листячко зелене,-
Яке щастя! Все навкруг цвіте!
2 –й учень.
Мамо, мамо, що мені ще треба?..
Хай живе у серці й не згаса
Колискова пісня й просинь неба,
І твоя нев’януча краса…
Всі (разом).
І я спішу подякувати тобі
За все , що маю і що буду мати!
( Учні читають вірші).
МАТЕРІ
УЧЕНИЦЯ.
В хаті сонячний промінь косо
На долівку ляга з вікна.
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина.
Легкі зморшки обличчя вкрили –
Це життя трудового плід.
Але в кожному русі – сила.
В очах юності видно слід.
УЧЕНЬ.
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу –
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
я хотів би, як ти, прожить,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
(Діти співають під фонограму пісню «Мамине серце»).
ДІАЛОГ З МАМОЮ
УЧЕНЬ.
Розкажіть мені, мамо, про вишні…
Їх було так багато в саду?
УЧЕНИЦЯ.
Були, синку, морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.
УЧЕНЬ.
Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись? УЧЕНИЦЯ.
А той, синку, хто виріс у горі –
Не часто на зорі дивив.
УЧЕНЬ.
Розкажіть мені, мамо, про долю,
Чи людині підвладна вона?
УЧЕНИЦЯ
Наша доля, мій сину, – як море, -
Той пливе лиш, хто має човна. УЧЕНЬ.
Розкажіть мені, мамо, про роки, -
Чи спливають постійно вони? УЧЕНИЦЯ.
Роки, сину, помітні… допоки
Матерів пам’ятають сини.
УЧЕНЬ.
Багато в світі різних слів
І різних виразів чимало,
Та ласкавіше серед них
І найрідніше слово – мама.
Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.
УЧЕНИЦЯ.
Це теплі руки і вуста,
Що таке в дитинстві зігрівали,
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.
Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити,
Бо лиш вона, і рідна, і свята,
З тобою вічно буде жити.
ВСІ (разом).
І я спішу подякувати тобі
За все, що маю і що буду мати?
(Діти читають свої твори про маму і дарують їх матусям. Звучить пісня «Жіноча доля»).
ЛЕГЕНДА ПРО МАТІР
1-а учениця.
Дівчину вродливу юнак покохав,
дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
УЧЕНЬ.
«Тебе я кохаю .За тебе умру …
Віддам за кохання і неньку стару!»
2 –а учениця.
Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
1 –а учениця.
«Не вірю, козаче, коханню твоєму.
Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси».
2 –а учениця.
Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син.
І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах.
Ось – ось добігає, не чуючи ніг…
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров’ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло…
Востаннє озвалась до сина в ту мить:
3 –я учениця.
«Мій любий, ти впав… Чи тобі не болить?»
МОЛИТВА ЗА МАТІР
1 –й учень.
У мене – найкраща матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, Небесна Ісусова Ненько.
1 –а учениця.
Благаю у тебе від серця сльозами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
2 –й учень.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам даруй силу,
Щоб діток зростила і вивела в люди,
Щоб ними раділа й пишалась усюди.
2 – а учениця.
За це ми складаєм в молитві долоні.
До тебе, Царице, на сонячнім троні.
1 –й учень.
Подивиться, мамо, як сади цвітуть.
УЧЕНИЦЯ.
Ніколи, дитино, в полі справи ждуть.
Жаль бодай хвилинку змарнувати всує,
День весняний, кажуть, цілий рік годує.
2 –й учень.
Подивіться , мамо, вишні, мов корали.
УЧЕНИЦЯ.
Почекай, не всі ще буряки прорвали,
Не скосили трави, скирти не поклали.
А зима спитає, як хазяйнували.
1 –й учень.
Подивіться , мамо, яблука доспіли.
УЧЕНИЦЯ.
Ні, не вистачає ні часу ні сили.
Відлітають птиці за моря і гори.
Урожай потрібно завезти в комори. 2 –й учень.
Подивіться, мамо, вже й зима настала.
УЧЕНИЦЯ.
Ой, не все я встигла, що зробити мала.
Всі: (разом).
І я спішу подякувати тобі
За все, що маю і що буду мати!
(Звучить пісня П.Дворського «Мама Марія»). 1 –а учениця.
Досвітня птаха мене збудила,
Ще ніч здіймала над світом крила,
Ще сонце тільки збиралось встати,
А вже трудилась у хаті мати.
2 й учень.
Зоря над обрієм засіяла,
На трави й квіти роса упала.
Сім’ю уклавши відпочивати,
Не поспішала лягати мати.
1 –й учень.
Щось вічно шила та прибирала,
Усьому лад, як могла, давала,
І важко навіть мені згадати,
Чи бачив я, коли спала мати.
МАТЕРІ
3 –я учениця.
Я твій портрет фіалками вберу,-
Ти ж так любила голубі фіалки.
Мене ти вчила правді і добру,
Мене до праці ти привчала змалу…
Я доторкнуся до твого чола,
На ньому зморшки, й ті – такі ласкаві…
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба, ні « спасибі» навіть…
2 –й учень.
Все те, що мав, і те, що в мене є,
Що від людей, що від землі святої,
Що радістю в рядках моїх встає, -
Передано в моє життя тобою.
Дочку, можливо, матиму, – хтозна,
Про що в гаю зозуля накувала…
О, як я хочу, мамо, щоб вона
Твоє велике щедре серце мала! 3-й учень. У гості до нас прийшли найулюбленіші для кожного з нас люди – ваші бабусі. Вони - невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів. Бабуся ! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але така ніжна, щира! Скільки вона недоспала ночей, голублячи нас – онучат. У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.
1 –а учениця.
Назбираю в лісі квітів сон – трави –
Дорога бабусю, літ за сто живи!
У моєму серці – слід твоїх пісень.
Я кажу : «Добридень! Добрий тобі день!..»
1 –й учень.
Бабусю кохана, голубко сивенька,
Добра вам зичу з цілого серденька
І щастя бажаю, й здоров’я міцного.
Прийміть ці бажання від внука малого. 2 –й учень.
Бабусі кохані, і вам ми бажаєм
Многих літ дожити з нами, мов в раю,
Многих літ прожити, прикрості не знати,
Від своїх онуків потіхи діждати.
3 –й учень.
Вже срібні роки заплітають їй коси,
Вже діти дорослі, онуки ростуть.
А серце таке молодеє ще й досі,
І руки спочинку ніяк не знайдуть.
2 – а учениця.
Пахнуть руки її огірочками,
Свіжовипраними сорочками.
Пахнуть рученьки ніжною ласкою,
Онучаток маленьких колискою.
Непомічені, вкрай натруджені,
Невідзначені, хоч заслужені.
3 –я учениця.
Пробач мені, люба бабусе,
Провини дитячі мої.
Люблю я тебе, моя рідна,
Ласкаві очі твої.
1 –й учень.
Пробач мені, рідна, хороша
за біль, що тобі завдавав.
Хай в коси не віє пороша,
А квітами квітне весна.
1 –а учениця.
Як виросту, люба бабусю,
Дороги твої я встелю
Квітками з весняного дива
За ласку й турботу твою.
Всі (разом).
І я спішу подякувати тобі
За все, що маю і що буду мати!
2 –й учень. Народ склав багато прислів’їв і приказок про матусю. Ось деякі з них.
* Дитина плаче, а матері боляче.
*У дитини пальчик заболить, а в матері – серце.
*Рідна мати високо замахує та помалу б’є.
*Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде та скоро розтане.
* Мене мати увесь вік дурила: казала битиму, а не била.
* Мати однією рукою б’є, а другою – голубить.
*Доти ягнята скачуть, доки матір бачать.
*На сонці тепло, а біля матері добре.
*Нема того краму, щоб купити маму.
(Дівчата танцюють танок для мам). 1 –й учень. Ми прожили лише маленьку часточку життя, і, йдучи самостійно в цей бурхливий розквітлий вир, повинні взяти із собою тільки все добре, людське, яке не заплямували наші бабусі, матері, адже людина повинна знати, звідки вона пішла в життя .Вона не має права бути безбатченком , мати черству душу, бо черствість породжує зло, неприязнь, біду.
1 –а учениця. Шануймо наших матусь – так велить Книга Книг – Біблія. Шанування матусь – один із найсвятіших обов’язків людини, оскільки діти завжди в неоплатному боргу перед матусями.
У всіх піснях і закликаннях бачимо матір і порівнюємо її із зорею – образом незгасним, немеркнучим. Зорею, що світить звідусіль, з усіх доріг і відстаней. Адже тільки мати була, є і залишається для нас живим символом рідного дому, рідної землі. 2 –а учениця.
З роси, з води - на добру сотню літ
Людського щастя, благ людських по вінця,
Здоров’я шлем міцного, як граніт,
Щоб теплих весен сонячні промінця
Будили в серці ніжні почуття. 2 –й учень.
Ми раді, матусі, вас привітати.
Щастя й здоров’я в житті побажати,
Мирного неба і ясного сонця, -
Хай щедро й ласкаво вам світить в віконце.
1 –й учень.
Щоб не торкались скронь зими пороша,
Щоб ви пройшли через усе життя
Такі, як є, – привітні і хороші.
2 й учень.
Хай злагода й мир будуть у вас на порі,
А лихо нехай обминає поріг!
Хай діти й онуки шанують завжди,
А доля вам щедрі дарує плоди. 3 –й учень.
І то не біда – якщо сивина,-
Усмішки красу не затьмарить вона.
Бажаєм удачі, добра і тепла,
Незгоди людські хай не чинять вам зла, 4 –й учень.
І тільки все добре в житті щоб велося,
Хай збудеться все, що іще не збулося!
Як сонце на небі щоденно сіяє,
Так щастя в житті вашім хай розцвітає!
5 –й учень.
Як вода джерельна, будьте ви здорові,
Хай сміються очі, не хмуряться брови,
Хай живуть у серці почуття високі,
Хай вам дарує доля.
УСІ.
СТО ЩАСЛИВИХ РОКІВ!
ВСІ (разом).
І я спішу подякувати тобі
За все, що маю і що буду мати!
(Учні співають перший куплет пісні «Рідна мати моя»).
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим: Приміщення, де проходить захід, святково прикрашено. Тут розташовані книжкова виставка "Зазерніть у матусині очі", виставка дитячих творів "Моя мама".
