ДЕВ’ЯТЬ ЖІНОЧИХ ІЛЮЗІЙ ПРО ЖИТТЯ В ЧОЛОВІЧОМУ КОЛЕКТИВІ Опинитися в чоловічому колективі — рожева мрія багатьох жінок. З цього приводу слабка половина людства створила райдужні й часом дуже суперечливі ілюзії. Ми пропонуємо розвіяти їх заради вашого ж блага.
ІЛЮЗІЯ ПЕРША.
Cправжні чоловіки знають, що жінка — слабке створіння. Тому вони всіляко підстраховують дам на “крутих поворотах”, вчасно подають руку і захищають від лютих нападів шефа. Насправді, як тільки ви переступили поріг “чоловічого квітника”, для своїх нових співробітників ви вмерли як слабка істота. Ніхто не прощатиме вам помилки, не втиратиме сліз, ніхто не візьме до уваги, що у вас бувають критичні дні й болить голова. Натомість можуть грубо відповісти і зробити некоректне зауваження. І річ зовсім не в тім, що чоловіки безтактні й твердолобі, а просто такі правила гри в їхній команді: жорстока боротьба, де є переможці й переможені, і неодмінний приз — гроші чи успіх. Тому жінка в чоловічому колективі — не слабка ланка. Вона — рівноправний гравець. Спосіб виживання: стати командним гравцем. Спробуйте пограти у футбол. Збагнути психологію роботи в чоловічій команді буде набагато простіше, коли ви випробуєте її “принади” на власній шкурі. Довідаєтеся, наприклад, навіщо треба закривати вразливі місця, навчитеся швидко рухатися, міркувати, прораховувати ситуацію на кілька ходів уперед і при цьому завжди пам’ятати про те, що потрібно забити гол...
ІЛЮЗІЯ ДРУГА.
У чоловічому колективі дама завжди перебуває під пильною увагою. Красиві плаття, вишукані прикраси, стильний макіяж і витончені парфуми забезпечать панянці замилування всіх і стрімке просування по службі. Даремно стараєтеся: чоловіча братія настільки захоплена роботою, що навряд чи зауважить, чим від вас пахне: “Шанель №5” чи “Потрійним” одеколоном. Ну не звертають вони уваги на такі дріб’язки — у цьому й полягає особливість чоловічої психології. Тонути в деталях — жіночий “привілей”. А що стосується одягу, то всілякі кофтинки з рюшем, плаття, не кажучи про міні-спідниці, дратують колег протилежної статі. Якщо усі чоловіки в костюмах, а дама — у платті, то вона виглядатиме чужою на їхньому святі життя. Хоча отримати запрошення на філіжанку кави зможе... Спосіб виживання: правильно вдягатися. Спробуйте зіграти разок у хокей, вирядившись у балетну пачку (жіночий костюм у вигляді коротких накрохмалених спідничок з прозорої матерії, зшитих разом) і пуанти. Уявляєте видовище? Приблизно так само діють на співробітників-чоловіків рюш і мережива. Ось чому в жіночому одязі неодмінно повинна бути яка-небудь деталь чоловічої “уніформи”. Необов’язково штани. Нехай це будуть піджак чи жилет, нашийна хустинка, яка імітує краватку.
ІЛЮЗІЯ ТРЕТЯ.
Варто дамочці пококетувати, як усі відразу кинуться за нею упадати, а хтось, можливо (чого на світі не буває?), запропонує руку і серце. Шукати коханого на робочому місці — справа безперспективна. Представників чоловічого братства, які здичавіли без жіночої присутності, звабити і приборкати так само складно, як мешканців чоловічого монастиря. Розгадка цього загадкового явища проста: на службі чоловіків як людей, що націлені на успіх, насамперед хвилює те, наскільки дама буде корисною в роботі, а вже потім — її інші якості. Якщо ж пані вміє тільки стріляти очима, то їй швидко присвоять „почесний” титул “Міс курячі мізки”, а потім і зовсім виживуть, мовляв, “ти просто зайва деталь...” Спосіб виживання: бути асом у своїй справі. Замість стрілянини зіницями радимо освоїти інший “вид спорту” — навчання. Для початку не зашкодить поглибити знання за фахом. Навіть найчванливіший чоловічий колектив буде схилятися перед професіоналом будь-якої статі.
ІЛЮЗІЯ ЧЕТВЕРТА.
