НАШІ ДІТКИ

Хто стеріг тебе віз злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

Заспівайте згучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!

А кому ж то грати та кому співати?
Знає се діточе чистеє серденько:
Нині Твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна, українська ненько.

Ти ж себе жертвуєш, повная любові,
Для дочки, для сина, рідної дитини,
Не жалієш сили, труду, ані крові,
Будь благословенна нинішньої днини.

Що Тобі принести за Твою посвяту -
Вдень і в довгу нічку, як в зимі так в літі?
Наше юне серце Ти прийми в заплату,
Будь благословенна між усіми в світі!

Відітхни хоч нині разом з діточками,
Завтра ждуть на Тебе знов новії труди,
Своїм святом нині веселися з нами,
Будь благословенна у діточій груді.

І прийми в сю днину щирії привіти, -
Най Бог дасть потіхи з нас Тобі діждати,
Най Тобі й Вкраїні служать Твої діти,
Будь благословенна, українська мати!

Моя люба рідна мати,
Хоч би й в простій свиті, -
Вона мені є дорожча
Від усього в світі.
Чом блідненьке в неї личко,
Спрацьовані руки?
Бо для мене все терпіла
Всякі труди й муки.
Моя люба, добра мати,
Золоте серденько,
З нею мені і в бідонці
Жити веселенько.
Як за мною рідна мати
Дивиться в віконце,
То так, гейби мене гріло
Тепле, ясне сонце.

- Будь такий, як наша мама! -
Ольга брата впоминає, -
Мама завжди чиста й добра,
І мене не зачіпає...

Не їсть мама всіх цукорків,
Дбає, щоб для всіх нас стало,
Не кричить - і не кидає
Свої речі, де попало...

А брат каже: "Я не хочу,
Бо я Юрій, я не мати!
Я є хлопець, чому ж маю
Так, як мама, поступати!"

- Мусиш, Юрцю! Чемні діти,
Всі так роблять, як їх мати!
Як не віриш ти сестричці,
Можеш інших запитати!

І спитав він білу гуску:
- Чом так п'єш, мов горда дама?
- Бо я чемна біла гуска,
Все роблю я так, як мама!

Братчик став питати Мурка:
- Чом ти миєшся лапками?
- Бо так моя мати робить,
Так навчився я від мами!

Братчик став питати Бурка:
- Чом ти любиш мух ловити?
- Бо так моя мама робить,
Так люблю і я робити!

Й коника Юрко питає:
- Чом так пишно ти ступаєш?
- Бо так струнко ходить мама,
Й я так ходжу - ще й питаєш?..

Йде з пасовиська телятко:
- Чом так радо йдеш додому?
- Бо так робить моя мати,
Я ж подібне їй у всьому!

Ще спитав маленьких курят:
- Чом так рано йдете спати?
- Ми є курятка слухняні, -
І все робим так, як мати!

І Юрко собі подумав:
"Таки правда - так, між нами, -
Що повинні добрі діти
Брати собі приклад з мами..."

- Мамо, мамо! Хочу гам!
- Мамо, я боюся!
- Мамо! - чути тут, то там
- Мамо! Де мамуся?..

Липнуть так до мами всі,
Так ціліську днину, -
І великі і малі,
Сто раз на годину!

Кожне хоче і то вже -
Своє право мати!
І з усім до мами йде,
Бо на це є мати!

Кожне хоче, щоб та мати
Всюди й завжди була,
Щоб нікого не минула,
Ані не забула.

Кожне хоче, щоб та мати
Всіх задоволила,
Так, гейби у неї була
Чародійна сила!

Кожне хоче щоб літала
Та матуся мила,
Так, гейби крім ніг ще мала
Ластів'ячі крила!

І літає люба мама,
Хоч крилець не має, -
А не раз уже з утоми
Слабне, умліває.

Якби з нас котре так мліло,
Вже би заводило!
А матуся тільки гляне -
І всміхнеться мило!

Бо не вміє ні спочити,
Ані нарікати,
Бо то чудо, бо то янгол,
Бо то рідна мати!

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово
«Мамо, кашки!» – кашка є.
«Мамо, чаю!» – вже наллє.
«Мамо, спатки!» – вже роздутий,
І у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку зав’яжи.»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!

- Хто розкаже мені казку,
- Хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!
- Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить, ніжно любить,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!

=============

Де живе літо
А. Костецький

У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,
Живе в очах у мами.

==========

Мама
В. Гринько

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамонька,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

========

Мама
Є. Гуменко

Не за синіми морями,
Не в далекій далині –
Тут, удома, біля мами
Світить сонечко мені.

До грудей мене пригорне,
Поцілує у чоло,
Щось тихенько прошепоче,
І біди як не було.

========

Сонечкова мама
А. Костецький

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечком встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!

Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.

=============

У світле та радісне свято жіноче
Матусю свою привітати я хочу.
Вона в мене добра, вона в мене гарна,
У домі ґаздиня вона бездоганна,
І слово підтримки для кожного має,
Та завжди в очах її посмішка сяє.
В цей день я для мами несу у руці
Яскравого сонця тонкі промінці,
І запах зелених, весняних гаїв,
І квіти з далеких, казкових лугів.
Зберу у долоні сріблясту росу
І рідній матусі її віднесу.
Дарую всю землю, ліси і моря!
Ти краща у світі! Матуся моя!

В день святковий, в день весняний
Проліски зберу для мами.
Як іще поздоровляти?
Знову щось намалювати?

Мрію гроші заробляти,
Щоб для мами купувати
Справжні, дорогі дарунки –
Нащо їй мої малюнки?

Привітав. Мамуся взяла
Мій малюнок і сказала:
«Синку, всі твої малюнки –
Найкоштовніші дарунки!

Хто мені, скажи, крім тебе
Подарує синє небо,
Сонце, що отак сміється?
Це ніде не продається!

І бабуся наша, знаю,
Теж малюнки зберігає,
Ті, що їй колись на свята
Дарував малим твій тато!»

Мамині слова приємні!
Малював я не даремно!
І в подяку за дарунок
Я отримав поцілунок!