Ведуча 1: Дорогі гості! Милі, добрі жінки: жінки-доньки, жінки-трудівниці, жінки-матері, жінки-бабусі! Дозвольте цього теплого весняного дня сердечно привітати вас з Днем матері, побажати здоров'я, миру і сімейного благополуччя. Сьогодні ми з вами зібралися, щоб поговорити про найдорожчу, найближчу людину, про людину, перед якою ми завжди в несплаченому боргу.
Ведуча 2: І цю людину називають прекрасним гордим ім'ям - Мати. Мати віддає дитині всю мудрість своєї душі, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків. Вона очищає нас, зігріває, зупиняє перед безоднею.
Ведуча 1: Мати веде нас, спочатку несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими. І як би далеко не закинула нас доля, ми завжди відчуваємо серце матері, згадуємо її очі, які недосипали ночей, руки, які пестили нас у дитинстві, бо душа матері завжди поряд з нами. (Звучить пісня П, Майбороди на слова А. Малишка "Пісня про рушник")
Ведуча 2: Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минають роки, але завжди буде чути знайомий голос, який лине до синів та дочок, щоб зігріти у скрутну годину, розважити у сумну хвилину, розділити радість в час веселощів.
Читець: Нехай світанок травневим святом Над цілим світом зоряно цвіте. Хай сяє сонцем в серці слово "мати" Таке незгасне, вічне і святе.
Ведуча 1: А чи знаєте ви, коли і де було започатковано свято День Матері? Це родинне свято має свою біографію, що сягає початку XX століття, коли молода американка з Філадельфії Анна Джервіс звернулася до законодавців з пропозицією присвячувати один день року вшануванню матерів, символізуючи його кольорами квітів. Ті, в кого матері живі, мали припнути до одягу рожеву квітку, а в кого вже залишили цей світ - білу. 1914 року Конгрес США ухвалив постанову про святкування Дня Матері, обравши для цього травень - час весняного буяння квітів. Після першої світової війни його почали відзначати і в європейських країнах - Швеції, Норвегії, Австрії.
Ведуча 2: В Україні День Матері широко почали відзначати з 1929 р. Цього дня в церквах правили молебні за здоров'я матерів і за упокій померлих. З усіх-усюд з'їжджалися до рідної домівки діти. Мати пригощала їх найсмачнішими стравами, очищала свяченою водою. Під матусиною вишнею чи грушею закопували шматок хліба, дрібні гроші й зерно - "Щоб у добрі та спокої довіку бути."
Ведуча 1: Усі почесті цього дня - Матері. їй традиційно дарували ложку і сон-траву - символи життєвої снаги та спокою. Найяскравішим виявом любові до рідної неньки були зібрані на світанку росяні пелюстки яблуневого цвіту, якими обсипали матір. А ті, кому не було вже до кого поспішати, ставили на знак пам'яті свічку перед образом Богородиці, несли на могили матерів склянки з водою і зерном і дві гілочки - вишневу та яблуневу і схилялися над ними з лівого боку - від серця.
Ведуча 2: Цього дня маленькі діти дарували матусям усе те, що заздалегідь виготовляли власноручно (малюнки, іграшки, вишиванки, вирощені ними квіти). А ще діти писали своїм матінкам листи-сповіді, в яких винилися та давали обіцянку виправитися.
Дитина 1: Наші любі, добрі мами. Ми хочемо вибачитися перед вами за те, що іноді засмучуємо вас. Ні, ми не можемо пообіцяти, що жодного разу не завинимо, але з цього дня намагатимемося якомога менше завдавати вам клопоту.
Дитина 2: Спасибі, спасибі, мами, Що ви тут сьогодні з нами. До вас перше наше слово: Мами, будьте всі здорові!
Дитина 1: Спасибі, Що нас так смачно годували, Що нас так пильно доглядали, Що, не стуляючи очей, Недосипали ви ночей.
Дитина 2: Спасибі вам і за роботу, За руки ваші і турботу, За те, що кожен день і час Ви турбуєтесь про нас.
Дитина 1: За доброту, за ніжність до нас Ми дуже вдячні вам в цей час. От тому вся дітвора Бажає мамам всім добра. (Лунає пісня "Чорнобривці" В. Верменича на слова М. Сингаївського)
Ведуча 1: Давно доведено неабияку силу впливу на людину образів мистецтва, зокрема витворів красного письменства. Світовій літературі по праву належать образи жінок, матерів, які створив великий українець Т.Г. Шевченко. Можна стверджувати, що він склав гімн Матері.
Читець 1: У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.
Ведуча 1: М. Рильський писав про Шевченка: "... такої жіночої муки не знайти у жодного з поетів світу." В значній мірі це стосується образу Божої Матері. Згадаймо рядки з поеми "Марія", де Матір Божа йде за Сином на Голгофу.
Читець 2: Все чула, й бачила, і мліла, І мовчки трепетно раділа, На сина дивлячись...
Ведуча 2: Не може не бентежити образ скорбної Божої Матері, яка є образом-символом духовного очищення в поезії закарпатського письменника Юлія Боршоша-Кум'япського.
Читець 1: Стоїть на велелюдді скорбна мати. Жорстокий біль загнав ножі у тіло. І ллється кров, і кров'ю всі Карпати, А не лише Голгофу затопило.
Читець 2: Не сім мечів їй тіло прокололи, - Сім раз по сім.. .Вона не голосила, Мечи до дна їй серце пропороли, І ллється кров, і плакати несила.
Читець 1: Це ж син єдиний... І стоїть єдина, І падає... отямтеся з облуди! За що на муки віддали ви Сина? Безвинного! Ви люди чи не люди?
Читець 2: Але жадає крові натовп дикий... І враз над ним піднявся вітер ярий, Погасло сонце, й землетрус великий Струснув Голгофу, наче вісник кари.
Читець І: Того уже не чула скорбна Мати, Не бачила, як моляться лукаві... Тремтіть кати - воскресне Син розп'ятий, І Мати з ним з'єднається у славі! (Лунає "Аве Марія" С. Баха)
Ведуча І: Маю надію, що не залишають вас байдужими поетичні чи прозові твори відомих авторів, які назавжди відтворили всеоб'ємну, невгасну любов до рідної неньки. Згадаймо, наприклад, вірші В.Симоненка та Б. Олійника.
Читець 1: Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу – Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.
Читець 2: Посіяла людям літа свої літочки житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити...
Ведуча 2: Мабуть багато хто з присутніх асоціює своє дитинство з піснею матері, журливою та веселою. І зараз ми пропонуємо вам творче змагання на краще виконання колискових, до «кого запрошуємо матусь та бабусь. (Проводиться конкурс "Колискова пісня")
Ведуча І: Здавна так повелося, що в Україні завжди шанували матерів, які мали багато дітей. До речі, раніше багатодітна мати була звичайним явищем на відміну від сьогодення, коли, з відомих причин, такі жінки є виключенням. Саме тому особливу повагу заслуговують сьогодні ті жінки, які в скрутний для нашого народу час наважились народити трос, четверо і більше дітей. І зараз ми запрошуємо на сцену таких жінок, шановних... (називають ім'я, по батькові та прізвища багатодітних матерів).
Ведуча 2: (звертаючись по черзі до жінок, задає їм запитання, а вони - відповідають): - Чи було мрією вашого життя мати багато дітей, чи це випадковість? - Що ви вважаєте головним у вихованні дітей? - Чи є у вашої родини девіз, що визначає сутність відношення до життя, ваших взаємовідносин? - Які традиції має ваша родина? - Які сімейні свята ви відзначаєте у своїй родині?
Ведуча 1: Дякуємо за цікаві розповіді. За те, що ви є Берегинями роду, його теплом, щастям, любов'ю (обдаровує присутніх на сцені квітами).
Ведуча 2: А зараз ми запрошуємо дівчат - майбутніх матерів до участі у конкурсі "П'ять важких ситуацій". - Що ви зробите, якщо ваш малюк вчинив голосний лемент у громадському місці? - Як ви відреагуєте на те, що ваша дитина почала лаятись? - Що ви відповісте на запитання трирічного малюка "Звідкіля я взявся?" - Як ви вчините, якщо ваша дитина принесла додому щеня, а ви не бажаєте заводити тварину? - Ваша реакція на прохання дитини мати кишенькові гроші? (За кращі відповіді журі вручає сувеніри)
Ведуча 1: Сподіваюсь, ви звернули увагу на виставку дитячих творів "Моя мама". А зараз будуть зачитані найвдаліші твори. (Після читання дітям-авторам вручаються книжки)
Ведуча 2: І скільки б нам не було років - 5 чи 50 - нам завжди потрібна мама, її ласка, погляд. І чим більше любові до мами, тим яснішим і радіснішим стає її життя. Борг перед мамою не можна виміряти, не можна віддати увесь. Намагайтеся відчувати серце матері. Бо вона у вас одна-єдина.
Читець 1: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові. Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорногубих диво-наречені.
Читець 2: Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. (Звучить пісня "Здравствуй, мама!" Д.Тухманова на слон Р.Рождественського).
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
Ведуча Сьогодні у цій залі свято Ми дуже раді всіх вітати! І сподіваємось, що кожен Для себе щось узяти зможе. Хтось настрій добрий запозичить, Бо посмішка усім нам личить, Хтось слову доброму зрадіє, Бо про добро усі ми мрієм. Та починати вже нам час, Сюди запросили ми вас. Аби всім разом у дружнім колі, В домівці нашій - рідній школі - Сердечно й щиро привітати З сьогоднішнім маминим святом
Пісня “Україно моя, рідна мати моя.”
Учень Україна в білих селах, у густих садочках, У хрещатому барвінку, у синіх квіточках. Україна в рідній мові і в пісні прекрасній. Україна в рідній школі, майбутності ясній!
Учень Я чую твій голос, пшеничний твій колос. У душу мені засіває зерно, Моя Україно, білявко - хатино, Пізнати тебе мені щастя дано.
Пісня “Одна калина.”
Ведуча. Мама, матінка, матуся… Заплющ очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. (за кулісами)
Ведуча Якось я спитала у Весни: ” Ти чому приходиш поясни?” І весна мені сказала прямо : “Поспішаю я на свято мами!” Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати - Вітчизна, Ненька-Україна. Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі клопоти, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: болі, труд, сльози, здоров’я… Серце свого не жаліє для дитини, для її добра. І нині ми віддаємо шану Матері Божій, яка завжди нас охороняє і завжди заступає, віддаємо шану Матері-Україні, яка синів виряджала на непевну боротьбу за рідний край. І нинішнє свято є символом їх відродження! Ще на початку минулого століття травень називали місяцем Матері Божої. Першого тижня і дорослі, і діти несли до церкви квіти, співали пісні, в яких славили жінку, яка привела їх на світ Сина Божого. І жінка і мати Сина Божого несуть усьому світі життя. Тож давайте сьогодні славити їх, бо вони подарували нам найдорожче… Прийми Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну матір. І молитва наша праведна, як і любов.