Дамі, яка потрапила в чоловічий колектив, краще одразу забути про те, що вона — жінка. Ви, звичайно, можете перейняти їхній стиль поведінки: накачати м’язи, коротко підстригтися і навіть навчитися говорити басом. Проте “своєю” у чоловічому колективі не станете. Просто на рівні підсвідомості відчувають: твердий, агресивний стиль для дами — чужий. Наочний приклад “мужика в спідниці”, що зробив кар’єру, використовуючи суто силові методи, — Людмила Прокопівна зі “Службового роману”. Ось чому “залізні леді” розплачуються за свою мужеподібність розхитаними нервами, раннім старінням, негативним ставлення (з боку чоловіків — особливо!) і самотністю. Спосіб виживання: бути великою “акторкою” і використовувати особисту чарівність. Крім уміння працювати в команді, жінка мусить не забувати про своє, про жіноче. За прогнозами футурологів, у чоловічому світі XXI століття виживе “жінка-хамелеон”, що уміє швидко переключатися з однієї ролі на іншу. Залежно від ситуації можна грати то бойову подругу, то мудру жінку і бути готовою, коли треба, перетворитися на “воно”. А яку роль у якому разі грати, підкаже ваше шосте відчуття.
ІЛЮЗІЯ П’ЯТА.
З чоловіками легко знайти спільну мову і потоваришувати. Досить “у ролях” розповісти колезі, який шеф недобрий, поскаржитися на безгрошів’я і, заглядаючи в очі, проникливим голосом поцікавитися, як він учора провів вечір, і той назавжди перейметься до дами симпатією. По-перше, на відміну від жінок, які реалізують себе у стосунках, чоловіки самостверджуються в роботі, а тому не занадто пориваються дружити. По-друге, вони дуже бояться емоцій, що є неодмінним атрибутом жіночої дружби і розмов. Просто в їхньому середовищі побутує такий стереотип: якщо пані бурхливо висловлює сум чи розчарування (неважливо що, головне — демонструє емоції!), отже, вона... істеричка. Їм невтямки, що багатство емоційного світу жінок зумовлене фізіологічно: у них більше розвинена права півкуля мозку, яка відповідає за емоції, а в чоловіків — ліва, “логічна”. І коли жінка ділиться своїми думками, чоловік чує одне: “Допоможи вирішити мою проблему”. Тому вмінню талановито приховувати свої емоції вам не завадить повчитися у колег протилежної статі. Спосіб виживання: виявляйте якнайменше бурхливих емоцій і не обтяжуйте співрозмовника своїми проблемами. Відмінний “тренажер” — гра в карти. Покер, преферанс, “дурень” — чудовий спосіб розвинути логічні здібності й найкращий засіб “фейс-контролю”.
ІЛЮЗІЯ ШОСТА.
Якщо на даму підвищив голос колега, мовчати не можна — це обмежує її жіночі права. Потрібно віддячити тим самим і... розплакатися. Нехай його з’їдять докори сумління. Неписане правило чоловічого колективу: якщо тебе “дістали” і довели до паніки — ти програв. Напевно, ви не надто перейматиметеся образливими словами, якщо довідаєтеся, що ваш колега визвірився не особисто на вас, Таню чи Машу, а на вашу роль — секретаря, менеджера, бухгалтера. Чоловіки, після того як погиркаються і висловлять один одному в обличчя все, що вони думають, потиснуть руки і мирно розійдуться. А от жіночки й далі сердяться, страждають і тисячу разів прокручують у голові неприємний епізод. І даремно — це тільки вбиває нервові клітини і шкодить репутації. Спосіб виживання: дати раду грубіяну “по-науковому”. Правило №1: ні в якому разі не дратуватися — нюх на адреналін у чоловіків анітрохи не гірший, ніж у собак: не зрозуміло, у чому річ, але вкусити хочеться. Правило №2: відповідати спокійним тоном — це чоловіків вгамовує. Правило №3: парирувати дуже тихо. Оскільки слух у них гірший, ніж у жінок, горланю доведеться зменшити гучність. Правило №4: витримувати паузи. Як не дивно, цей прийом дозволяє чоловіку зрозуміти, що в цей момент відчуває пані, і “переключитися”.
ІЛЮЗІЯ СЬОМА.
Чоловіки — це істоти, які абсолютно не пристосовані до життя. Жінці, яка потрапить у чоловічий колектив, доведеться стати їм рідною матір’ю і маленькою господинею великого будинку. Звичайно, полити квіти, почастувати домашнім пирогом і помити за співробітниками чашки — справа гарна, і дамі за це зазвичай подякують, можливо, навіть похвалять. Але не піддавайтеся на провокацію: у глибині душі чоловіки впевнені, що, демонструючи свою турботу, жінка ніби пропонує обмін: я вам — догляд, ви мені — свої могутні плечі, за якими я сховаюся від відповідальності. Тому хазяйновитих жінок у чоловічих колективах, як правило, залишають на другорядних ролях, доручаючи їм нудну, монотонну роботу. Або відправляють у секретарі, щоб на законних підставах варила усім смачну каву. Спосіб виживання: набратися сміливості й спрямувати материнський інстинкт в інше русло. Оскільки господиня і турботлива мати — не найпопулярніші ролі серед чоловічої братії, спрямуйте свій материнський інстинкт в інше русло. Подбайте про благополуччя інших “дітей” — власної творчості й реалізації своїх талантів.