Учениця Молю тебе, Мати щирими словами, змилуйся, над нами. Силу і здоров’я дай нам, Божа Мати, Поможи нам вчитись, чесно працювати, Щоб була потіха для рідної мами, Змилуйся над нами, Дай нам оминути всяку злу пригоду, Дай рости на користь рідному народу.
Учень. Діво Пресвятая, Матір Матерів, Пригорни до серця всіх своїх синів. Освіти їх світлом золотим, Виповни любов’ю неспокійний дім. Научи як землю вберегти від зла, Розумом, діянням і крилом тепла. Зоре - Зорянице і сонце доброти, Землю України, щастям освіти!
Учениця Велика матір - Мама небесна.
Пісня до Матері Божої
Учень Мама - перше слово вимовлено мною! Мама - перша подруга моя! Мамо, все святе пов’язане з тобою, Мамо, лиш у тебе вірю я!
Учень Уклін тобі, тобі пошана, В цей день святковий, люба ненько, За ті важкі години ранні, За золоте твоє серденько, Щоб все віддало в любім зриві, Щоб тільки ми були щасливі.
Учень. Можна у світі багато зробити - Перетворити зиму на літо. Можна море й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти, Можна пройти крізь пустелі і хащі, Тільки без мами не можна нізащо, Бо найдорожче стоїть за словами - “В світі усе починається з мами!”
Вірш “Матері” В. Симоненка (в хаті сонячній прoмінь косо) Вірш “Я твій портрет фіалками вберу” І.Гнатюк
Ведуча. Наше життя починається з матері - найріднішої, найближчої нам людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла - це книга життя, з якої ви вирушаєте в дорогу. Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підросли! Подумайте як багато зробила для вас ваша мати! Адже мама готова пожертвувати всім аби її донці чи синові було добре. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Звичайно слухняні і материнську любов і турботу оціните значно пізніше. Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання і муки як мати. І ніхто не вміє холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю, як діти. Вона не скаржиться - значить їй добре. Пригадайте, діти, скільки даремних хвилювань ви завдаєте мамі, коли засидівшись у гостях, пізно повертається додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені мамині очі! Як насторожено прислухається вона коли чекає вас з дискотеки! Якби ви все це бачили і відчували, то завжди намагалися б повернутися вчасно або кимось попередити про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такої маленької уваги до неї. Так, варті. Якою радістю буде вияв уваги, й турботи з вашої сторони. Як мати радіє, що в неї росте турботливий син чи донька. З чого починається любов до землі, до своєї держави - нашої України? З відчуття любові до матері, батька, до рідних та близьких. Усі ми зобов’язані любити ближнього, бо живемо на одній землі. Нажаль, в житті не завжди так буває. Послухайе сумну бувальщину
“Щемне письмо” Пісня “Ой чого ж калина калина.” Вірш “Поспішаю до мами” Пісня про матір (земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту)
Учень Якби зібрати всі слова земні, Ми б вибрали прості і невисокі, Щоб ваші діти трояндами цвіли, Щоб не були в житті ви одинокі.
Учень Хай не спішать літа на ваш поріг, Хай повсяк час здоров’я прибуває, Ми ніжно любим вас і від душі Всього найкращого бажаєм.
Ведуча Найкращі дні для наших матерів - Це дні, коли щасливі їхні діти. Від нас залежить, скільки днів таких Ми можемо для матері зробити. Даруймо ж радість нашим матерям, Бо їм турбот і горя вистачає.
Інсценізація вірша “Мамо чому?”
Син Чом у тебе у косі ясна Забриніла раптом сивина?
Мати Од любові, од надії - Ти ж один у мене сину мій.
Син А в бабусі голова біліш - Тож мене бабуся любить більш?
Мати В неї діти - доньки і сини - Додають сердешній сивини.
Син Чо м же тьотя біла, як зима, В неї діток не було й нема?
Мати Так, синочку, біла геть вона, Бо нудьгує цілий вік вона
(Наказ синові “пам’ятай ночами” ) Пісня “Летіла зозуля”
Ведуча Хочу розповісти вам коротку історію. “Рахунок” Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків, усе закінчується. Любов - або безкорисна, або її немає.
Учень Мати піде, в серці лишить рану. Всохне корінь наш і родовід. Заклинаєм: Бережіть всі маму, Діти світу, маму бережіть! І коли згрубіла ваша мова Їй здобудьте ласку із грудей. Бережіть її від злого слова, Бо найглибші рани - від дітей.
Вірш “Вітер торкає віти” Пісня “Про матір” Б.Олійник (посіяла людям літа свої)
Ведуча(за кулісами) Але й буває й так. Автор Вітько-бідак страждає так…
Вірш П. Глазовий Український народний танець
Ведуча На поклик власної душі, Що здатна нас карати грізно, Спіши до матері, спіши, Допоможи ще тобі не пізно, Допоможи жде Тебе вона, Щоб потім боляче не стало, Щоб материнська сивина На совість не лягла
“Розмова з мамою”. (мама і син) Розкажіть мені, мамо, про вишні… Їх було так багато в саду? Були сину морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть. Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були й колись? А той, сину, хто виріс у горі - не часто на зорі дививсь. Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона? Наша доля, мій сину, як море - той пливе лиш, хто має човна. Розкажіть мені, мамо, про роки - чи спливають помітно вони? Роки, сину, помітні, доки матерів пам’ятають сини!
Ти добре сину проживеш Як знатимеш, куди, ідеш, І як зумієш там, де став, Стояти так, щоб не упав Ти добре, сину, проживеш, Коли нікого не пригнеш І пройдеш так життєйську путь, Щоб ані буть, ні битим буть Ти добре, синку, проживеш, Як сироті сльози утреш, Слабких від сильних захистиш, Живих із духом підкрипиш Ти чесно, синку, проживеш, Коли з неправдою порвеш. Бо правдою ти пройдеш світ - Цемій святий тобі завіт
Пісня “Сину, сину, сину, ангел мій, Я тобі щасливу зичу долю.”
Ведуча. У багатьох із нас найщасливіші хвилини життя пов’язані з матір’ю. На одинці з рідними ми почуваємось щасливим, не дивлячись на те, хто є наші батьки. І ніхто не має права засуджувати своїх батьків, бо вони дали нам життя. Тому кожен в хвилину образи повинен твердати: “Своєю появоя на світ я завдячую Тобі…”
Вірш про маму
Ведуча. Треба берегти коріння роду, рід. Хто ж його береже, хто берегиня роду? Головною берегинею роду була мати, її святою називали, Т. Шевченко писав: У нашім раї на замлі Нічого кращого немає Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.
Мати народжувала дитину, співала ій, вчила добра і любові. (хто може з мамою нам щось заспівати. пісня)
Ведуча. Мати - всьому початок. Поети і композитори у багатьох своїх творах оспівують силу, красу і ніжність матері - наймилішої, найдорожчої, найкращої людини для нас.
Пісня про рушник. Вірш(трьох дочок і трьох синів) Пісня(Мамо тобі низесенько вклонюсь)
Ведуча. Неможемо сьогодні незгадати Матір Божу, заступницю нашу, матір, яка дала життя усьому живому.
Вірш (є іпостасі в первені святі)
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
Сценарій “Свято Матері” Гарно прикрашений інтер’єр кімнат. Все навколо вказує на величне свято Матері. Починається яке танцем.
Ведуча.
Квітує травень, оспіваний у піснях, гаптований солов′їними розливами, у небесній блакиті дзвенить пташиний спів, травами і квітами замаїлася земля, а теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.
Ведучий.
Мама - основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується за її долю, проймається її болем на відстані.Тому , у цей світлий травневий день ми будемо прославляти і звеличувати найдорожчих нам усім матерів.
Вихованці дитячого садочка:
1.Хто життя нам дарував,
Хто часу не шкодував,
Хто навчив нас говорити,
Хто найкращий в цілім світі?
2.Хто пісні співав чудові,
солов′їні, барвінкові?
Перші кроки вчив робити?
Наймиліший хто у світі?
3.Хто, як ми, було, хворіли,
Цілі ніченьки не спав?
Все робив, як ми хотіли,
На руках нас колисав?
4.Хто завжди нам допоможе?
Хто все вміє і все може?
Хто все зробить, як годиться?
Хто ця мудра чарівниця?
5.В цілім світі найдобріша,
Найдорожча, найсміліша,
Лагідна і ніжна сама,
Ну звичайно,- наша мама!
Пісня «Овочі». Фостяк Марта 2 клас.
Ведуча.
Слово « мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка,як тихо гладить дитину по голівці рідна рука. І так тихо воно приходить на вуста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні, пелюсткою квітки, радістю веселки.
Ведучий.
З букви краплинки і звука сльозинки народиться одного дня на світ слово мама, мовлене устами янголятка. І осяє хатину, як Дар Божий, тільки не дано нам запам′ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилась мати.
Ведуча.
Це мить і це вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і благословляє на добро. У найтяжчу нашу годину стогоном вирветься з грудей. Тільки одне слово - як остання надія на порятунок. «Мамо». То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане нею перше слово немовляти, постає із-за завіси літ ангелом - хоронителем в образі Матері.
Не журися , мамо, що дихнула осінь,
Й восени приходить трепетна любов!
І гордливий місяць, і ранкові роси,
Як колись,як вчора, хай чарують знов!
Твоя радість світла дітям передасться,
Озоветься співом в дорогих серцях,
Хай лиш справжнє щастя,
Тільки вірне щастя,
Прилетить у долю, як вродливий птах,
Будь здорова, мамо,
Будь прекрасна, мила!
Ніжність солов′їну я тобі несу.
Дякую, що вірності й святості навчила,
І тримати правди вічну висоту!
Не журися , мамо, що зустріла осінь,
В ній калина дивна, як весна, зорить,
І чарують зорі, і срібляться роси…
Кличуть тебе, рідна, довго - довго жить!
Пісня «Мамині руки», Жук Наталя 2 клас.
Оповідь за Скуратівським «Щемне письмо». Пилипенко Н .Л.
Крізь дощі,крізь вітри і тумани,
Чи дороги снігом замете -
Приїжджайте частіше до мами,
Повертайтесь в дитинство своє,
Забувайте обов′язок, втому,
Не марнуйте дрібницями дні.
Приїжджайте до рідного дому,
Розвесняйте в нім душі свої.
Там ростуть чорнобривці і м′ята,
Де пройшли ваші дні золоті.
Лиш не можуть вам вічними стати
Руки мамині - крила святі.
Щоб не мучила совість потому -
Не приносьте матусі печаль,
Бо для неї ви - сонячний промінь,
То ж не гасніть у рідних очах!
Бо неждано вдарять дзвони вдалі,
Тоді на все, на все знайдеться час.
Але не сльози, не вінок печалі -
Уже ніщо не виправдає нас.
Заниє жаль у щедрім слові «Мама»!
І чайкою здригнеться синя вись.
Провідуймо і завжди пам′ятаймо,
Що можем запізнитися колись.
Пісня «Посіяла жито…».Трохим Н.І.
Учні 1 класу:
1.А тепер ми вам розкажем,
Як ми щиро любим вас,
І які хороші, милі,
Гарні мамочки у нас!
2.У моєї мами руки золоті,
Очі карі, вії довгі і густі!
3.А моя матуся схожа на веселку,
Бо така чудова і така весела!
4.А моя - як ніжний лісовий дзвіночок!
Ніжні в неї руки, ніжний голосочок!
5.А моя матуся гарна, як калинка,
В неї гарні брови, губки, як малинка.
6.Моя мамочка привітна,
Гарна, ніжна, як весна,
І ласкава, і тендітна,
Ніби пролісок, вона!
7.Ваші мами гарні,
З вами згодна я,
Та найкраща мама -
Все ж таки моя!
Усі. І моя красуня!
8.Ніде правди діти,
Мабуть, тут зібрались
Всі красуні світу!
Пісня «Матуся». Туркалік Марічка.
Ведуча.
Кожен любить свою маму,
Бо вона найкраща сама,
Найдорожча нам людина -
Люба мамочка, єдина!
Ведучий.
І тому ми вам бажаєм,
Щоб, як квіти, ви цвіли,
Щоб завжди здорові, гарні
І щасливі ви були!
Пісня «Як би мені черевички». Жук Наталя 2 клас ( бандура).
Пісня «Хто кого злякав?». Бурда Юля 2 клас (бандура).
Ведуча.
На нашому святі присутні також бабусі, яких називали мамами ваші мами і тата. Тож привітаймо їх!
Ведучий.
Вклонімося бабусі своїй рідненькій,
Що як бджілка щодня устає раненько.
Пісня «Про маму». Трохим Надія Іванівна, Туркалік Ірина Михайлівна.
Ведуча.
Дорогенькі матусі, любі бабусі сьогодні привітати вас прийшли майбутні віртуози фортепіано. Просимо вас прослухати:
1. «Рок жаб′ячої лапки». Цюпка Назар 5 клас.
2. «Вальс собачок». Телюк Павло (2 клас) і Василь (4 клас).
3. «Собачий вальс». Михайляк Павло 6 клас.
4.Ф Рибицький «Зефір»,Грех Ганна 6 клас.
1.Кажуть, нашими устами завше істина глаголить.
Тож послухайте, матусі, наші радощі і болі.
2.Скажемо зараз відверто, вам, наші дорослі мами,
Коли вельми потурать нам, вам же згодом гірше буде!
3.Попереджую зарання, як зважать на наші примхи,
Завтра не оберетесь з нами безліч клопотів і лиха…
4.Не завжди нас варто пестить, не в усьому треба слухать,
Як розійдемося надто, можна й прикрутить нам вуха.
5.Добре гладить наші щічки, і долоньки цілувать,
Та коли розпустим руки, можна і по руцях дать!
6.Нас рятують від хвороби і від холодів суворих,
Вбережіть же нас від злоби, від вогню і поговорів.
7.Щоб росли ми чесні й чисті, як брати і сестри щирі,
Щоби світ оцей чудесний нами радувався в мирі.
Танець жартівливий.
Ведучий.
Усім нам безмежно дорога наша Мати - Україна. Ми пишаємося, що народилися і живемо на цій щедрій землі.
Ведуча.
Добрий день, тобі, Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля -
Добридень тобі, Україно моя!
Ведучий.
І хоч би куди не закидала доля її дітей - їх душа залишається тут, «де тихі води і ясні зорі», де чорнобривці викликають у пам′яті найдорожчий образ Матері.
Ведуча.
Ой, яка гарна співаночка мами,
Її не забуду ніколи.
Як йшла полями разом із нами,
Навкруг співало все поле.
Пісня «Як у нас на Україні». Кертуцька Роксолана.
Ведуча.
Імення матері як дух завжди кликало українців, зрослих на материнській любові, до молитви перед образом Пречистої Матері Божої. І ми звертаємо свій зір на неї, заступницю нашу, яку змалечку кличемо: «Мамо!», коли в нас щось заболить, бо знаходимо у святому материнстві Пречистої риси своїх матерів.
Боже, отче наш єдиний,
Нашу маму збережи!
Її кожну ти годину
У своїх руках держи.
В тяжкій праці повсякчасній
Все життя благословляй.
Дай їй, Боже, довгі роки,
Нас в цім світі направляй,
Щоб могли її високо
Все життя ми шанувати.
Дай, щоб люба наша ненька
Довгі роки прожила
І здорова, і весела
Всім на радість нам цвіла.
Пісня «Явір і яворина».Трохим Н.І. та Туркалік І.М.
1.Дорогі наші рідні бабусі й матусі!
Хай в житті вам радість буде! Розквітає як той цвіт.
2.Хай роки ідуть, а коса не сивіє,
Онуки ростуть,а душа молодіє.
3.Хай щастям і сміхом повниться ваш дім.
За ласку й турботу низький вам уклін!
4.Живіть нам, рідненькі, живіть нам на світі -
І будемо ми всі любов′ю зігріті.
Пісня «Батьки мої». Кертуцька Р. Танець.
Ведучий.
Дорогі наші матері! Низький уклін вам за сердечність, турботу і розуміння, якими сповнені ваші ніжні душі.
Ведуча.
Низький уклін вам, матері, хранительки нашого роду, щира вдячність за мудрість, і підтримку. Щиро бажаємо вам міцного здоров′я, добра, достатку, родинної злагоди та благополуччя, гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві - дітях.
Ведучий.
На цьому наш концерт закінчено. Щасти Вам!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
Ведуча. Христос Воскрес! Шановні гості, Матері, вчителі та діти! Сьогодні, коли вже прокину¬лася від сну природа, коли лунає у блакиті пташи¬ний спів, теплий вітерець приніс і до нас чудове свято - День матері!
1-й учень. Добрий день вам, люди добрі, Що сидять в нашій господі, Ми зі святом вас вітаєм, Щастя і добра бажаєм.
2-й учень. Красиво і світло у нашій світлиці, Букети в руках у діток вогняні. Сьогодні у школі родиннеє свято, І хочеться всіх привітати мені
Ведучий. А історія цього свята така. Жила у Філадельфії маленька дівчинка, яка дуже любила свою маму і була впевнена, що вона найкраща в світі. Минув час, дівчинка виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама найдорожча, наймиліша. То чому б разом для усіх мам на світі не започаткувати свято - День матері.
Ведуча. Вирішила так уже доросла Анна Джарвич і в травні 1910 року організувала у Філа¬дельфії свято Матері. Згодом його почали відзна¬чати у всьому світі.
Ведучий. У 1929 році Союз українок Галичини звернувся до громади з пропозицією зробити цей день святом Матері. Воно стало у нас найкращим, і ми від усього серця вітаємо всіх мам, які сидять у нашій залі, і тих, хто не зміг прийти до нас. Хай і до них доторкнеться ласкавий вітерець наших сер-дець, нашої любові.Так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у травні. Ма¬буть тому, що саме у травні заявляється так багато різних квітів.
Ведуча. Дорогі матері! Ми зібрались на велике свято - День Матері. У цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю і Матір Божу. Перше слово, яке дитина вимовляє, - «мама». З’являється на світ малятко - лине до Бога мамина молитва з проханням щастя-долі її дитині.
Ведучий. Богиня-Берегиня… Яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! Берегиня - це та, що береже тепло, оберігає нас від невірного кроку. Це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а са¬ма жертвує задля нас всім, навіть життям . Це та, що темними ночами колихала тебе, не зімкнувши очей ні на мить. Ім’я цій Богині - Мати!
Вчитель: Благословенна будь, вкраїнська мати…
(Пісня «Мамо, тобі низесенько вклонюсь»).
(Запалюємо підсвічник).
Ведуча. Минають роки. Підростають діти. Та не меншає турбота. Моляться матері за діточок своїх, прилучають їх до молитви.
Учень. На землі одна лиш мати. Ти нам мати там, у небі. Ти рятуй матусю нашу, В небезпеці і в потребі.
Учень. Є в мене найкраща у світі матуся, За неї, Пречиста, до Тебе молюся.
(Виходять дівчатка в довгих білих сукнях, білих віночках, з квітами в руках).
Учень Мати Божа, Мати Божа, Дай здоров’я нашій нені. Ось тобі ми назбирали Ярих квітів повні жмені. Зберемо дзвоники лісові, Що найкращі у діброві. Матінці дай щастя, долі, Щоб дні їй минали Без смутку, без болю.
Учень. О, Маріє Діво, я Тебе благаю, Я на твою поміч щохвилі чекаю. Приберемо твою ікону У барвінок зелений. Тільки дай доволі щастя Нашій нені, нашій нені. Серця наші - наші квіти - Віддамо тобі з любові. Захищай матусю нашу Під святи своїм покровом.
(Пісня «У стіп Марії»).
Учень. Рано до молитви щиро руки зложу І буду просити Бога й Матір Божу, Мамо тебе, Мати, щирими словами: - Змилуйся, змилуйся, змилуйся над нами, Силу і здоров ‘я дай нам, Мати Божа, Поможи нам вчитись, чесно працювати, Щоб була потіха дня мами і тата.
Учень. Мій Ісусику солодкий, Мій приятелю святий, Я із ліжка свого вставши, Йду до тебе, дорогий. Ти колись, живучи в світі, Між людьми на цій землі, Славу й честь складав Отцеві, Щоби дати приклад всім. Буду чемним і слухняним Буду слухати батьків, І Тебе, Ісусе милий, Полюблю аж до віків.