ІЛЮЗІЯ ВОСЬМА.
Оскільки чоловіки — люди справи, вони будуть тільки вдячні за поради й цінні вказівки, які компетентна пані щедро роздаватиме праворуч і ліворуч. “Знаєш, Васю, я на твоєму місці цю шестірню...” “Хочу дати тобі, Сашко, одну пораду: електродриль...” “Вибач, Сергію, але тут написати треба по-іншому. Зараз покажу...” і таке інше. Жінка прагне порадити, направити, вберегти непутящих чоловіків від помилок. Так у неї реалізується материнський інстинкт. Але чомусь Вася, Сашко і Сергій тільки дратуються. Чорна невдячність? Просто вони почули: “Вибачте, хлопці, але ви — недоумки і нічого не вмієте робити”. Будь-яка порада, яку дає колега-жінка (навіть якщо вона слушна), сприймається чоловіками як критика. Недаремно чоловіки придумали правило: “Послухай жінку і зроби навпаки”. Спосіб виживання: не критикувати, а хвалити. Якщо ваша мета — довести, що ви є профі, якщо ви хочете змусити чоловіків прислухатися до ваших порад, то згадаєте, що кожен чоловік є трохи павич. Тому робіть їм компліменти і хваліть, хваліть. Це чудова психологічна підтримка для будь-якого представника сильної статі — він одразу “розпустить хвіст” і... сам прибіжить до вас радитися.
ІЛЮЗІЯ ДЕВ’ЯТА.
У чоловічому колективі складно призвичаїтися. Ці буки і забіяки на кожному кроці аж трусяться, так хочуть підколоти, принизити, скривдити, накричати, вилаяти і дати зрозуміти, що жінка — істота другого сорту. Насправді ці буки можуть виявитися славними хлопцями. Ось одна історія... ...В одному вредному-вредному чоловічому-чоловічому колективі з’явилася чарівна пані. Чоловіча братія була дуже незадоволена: мовляв, ця панянка і роботу завалить, і все таке... А ця пані взяла й довела, що вона суперпрофесіонал, має залізну логіку і спартанську витримку. Всупереч очікуванням колег вона не влаштовувала “циганочку з виходом” і не “стукала”. А які чудеса інтуїції демонструвала! Так, ми забули назвати ім’я цієї правильної дами. Її звали Настя Каменська. Щоб розтопити серця суворих колег, їй знадобилося викластися на всі 200 відсотків у кожній з ...надцяти серій. Вам може знадобитися набагато менше часу, якщо ви використаєте головний спосіб виживання: бути нормальною людиною, знати правила гри в чоловічому колективі й виконувати їх, залишаючись при цьому жінкою. [spoiler]
Насамперед викликає здивування її високий адаптаційний потенціал. Начебто віднайдеться мало жінок, яких влаштовує теперішній стан справ у суспільстві. Але якоїсь реальної протидії такій ситуації не спостерігається. Натомість iз хворобливим відчаєм жінка намагається адаптуватись. Втішає себе ілюзорними надіями, відшукує крихти добра у випадковому збігу обставин. Їй властива зловтіха. До того ж, вона постійно опускає планку в оцінці свого добробуту. З тiєю ж метою намагається стабілізувати на деякий час життя, щоб устигнути адаптуватися. Це не завжди вдається. Вочевидь, саме життя вимагає іншого підходу. Але ж... поганий мир завжди кращий, ніж хороша війна. Абсолютна істина, яка, проте, заводить суспільство у глухий кут. Чи ж може істина заводити в безвихідь? Планка падає, падає... Стає нестерпно. І вже неможливо адаптуватись. Життя змушує знаходити реальний вихід з глухого кута. Пошукаємо цей вихід у собі.