Учень. Рідна матінко моя, Я люблю вас щиро-щиро, Вам бажаю щастя й миру. Ви мене любіть, рідненька, Бо я ще такий маленький. Хочу бути на вас схожий, Як і ви, такий же гожий. Хай моє хороше слово Розквітає веселково!
Учень. А у мене найкраща матуся. Я молюся за неї - серденько День і ніч я за неї молюся, Бо найкращу з усіх маю неньку. Я звертаюсь до неї словами, І жадаю їй щастя і долі. Все для неї, для любої мами, Щоб не знала ні смутку, ні болю. Я бажаю їй щастя усюди, Хай дасть Бог і удачу, і силу, А що вже мене вивела в люди, Розцілую матусеньку милу…
Учениця. Ще в колисці немовля Слово «мама» вимовля. Найдорожче в світі слово Так звучить у рідній мові. Мати, матінка, матуся, Мама, мамочка, мамуся! - Називаю тебе я, Рідна ненечко моя!
Учень. Снилось мені ясне сонце, Що в хаті світилось, А то лиш так моя мама Дивилася мило. Приснивсь мені легкий вітрик, Що пестив колосся, А то мені моя мама Гладила волосся.
Учениця. Снилась мені ягідочка, Як мед солоденька, А то мене цілувала Мама дорогенька.
Учень. Снились мені ангелики, Що в рай мене несли, А то мене мами ручки До серця притисли.
Учениця. Снилося мені, що на крилах Я в гору несуся, А то мене із постелі Піднесла матуся.
(Пісня «Матуся моя»).
Ведучий. Мама… В цьому слові пісня Жайворонка і журливе «курли» журавлів. Мама дала життя, нав¬чила розуміти людей, шанувати хліб.
Ведуча. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же ти¬хо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю весел¬ки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою,
Ведучий. «Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Бо-жий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. Це - мить, і це - вічність, бо ма¬ма завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благо¬словляє на добро» (Ярема Гоян).
Ведуча. Немає кращої любові, як любов мате¬ринська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а лю¬бов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей. Ось послухайте одну з легенд про материнську любов.
Легенда про матір Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Во¬сени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзви¬чайно страшний і сердитий володар морської стихії. - Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене боять¬ся. Ніхто не пускає стріл в мій бік. Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пусти¬ли в бік Нептуна три стріли. - Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Неп¬тун. Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабки¬ми. Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям. Розлючений Нептун вигукнув: - Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки. Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, бу¬ли некрасиві. - Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ва¬ших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і ру¬ки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька. Жінки погодились. Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою за¬ради дітей. Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок. Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просять¬ся додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони но¬сять красу їхніх матерів. От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися. Голосно зареготав Нептун: - Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. За¬були, бо у морі немає доріг. Тоді матері вигукнули: - Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайш¬ли дорогу до рідних берегів. Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки… Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато!
Учень. Живе рідне слово в піснях колискових, Стрічається знову в них світ поколінь. Матусина мова цвіте веселково, Освічує в небі захмарену тінь. І де б не були ми в безмежному краю, Нас кличе додому дитинство святе, Де кожна пташина, як мати співає, Верба і калина у лузі цвіте. Де вся Україна - колиска любові ІЗ явора й дуба, з горіхових віт. В устах материнських, у рідному слові Шепоче Молитву - душі заповіт. Гойдайте веселку своїми серцями, Гарячим цілунком торкніться хмарин, Щоб сонце сміялось, умите дощами, Щоб завше вертався до матері син.
Ведучий: А буває, що при живих дітях матері залишаються самотніми.
Учень: На грядці в бабусі затінились квіти суцвіттям, Хлюпочуть від вітру пелюстки у сизій росі. Лишилася жінка на старість самітня при дітях, Чека, виглядає, що може приїдуть колись. Хоч хата старенька, та прибрано всюди і чисто, Усе до ладу, рушники на стіні, аж горять. Дістала зі скрині поблідле весільне намисто І зойкнула стиха, бо крижі віддавна болять. А роки минають. І падають зорі строкато, Та й просяться знову на білу, як пір ‘я, канву. Бабуся старенька вдяглася немовби на свято І стала зорею. А зорі у небі живуть.
Учень. Для матусі квітів весняних ми хочем нар¬вати.
Дівчинка. Та де ж нам їх узяти?
(Заходять весняні місяці).
Хлопчик. Ой пішов я до Березня Поміж березами. - Дай, Березню, трохи квіток На свято дня мами.
Березень. Ще квіточки не зацвіли, Листочки маленькі. Земля встала, та не вбралась Ще на свято неньки.
Хлопчик. Ой ти, Квітню, ти так гарно Земельку вбираєш, Ти вже, мабуть, для матусі Гарні квіти маєш?
Квітень. Ой вбираю я земельку, вбираю, Але вбрати свято неньки, Здається, не встигну.
Хлопчик. Ой ти, Травню, красний Травню, Прибраний багато, Подаруй хоч одну днину Матусі на свято.
Травень. Ой знав я, що колись буде Матусине свято. Тому кожну свою днину Вбрав гарно, багато.
Учень. Хочу я всі квіти в букети зібрати, Що під небом цвітуть голубим. Рідна мамо, матусенько, мати, До землі я вклоняюсь тобі!
(Кланяються діти, дарують квіти.)
Учні виконують танок
Ведучий. А зараз до вашої уваги загадки.
Учень 1. Який струмочок повсяк-час Співає ніжно коло вас?
Всі. Мамин голос.
Учень 2. А що солодке знаєш ти, Чого в крамниці не знайти ?
Всі. Мамині вуста.
Учень 3. Яке колосся золоте У низ вершечками росте?
Всі. Мамині руки.
Учень 4. Які сніги постійно йдуть, Які сніги не розтають ?
Всі. Мамина сивина.
Учень 5. Які дві зірки знаєш ти Завжди нам сяють з висоти?
Всі. Мамині очі.
Учень. Спасибі вам і знов і знов За вашу ласку і любов, За те, що вдома повсякчас Ви так турбуєтесь за нас. Що нас так смачно годували, Що нас так пильно доглядали, Що не стуляючи очей Не досипали ви ночей. Нехай ще в маленькім ділі Та в нас уже руки вмілі. Для вас, наші милі мами, Ростемо помічниками. Сердечними словами Вітаємо вас, рідні мами! Вітаємо всіх з весною, Із долею ясною!
(Пісня «Росте черешня в мами на городі»).
Вчитель. «Три біди є в людини - смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна застерегтися, це залежить як від батьків, так і від самих дітей. Тож завжди старайтеся бути слухняними, дітки! Турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.
Ведуча. Виховує мати синів, дочок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, роз¬летівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу.
Ведучий. Лише скупі листи приходять час від ча¬су. А коли, нарешті, знайдеться хвилина, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно. Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпа¬на віконниця і додолу підстреленою горлицею впа¬де материнська любов.
Інсценізація поезії «Молитва матері»
Автор. З доріг, які давно в житті обрані, _ Лише одна веде нас до Христа. Цей шлях - молитва, що нас навчила мати, Стежина ця терниста й непроста. Одної долі плутана дорога. Губилась вже у прірві небуття. І лиш молитва матері до Бога Вернула хлопцеві і душу, і життя - Батьки йому частенько говорили.
Батько. Лицем до Бога, сину, повернись, Забудь вино, не трать даремно сили, І будь таким, як ми - щодня молись.
Автор. Але вино, товариство, розваги Йому були милішими завжди. Батьківських слів не брав він до уваги, Цурався неба й церкви, як біди. Молитися він просто ненавидів, Про Бога навіть чути не хотів. Та час прийшов - на сірих крилах злиднів Не лічив він одноманітних днів. Та не забуде день один навіки, Це день страшний - бо батько помирав. Закрили сльози мамині повіки, А він стояв і п ‘яно реготав.
Син. Ну, де ж твій Бог, чому не допоможе? Де твій зцілитель, чом ти не встаєш? Загнешся ти, як всі, на смертній ложі І як усі, в сирій землі згниєш!
Автор. Всміхнувся і промовив тихо батько:
Батько. Я ще живий, а ти - давно мертвець. Та вже недовго, скінчиться це лихо, Й мене до себе забере Творець.
Автор. По смерті батьковій молилась мати: За душі їхні - батькову й його. Ці сльози мамині він буде пам ‘ятати До самого кінця життя свого. Але тоді ці сльози викликали У нього злість і ненависть страшну. І от якось, як нерви його здали, Він кинув дім й пішов в пітьму нічну.
Син. І я пірнув в «свободу» просто з мосту. Тепер я вільний в думці і ділах, Я ще не знав тоді життя - Як легко можна заблудить у гріхах.
Автор. Життя його, як тріску, закружляло, У вирі суєти, гріхів і зла - Він пив, як всі, допоки були сили, І на плечах трималась голова. Вино - це зло і джерело розпусти, Не одного згубило вже давно, Життя для нього стало наче пустка, Він з джерела життя не лив, а пив вино. В його душі розпуста так розквітла, Що він, немов сліпий, в болото йшов Й не помічав, що поруч було світло. Він падав, піднімався, далі йшов Він чув себе, як звірина в капкані, Від розпачі він мало не ревів. Та ось якось у тім жахливім стані Краянина неждано він зустрів. І він згадав село, і батька й маму, її печальні очі у сльозах. Налив собі він в склянку 200 грамів Й спитав його із бравою в словах:
Син. Ну що? Мене ще мама пам ‘ятає, Чи, може, вже навіки прокляла? Хотів навідатись, та часу я не маю, Завжди затримують якісь діла.
Краянин. Твої діла я добре розумію, Не гірше, ніж про це ти знаєш сам, Не вухом слухай, серцем, якщо вмієш. Чи може мати сина проклясти ? Коли ти втік, твоя матуся бідна Посивіла від горя і біди, І кожен день допізна, доки видно, Все виглядала, чи не повернешся ти. До неба мати руки простягала, Молилася за тебе знов і знов, В очах її надія не вгасала, А в серці жила віра і любов. Коли в ногах не стало сил останніх, То решту сил черпнула з серця дня, І добровільним ланцюгом чекання Вона мене за тебе прийняла.
Автор. Від слів його зірвалася курнина. Що відділяла світло від пітьми. Відкрились очі - жде матуся сина, А він з чужими бавиться людьми. Він обірвав розмову на півслові. Лише коротке кинув: «Прощавай!». Не було більше вести про що мову, Кричало серце: «Швидше, поспішай!» Неначе молот бив його по скронях, Коли він вскочив в поїзд на ходу, Він задихався в темному вагоні: Що стріне вдома - радість чи біду? І ось зупинка, станція знайома, Веде дорога до села.
Син. Колись по ній мене малого з дому За руку мама в білий світ вела. Тепер вертаюсь я мов божевільний Чому ж цей білий світ мене навчив? Я мав свободу, гроші, я був вільний. Та долю я свою в вині втопив.
Автор. Дорога повз мовчазний цвинтар вела, Він пригадав, тож батько тут лежить. Відшукав закинуту могилу, Згадавши ту останню мить. В гіркім риданні впав він на коліна Й поцілував холодний мокрий хрест.
Син. Прокинься, батьку, встань із домовини. Ти був правий, прогнив, мов труп, я весь. Але тепер тебе я закликаю Повірити в останній раз мені. З минулого я назавжди вертаю, Хай згине все, як у жахливім сні! Спокутуюсь турботою про маму Тепер вона не знатиме біди. Борг поверну своїми я руками І спрагненим устам подам води.
Автор. І тут крізь сльози він побачив раптом Ще один хрест і свіжий горб землі. І зрозумів з холодним в серці жахом, Що вже ніхто не жде його в селі. Лиш синє небо свідком того було, Як він безсило на могилу впав, В якій навіки матінка заснула, І замість мами землю цілував.
Син. Мамо! Моя єдина! Чому ж ти сина не діждалась ? Де порятунок я тепер знайду? Твоє життя так рано обірвалось. Я ж сирота, без тебе пропаду!
Автор. І раптом вітер подихом осіннім Приніс слова, що серцем він почув.
Голос матері. В молитві, синку, знайдеш ти спасіння.
Син. І я до неба руки простягнув - З тих пір живу я з Господом Ісусом, Я відчуваю мир в душі своїй. Хто би колись мене повірить змусив, Що це і є вершина моїх мрій. Життя сторінки мого подерті, Молитва матері перемогла - В ній чудодійна сила після смерті, Бо з серця мати черпала слова. Та пам ‘ять цю, що наскрізь пропікає, Не руште навіть добрими руками. На серці камінь - ноша нелегка Але чи легше, коли серце - камінь.
Учень. Допоки нас чекають наші мами, І доки виглядають нас батьки, Провідуймо, та не лише листами, Хоч дорогі їм і скупі рядки. Коли нежданно вдарять в дзвони далі, Тоді на все, на все знайдеться час. Але ні сльози, ні вінок печалі, Уже ніщо не виправдає нас. Живе рідне слово в піснях колискових, Стрічається знову в них світ поколінь. Матусина мова цвіте веселково, Освічує в небі захмарену тінь. І де б не були ми в безмежному краю, Нас кличе додому дитинство святе, Де кожна пташина, як мати співає, Верба і калина у лузі цвіте. Де вся Україна - колиска любові ІЗ явора й дуба, з горіхових віт. В устах материнських, у рідному слові Шепоче Молитву - душі заповіт. Гойдайте веселку своїми серцями, Гарячим цілунком торкніться хмарин, Щоб сонце сміялось, умите дощами, Щоб завше вертався до матері син.
Пісня “Сину, ангел мій”
Ведуча. Діти, говоріть своїм ненькам ласкаві сло¬ва щодня, щогодини, бо ж вона боронить вас від усіх бід щохвилини. Недарма в народі мовиться: «Болить у дитини пальчик, а в матері - серце».
Учень. Люблю тебе, матусенько єдина, Любов’ю щирою, як любить лиш дитина. І Господа щоденно я молю, Щоб зберігав матусеньку мою.
Учень. Ще з порога, уздрівши мовить: «Синочку, Ти як сонце із ясного неба, А я вишила нову сорочку Із пахучого льону для тебе». І вже в хаті матусине свято Вгамувало всі болі й розлуки. Пригортаю до вуст винувато В праці зболені мамині руки.
(Пісня «Мамина сорочка»).
Ведучий. Любі діти! Ви прожили свою маленьку частинку невгамовного життя. Ідучи самостійно у розквітчаний життєвий вир, ви повинні взяти з со¬бою тільки все добре, чисте, те, що не заплямували наші бабусі, матері. Людина не має права бути без¬батченком, мати черству душу, бо черствість пород-жує зло, неприязнь, біду. Скільки б вам не було років, 5 чи 50, завжди потрібна мати, її ласка, її теплий погляд, її любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісне життя.
Ведуча. Бо справді, мати в домі - це сон¬це, що дає життя всій родині. І коли це сонечко відсутнє, в домі завжди трапляються всілякі нега¬разди. А які - вам зараз покажуть наші вихованці.
Сценка «Мама у відрядженні»
1-а учениця. Ой, Марійко-ученице, Ти куди біжиш така? Чом розпатлані косиці? Забинтована рука? Чом коліна, як на сміх, Визирають із панчіх, А на синьому жакеті Білий ґудзик, як горіх?
2-а учениця. Не розпитуйте дарма. Бо хіба ж я знаю ? Третій день себе сама Навіть не впізнаю! Забруднився комірець, Загубився гребінець. Всі підручники з портфеля Перебрались на стілець. Кіт нитки загнав під ліжко, Поки я шукала їх. Ось що вийшло із панчіх. Ну й попала я в біду, Що нічого не знайду. Ані голки, ані нитки, Ні ножа, ні сковорідки, Ні у ванні рушника, Ні у кухні сірника. Ми й котлети з братом раз їли так - несмажені.
1-а учениця. Так, що сталося у вас?
2-а учениця. Мама у відрядженні!
2-й ведучий. А ось що діється з деякими дітьми, коли мама просто на роботі.
Сценка «Обоє хороші»
1-й учень. Страшенно хочу їсти. А на плиті борщ холодний, навіть жир застиг. І котлети та¬кож холодні. Вип’ю поки склянку компоту, смако¬та! Ой, ще сильніше їсти хочеться! Хоч би хто-не-будь прийшов!
(Вбігає хлопчик).
1-й учень. От і добре, що ти прийшов. Зараз і пообідаємо!
2-й учень. А ти розігрів обід?
1-й учень. Ні.
2-й учень. Так чого ж ти радієш?
1-й учень. А я думав, що ти розігрієш.
2- й учень. Що ти, друже, я наробився, як віл! У нас була контрольна, а потім я ще чергував.
1-й учень. Що ж робити? Дуже їсти хочеться!
2-й учень. І мені хочеться. Ось прийде з роботи мама і нагодує нас. (Входить матір з тяжкими сумками в руках). 1-й учень. Мама! Мама прийшла! От тепер ми по¬обідаємо!
2-й учень. Погано нам без мами. А з мамою так добре.
(Вико¬нується танок).
Ведуча. Слово «мати» - вічне і неповторне, як світ. Уже дві тисячі років, як воно освятилось ласкою неба. Велика жінка від Духа Святого народила Сина Бо¬жого. Своєю добротою, покорою, святістю вознес¬лася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити Сина свого простити наші про¬вини.
(Дівчинка і хлопчик із запаленими свічками прохо¬дять до образу Божої Матері).
Хлопчик. О, Мати Божа, благослови наш любий, рідний дім і всіх, хто проживає у ньому.
Дівчинка. І неньку нашу, і зелений гай, Народ наш рідний і милий край.
Дівчинка. Як сонце світить і гріє, Сяє, сяє з небес Твій погляд, Діво Маріє, Діво, Княгине чудес! Як гожа і свіжа рожа, Що роси живучі п ‘є, Так живить, Матінко Божа, Благословення Твоє.
Ведучий. Всемилосердний Боже! Дякуємо Тобі за наших батьків та за все добре, що Ти нам дав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі Заповіді. Тож нехай вас, любі батьки, благос¬ловить Господь добром, здоров’ям, довгим і щасли¬вим життям.
Ведуча. Хай з нами по житті крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. Адже все у світі розпочинається з матері.
(Виходять діти, стають на сцені).
Учень. Якби мам не було на світі, То кого б любили діти ? Наймиліша моя мати, Бо веде порядок в хаті. Бо без неї нема щастя, І не ллється пісня рясно. Ще, якби не було мами, Ми б зазнали лиха з вами. Тож нехай живуть рідненькі, Усміхаються гарненько. А ми будем підростати І матусю доглядати.
(Пісня «Рідна мати моя»).
Ведуча. Ще раз низько вклоняємось вам, милі, дорогі наші мами, любі бабусі!
Ведучий. Вам і тільки вам усі квіти, що принесли ми сьогодні на ваше свято.
(Діти вручають квіти та виготовлені власними руками подарунки).
(Лунає композиція про Україну).
Учень Ніщо не вічне, тільки матері уже- й тоді, як нікому стрічати, допоки сонце сяє нам вгорі, у кожного живе у серці мати.
Ведуча. Шановні матері, вчителі. Щиро щастя вам бажаєм І усіх вас радісно вітаєм Із весняним святом. Всякого добра вам засилаєм, Дай вам Боже святкувати, В щасті довгі роки жити Та на вічне Царство заслужити. Усіх земних, небесних благ На многії літа. Христос Воскрес. Христос Воскрес.
Учасники виступу виконують “Многая літа”.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
1. Як добре нам жити і знати, Вірити, друзі, весь час, Що кращого слова, як мама, Немає у світі для нас. Воно, мов зоря світанкова, Як хліб і людська доброта, Як мова твоя колискова, Як доля і правда свята. Із ним веселіше нам жити, Бо матір’ю в ріднім краю Назвали дорослі і діти Вітчизну любиму свою.
Вокально-хореографічна композиція «Квітка-душа»
2. Ведуча. Мама, мамочка, матуся… Скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято Матері.
3. Ведучий. У кожній країні свято Матері відзначають давно. Щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. Хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу. Мама - основа всіх основ. Вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. Мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.
Звучить пісня “Ніби вчора, рідна мамо”.
4. Ведуча. Слово “мама” росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука. Зі звуку-сльозинки народжується на світ святе слово “мама”, яке вимовляє дитина. Але цю мить не вловити, як і не вловити того дня, коли вперше над колискою нахилилась мати. Це мить і це вічність, бо мама живе з нами вічно.
5.Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту. Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла, Нічого не треба, нічого не хочу від світу, Лишень аби мати на білому світі була. 6. Я часто ночами згадую знов Дитинства сполохану казку. Спасибі вам, мамо. Спасибі вам, мамо, за вічну любов І щедру незміряну ласку.
7. Схилялось над ліжком привітне чоло, Дрімали натомлені очі… Спасибі вам, мамо, спасибі вам, мамо, за ваше тепло І довгі недоспані ночі.
8. Нагороджений я любов’ю - Хай святиться повік ім’я! Зичу доброго вам здоров’я, Берегине, нене моя!
Танець «Подільська кадриль»
9. Ведучий. “Мама” - це перше слово немовляти. “Мама” - це останнє слово вмираючого на полі бою солдата. “Мама” - це горнятко теплого молока, це запашний шматок пшеничного хліба, це і розповідь про предків, це і мамина наука: “Будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе”…
10. Є немало мам на світі, Мами добрі, мами світлі. Та одна є наймиліша, Хто така? Скажу вам я - . Рідна матінка моя.
11. Можна у світі чимало зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти.
12. Можна пройти крізь пустелі і хащі… Тільки без мами не можна нізащо, Бо найдорожче стоїть за словами: В світі усе починається з мами!
13. І коли згрубіла ваша мова, їй здобудьте ласку із грудей, Бережіть її від злого слова, Бо найглибші рани від дітей.
14. Мати піде, в серці лишить рану - Всохне корінь твій і верховіть. - Заклинаю: бережіте маму! Діти світу, матір бережіть!
15. Учениця читає вірш “Ех, талант”.
Ех, талант - гіркий полин, Туга удовина. Був у мами один син, Золота дитина.
Доглядала, як могла, Рук не покладала. А подався із села - В гості виглядала.
Але син - не поспішав Їхати додому. Жив собі й не сумував - Добре молодому.
Ні кола, ні двора, Ні дітей, ні жінки, Від Амуру до Дніпра Воленька та й тільки.
Та сумна балада ця: Не дождалась мама, Наздогнала молодця Вістка-телеграма.
Він зібрав її в кулак, Ледве стримав сльози, І поніс його літак Крізь сніги й морози.
Увійшов у рідний дім: Люди. Плач. Родина. І постала перед ним Чорна домовина.
Він незграбно шапку зняв, Він схилив коліна, Він невтішно заридав, Як мала дитина. Але що тепер плачі, Совісті докори. Син посивів уночі , У думках і горі.
І померла тільки з ним Та його провина. Був у мами один син, Золота дитина.
Пісня “Сину, ангел мій”.
16. Ведуча. Мама - всьому початок. Мама - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. її святою завжди називали. Мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, навчала охайності, працьовитості. Недаремно в народі кажуть: “Яка мама, така й доня”.
17. Ведучий. Мама наказувала доні: “Тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку. Тримай відерця чистенькі і водиці повненькі”. Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі й привітні.
Танець «Кумоньки»
18. Ведуча. Все прекрасне в людині - від променів сонця і від молока матері. У всіх піснях і заклинаннях бачимо матір - на зорях. І сама вона давно стала зорею незгасною, що світить звідусіль. Адже тільки мама залишиться символом рідного дому. Недаремно найсвятіші на землі слова жіночого роду: земля, Україна, Вітчизна.
19. Пісня лунає по всій Україні - Матусине свято прийшло до нас нині. Щиру подяку ми неньці складаєм, Здоров’я і щастя рідненькій бажаєм.
20. Рідна мати, Матір Божа, Мати Батьківщина - Три цілющих вічних слова - Вся моя родина.
21. Перша мати - то рідненька, Що на світ зродила, Що пестила, доглядала, Добра-правди вчила.
22. Друга мати - Україна, Рідная землиця! Третя мати - це Марія, Небесна цариця.
23. Моя люба мати, Калиновий цвіт. В тобі, рідна мати, Весь мій любий світ.
24. В тобі моє щастя, В тобі моя ціль. Моїм є твоє горе, Моїм є твій біль.
25. Твоя світла радість Радує й мене, А твій жаль проймає Й серденько моє.
26. Бо ж я, моя мамо, Твоя кість і кров, Ти мене родила, Ти є мій покров!
27. Ти мене борониш Від усіх тривог, Най благословить тебе З неба Господь, Бог!
Пісня «Мамина сорочка» 28.Ведуча. Велика любов до мами знайшла відображення у великій кількості звертань до неї: “мама”, “матінка”, “неня”, “ненька”, “матуся”, “мамуся”, “мамочка” - часто зі словами “рідна”, “рідненька”.
29. Ведучий. А ось як у прислів’я увійшов образ мами:
Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. Нема того краму, щоб купити маму. Матері ні купити, ні заслужити. Добре й неньці, як дитина в славі. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина. Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині.
30. Ведуча. Без мами немає життя на землі. Саму землю ласкаво називають “земля-мати”. Маму мають не тільки діти, звірята, але навіть і рослини. Поширеним був в Україні переказ про квітку сон.
31. Ведучий. У всіх квіток є своя мати. Тільки в сон-трави не рідна мама, а зла мачуха От ще тільки сніги почали танути, а вона вже прийшла, розбудила його: “Вставай, сонливий та дрімливий, уже всі квітки цвітуть, один ти спиш!” От він схопився і відцвів раніш за всіх, ніхто його краси й не побачив. Багато народних назв рослин пов’язано зі словом “мама”: материнка, мати-й-мачуха, материні сльози. Вам, матері, музичне вітання.
Музичний калейдоскоп (акордеон)
32. Ведуча. Материнство - це нескінченність людського роду. Кожна мати, народжуючи дитину, сподівається, що вона буде кращою за неї, тому намагається передати їй свої знання і вміння.
33. Мама! Найдорожче слово в світі! Де б не був ти, Що б ти не робив, Та вона твій шлях завжди освітить Ніжним серцем, Відданим тобі.
34. В дні сумні Та в дні на щастя щедрі Мама буде у житті твоїм, Тож живи, як мама, Щиро й чесно, І, як мама, лиш добро твори.
35. Ведучий. Це один із тисячі віршів, присвячених поетами матерям. Найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами.
Танець малят
Немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов. Немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері. Та чи завжди цю любов цінують діти? Послухаймо легенду про матір-зозулю.
Легенда про матір-зозулю
Пісня «Посіяла людству»
36. Привіт тобі, кохана нене, У цей великий день! Прийми вінок бажань від мене І китичку пісень.
37.Дарунків жодних я не маю, Ні золотих оков, Тому до ніг твоїх складаю Свою ніжну любов.
38. Ти ангел мій, що життя плаєм Веде мене у даль, З тобою світ для мене - раєм, Без тебе - сум і жаль.
40. Ведуча. Мама! Чи є в світі слово більш прекрасне й ніжне? У мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років - п’ять чи п’ятдесят, - ти відчуватимеш себе дитиною, тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.
41. Ведучий. Шанування матері - один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Вона нас зростила, виховала, навчила добру, леліяла, любила. І як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. А, власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас наші мами. Чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.
Вірш «Сповідь сина»
42. Є в мене найкраща на світі матуся, За неї до Тебе, Пречиста, молюся, Молюся устами, молюся серденьком, До Тебе, небесна Ісусова ненько.
43. Благаю у Тебе щирими словами Опіки та ласки для любої мами. Пошли їй не скарби, а щастя і долю, Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
44. Рятуй від недуги матусеньку милу, Даруй їй здоров’я, рукам подай силу, Щоб вивела діток у світ та й у люди, Щоб нами раділа, пишалась усюди: За це я складаю в молитві долоні До тебе, Царице, на сонячнім троні.
Пісня “У стіп Марія»”.
45. Ведуча. Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.
46. Ведучий. Озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов’їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.
47. І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля, В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля.
48. Прислухаюсь - співає колискову, Не знаєш, чи дитині, чи собі… І мати молода, і юне слово, І яблуні у вранішній журбі.
49. Для мене багато не треба, Щоб ласку і добрість пізнати; Лиш просвіток рідного неба Та затишок рідної хати.
50. Та житнього хліба шматок, Та цвіту, що сяє калиною, Та іскру краси твоїх дочок, Чорнявих царівен, Украйно. Лиш латочку рідного неба Та матері лагідне слово…
Вокально-хореографічна композиція “Сік Землі”
51. Ведуча. Вертаючи з віддалених країв Після тривожних мандрів і розлуки, Цілуймо руки наших матерів, Натруджені й ласкаві рідні руки!
52. Ведучий. Ніщо не вічне, вічні матері… Уже й тоді, як нікому стрічати, Допоки сонце сяє нам вгорі, У кожного живе у серці мати.
“Нема цвіту краще від маківочки, немає роду милішого від матіночки”
ведуча. материнство... святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічене художниками на полотнах. сьогодні, на цьому святі, ми вдячним словом вшановуємо наших матерів. у всіх народів, у всі віки жінка- мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболіле синівське серце. виходить юнак і дівчинка. юнак... чуєте? хто там? – з дороги! мати іде молода, сонячні очі вологі, горда і рівна хода. глянте, яка величава, скільки надії в очах! сина, як щастя, як славу, в люди несе на руках. ні, їй немає зупинку, їй поступається все. знайте, майбутню людину радісна мати несе. дівчина... скільки у серці любові! квітне для неї земля. друзі, тихіше розмови- спить на руках немовля! чуєте, хто там? – з дороги! глянте, краса- не хода кидайте квіти під ноги, мати іде молода.
звучить “пісня про матір”
ведуча. мати... материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. якби могла сонечко прихилила б.
звучить пісня «виростеш ти, сину»
ведуча. війна... зловісним смерчем пролетіла звістка. стиснулося від болі материнське серце. добра і ніжна провела за ворота своїх синів-соколів . буде довго ждати, виглядати, молитися тихо. та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни, працею своєю невтомною наближатиме день перемоги. у тривожному чеканні ждали матері повернення своїх синів-соколів. та скільки синів не діждались синів наші матері. скільки їх згорьованих по всій країні. ми розділяємо горе матерів нашого села, чиї сини загинули на фронтах вв війни.
звучить пісня “а мати ходить на курган” (виконує сім’я )
художнє читання у виконанні …
ведуча. посивіли від горя матері. ніякою мірою не виміряти втрат, нічим не вилікувати незагоїних ран материнської душі. та до її щедрот тагнеться усе живе. мати- це вічність життя.
у виконанні бабусі звучить пісня « мамина коса»
ведуча. мати і земля... земля і мати... це їх роботящі руки, моєї і твоєї матарів, з пеплу війни підняли до життя цю землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіли в саду мальви та чорнобривці, защебетав соловейко - і посміхнулася мати.
звучить пісня “чорнобривці”
ведуча. жінка - мати . її нелегка доля з особливою ніжністю оспівана в народній творчості. сьогодні на цьому святі ми вшановуємо жінок. ваші діти приготували вам солодкі подарунки . нехай ваше життя буде таким солодким як ці сюрпризи.
у виконанні танцювальної групи композиція “моя квітуча україна”
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
День матері. Сценарій свята для дошкільнят Виховувати глибоку любов і повагу до матері - засновниці і продовжувачки роду людського, чуйність і доброту до найдорожчої у світі людини. День матері Мета
Закріплення у вихованців навичок виразного читання віршованих творів та розвитку їхніх артистичних здібностей. Виховувати глибоку любов і повагу до матері - засновниці і продовжувачки роду людського, чуйність і доброту до найдорожчої у світі людини. Розвивати естетичний смак учнів.
Учасники: дві команди (по 10 дівчаток), хлопці - група підтримки.
Журі: завуч, методист, дві мами, педагог-організатор.
Місце проведення: актова зала, прикрашена повітряними кульками та плакатами: Вернісаж "Це моя мама". Написи "Нумо дівчата!". Хід виховного заходу
ВСТУПНЕ СЛОВО
Ведучий
Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати наших найдорожчих у світі людей - своїх матусь і бабусь з Днем матері. Ми з любов'ю і вдячністю хочемо сказати: - Спасибі вам, дорогі наші матусі, за недоспані ночі, за ваші колискові пісні, за любов, тепло та ласку. Бажаємо всім вам завжди бути молодими, здоровими, веселими і щасливими. Нехай ваша доля завжди оберігає вас!
До свята треба приготувати та накрити святковий стіл, розважити гостей, поспівати і потанцювати, а потім все прибрати. От ми й подивимося, як із цим впораються наші майбутні господині. Журі дуже уважно спостерігатиме та оцінюватиме їхні вміння. Слово надається нашим дівчаткам.
(Під музику заходять дві команди в шикуються в центрі зали) Команда 1
1 учениця.
Матусю моя дорогенька, Це свято даруєм тобі. Яка ж бо ти гарна, рідненька, А очі які голубі!
2 учениця
Такі голубі, ніби небо, Мов проліска синього цвіт. Ніколи їм плакать не треба, Хай радість несуть і привіт!..
3 учениця
Від тебе - все! І хліб, і весен перший цвіт, І срібний обрій, і криниця чиста. І сонця жар, і мрій стрімкий потік, І за селом стежина серед жита.
4 учениця
Від тебе - все! Любов і радість, визнання, І доброта, і щедрість долі, На тебе я рівняюся щодня, Радію і милуюся тобою.
5 учениця
Спасибі вам, рідні мами, Що ви тут сьогодні з нами, До вас наше щире слово: Усі разом. Матусі! Бабусі! Будьте здорові!
6 учениця
Скільки в мами сонця, щирого тепла. Скільки в мами радості, щедрого добра. А в руках матусі праця без кінця. А в устах матусі слово мудреця.
7 учениця
Як нам не любити неньку дорогу? Ми перед матусею вічно в боргу. У душі матусі почуттів глибінь. А в очах матусі неба голубінь.
Команда 2
1 учениця
За все, що маю, дякую тобі. За все, що маю і що буду мати. Ночами сняться зорі голубі І вишні спілі на причілку хати. Я сонечко вплету в твої чудові коси, І небо прихилю, й зберу перлини-роси. Вінок сплету для милого чола, Аби лиш щасливою була.
2 учениця
Про що виспівує струмок? - Про літо золоте. Про що співає колосок? - Про те, що він росте. Про що виспівує земля? - Про неба синеву. Про кого ми співаємо? - Про маму дорогу.
(Діти виконують пісню "Мамине свято" (музика О. Зноско-Боровського, слова Т.Волгіної )).
3 учениця
Мама - досвітня пташинка Лиш засіріє, вже Ходить по хаті навшпиньки, Наче мій сон стереже. Мама - то сонечко рідне. Сонечко, хоч і земне, - Слово її заповітне. Гріє і живить мене.
4 учениця
Матусю, мамо, Люба наша ненько, Тобі на свято квіти ми несем. Ти наше сонце, матінко рідненька, Ти над усе для нас, ти над усе!
5 учениця
Нехай світанок травневим святом Як сад чудовий, пишно зацвіте. Хай сяє сонцем в серці Слово Мати - Таке незгасне, вічне і святе!
6 учениця
Нехай хоч і в маленькім ділі, Та руки в нас уже умілі. Для вас, наші славні мами, Ростемо помічниками. І подарунки змайстрували Своїми власними руками.
(Звучить музика. Діти вручають своїм матусям в бабусям подарунки). Привітання команд
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
МИ НЕСЕМ МАТУСІ КВІТИ ЗАПАШНІ Сценарій шкільного свята
Мета: Формувати в учнів такі духовні якості, як усвідомлення свого обов'язку перед батьками, а особливо перед матір'ю; показати велич жінки-матері, її роль в житті кожного з нас; розвивати творчі та акторські здібности учнів.
Обладнання: Ікона Матері Божої, вишиті рушники, малюнки учнів, квіти.
Епіграф:
Сьогодні, нене, знову днина, в котрій так кожная дитина матусі своїй дорогій - таки зо самого же рання, складає щирії бажання, які містить в душі своїй.
П.КУЛІШ
Ведуча: День Матері відзначається у травні, бо це є місяць Пречистої Діви Марії. У травні, коли природа-мати одягає землю у пишне зелене вбрання, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері. У цього свята давня і цікава історія. Пов'язана вона з долею американки Анни Джервіс. Дівчинка рано втратила найдорожчу у світі людину - МАМУ. На її клопотання 1914 року Конгрес США встановив нове державне свято - День Матері. 1929-го року з ініціативи Союзу українок започатковано цей урочистий день на Галичині. Відтоді у другу неділю травня День Матері відзначається дуже широко.
Звучить "Пісня про рушник" на слова А.Малишка.
Учень: Мати... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. Це слово повторює людина в хвилини страждань і горя.
Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. День, копи мої маленькі губи Вперше груди мамині знайшли, День, що мене вперше приголубив Паскою проміння із імли. Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! - На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми!
В. СИМОНЕНКО
Ведуча: З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. В тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них.
Учень: У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Буває іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу; стане жаль Мені її, і зажурюся, І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері святої, Що в мир наш Бога принесла... Т. ШЕВЧЕНКО
Ведуча: Всім своїм життям і працею, прикладом і вихованням наші мами утверджують в нас кращі риси людяности і добра.
Учень:
Мати
Я прокидаюся рано - Й зразу, хоч ще не встаю, тільки спросоння погляну, бачу матусю свою. Мати - досвітня пташина, З досвітку віч не зімкне, ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене. Мати - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне, слово її заповітне гріє і живить мене. І. ГНАТЮК
Ведуча: Очі матері всебачучі. Це вони відкривають дитині світ. Серце матерів - доброта і мудрість. Це вони вчать любити людей. � уки матері невтомні. Це вони дають перші уроки праці.
Учень: ... Ти стежив за матір'ю, як вона ступає по підлозі, як осміхається, як тримає вже посічену сивиною голову. Але найчастіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки. Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій від ледь чутної течії. І невсипно працювали. Жодної хвильки не відпочиваючи, материні руки знаходили роботу. Не було, либонь, такого, чого б вони не вміли! Увесь весь світ постійно потребував уваги й роботи материних рук. І, мабуть, уві сні руки теж не вспокоювались ні на мить, а мали й тоді щось таки робити. І завжди пахли чимось... чи свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, а то кропом і петрушкою, або яблуками, грушами і медом у Спасівку... А ще її очі... Вони, постійно освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, були наче видимим, предметним вираженням її душі. Це погляд самої щирости, самого добра. (За Б. Гуцалом)
Ведуча: Імення Матері святилося відколи на світі ця земля названа Україною, цей народ виборов собі власне ім'я - українці.
Звучить пісня на слова А.Демиденка, музика Г.Татарченка "Україночка".
Учень:
Три матусі
Є у кожної дитини, навіть сиротини, наша мати солов'їна - рідна Україна. Є у кожної дитини матінка єдина, та, що любить нас і дбає, розуму навчає. І у кожному серденьку є і буде жити Божа Мати - наша Ненька, - Мати всього світу.
Л. ПОЛТАВА
Ведуча: Матері... Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі.
Звучить пісня на слова Д.Павличка "Два кольори".
Учень:
Матері
В хаті сонячний промінь косо На долівку ляга з вікна... Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили - Це життя трудового плід. Але в кожному русі - сила. В очах юності видно слід. Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу - Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. Я хотів би, як ти прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть. В. СИМОНЕНКО
Ведуча: Мати... Матуся... Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати їхні руки, які підтримували нас у години радости і печалі. Мати - це берегиня домашнього тепла і затишку.
Учень:
Сива ластівка Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом-казкою За віконечком, - Сива ластівко, Сиве сонечко. Б. ОЛІЙНИК
Ведуча:
Пройдуть роки. Ви розлетитесь з рідного гнізда. Та де б ви не були, завжди пам'ятайте про те місце, де ви народилися і виросли,про найдорожчу людину, яка чекає вас вдень і вночі - рідну матір свою.
Учень:
Моїй матері
Приснилося, що я вернувся додому... Іду, дивлюся: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому � ічки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде. Я скрикну "Матінко" до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки, І в них бринітимуть слова: "Я ждала, ждала цілі роки І в'яла, сохла, як трава..." Іду зеленою межею, Кругом хвилюються жита, І в'ється щастя над душею - І на плечі нема хреста... О. ОЛЕСЬ
Звучить вальс композитора Е. Доги з кінофільму "Мой ласковый й нежный зверь", група учнів виконують танець.
Ведуча: Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. � ідна Мати і рідна Україна - два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не в'януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов. Станемо на коліна перед Матір'ю-Україною і помолимось, як Матері Божій.
Станемо на коліна перед Матір'ю і душею засвітимось праведно, як на сповіді.
Прийми, Боже, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за рідну Матір, і молитва наша праведна, як і любов. Під звуки вальсу вручаються квіти матерям, вчителям, гостям свята.
Підготувала Вікторія ОНОП� ІЄНКО, вчителька української мови та літератури угорської гімназії м.Берегово Закарпатської обл.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.