Зазвичай, українській жінці співають осанну. І вона таки цього варта, бо майже ідеальна. Вона невибаглива і дуже працьовита. Високоморальна. Жертовна. Витривала. Вправно веде господарство. Смачно готує. Вміє не потрапляти у двозначні ситуації і так себе поводити, що «ніхто не осудить». Їй ніколи хворіти і на фізичний біль вона просто не звертає уваги, і коли розповідає про це, то усміхається або жартує. У складних економічних умовах наші жінки проявляють справжні чудеса винахідливості, щоб втримати сімейний корабель на прийнятному рівні добробуту. Діти завжди доглянуті. Українська жінка, до всього, вміє бути красивою за будь-яких обставин.
Але, на мою думку, не все так гладко та безгрішно. Наприклад, завжди було бажання зрозуміти, чому і дотепер на селі у справжній ціні виключно повні та здорові жінки? Чому саме ці переваги на першому місці в оцінці жіночих достоїнств? Чи не тому, що вгодована і здорова краще пристосована до фізичної праці і голова в неї не забита різними сумнівами, думками, що «гризуть нерви», тобто виснажують? Ідеальна жінка по-нашому — проста, стереотипна, головне, її поведінку легко передбачити — так вважають чоловіки, і їм це подобається. Правда, зазвичай у таких жінок є один недолік: вони люблять плітки, просто живуть плітками. Це не так суттєво, думають собі чоловіки, адже це не дуже зачіпає їхні інтереси. Хоч, якщо прийти до усвідомлення того, що жіночі чвари і плітки — такі поширені — психологічно визначаються як нереалізована сексуальність, то позиція чоловіків дещо похитнеться. І стане зрозуміло, що, мабуть, не все так просто.
Типова українська жінка має неадекватно сильний потяг до заміжжя. Вийти заміж — головне. Бо лише за спиною чоловіка, що вирішує масштабні проблеми, можна проявити свої чесноти сповна, реалізуватися «до кінця», утверджуючи (не випробовуючи) свою високу моральність. Заради збереження статусу заміжньої вона іноді витримує величезний пресинг у вигляді фізичного або психічного насильства у сім’ї. «Кому я ще потрібна?» — така, зазвичай, буває реакція на пропозицію розірвати невдалі сімейні стосунки.
Українські жінки цікаві своєю релігійною орієнтацією. Бо вірять, переважно, не стільки в Бога, скільки в якісь темні сили, які, окрім усього іншого, можна змусити служити собі. Психологічно вони язичниці.
МАЛЮНОК СЕРГІЯ НАБЕРЕЖНИХ
Неодноразово доводилося працювати в жіночому колективі. Оригінальне утворення, де керують неписані закони і де можна спостерігати цікавий сплав справжнього індивідуалізму, навіть відособленості і, водночас, колективізму. Де панує дух взаємодопомоги, але, переважно, — з прагматичних міркувань. Тобто, допомагати ближньому варто, бо завтра може знадобитися допомога тобі. Це дає впевненість у завтрашньому дні і живить колектив енергією колективізму. Прояви непідробної доброти спостерігалися тоді, коли хтось потрапляв у скруту і не приховував цього. Своєрідна любов до слабшого. Жінки відчували потребу одна в одній як у джерелі інформації і засобі самоствердження через порівняння. Але, що цікаво, колектив завжди був ніби вимушений. Звичайна людина відчувала в ньому нездоровий психологічний пресинг, прагнення жити з оглядкою, несвободу. Знаєте, жінка як кішка, «сама по собі». Тому колективи, де домінують жінки, переважно штучні і нездорові. Там обов’язково є ті, хто підкорює і хто змушений підкорятися, плести інтриги і виношувати план помсти або ж психологічно вмерти. Де є хоча б дві жінки, там, зазвичай, точиться таємна війна. Хіба не тому українське суспільство так важко консолідувати, що в ньому переважає жіночий менталітет? Недарма кажуть: де два українці, там три гетьмани. Що й проявилось у нашій багатостраждальній історії. Усі ці якості викликають сумніви в продекларованій довершеності наших жінок. Багато неправди серед них, про яку варто говорити, щоб позбутися. І все ж хочеться співати їм осанну. Особливо, коли стає зрозумілим, що типова українська жінка не прагне розвиватися, вдосконалюватися, йти в невідоме і не бути застрахованою від помилок. Переосмислення свого життя, внутрішній особистісний поступ, відхід від стереотипів завжди робить людину дещо суперечливою, неоднозначною, вразливою. Іноді нервовою, іноді несправедливою, дисгармонійною. Тобто, неідеальною. Куди легше навчитися обманювати себе, підлаштовуючись під ідеальний образ, обманювати довго і не страждати при цьому від докорів сумління. Бути хорошою господинею, жертовною, працювати невтомно, адаптовуючись до найжахливіших умов, аби лишень не довелося змінюватися. Бо можеш раптом вистрибнути зі стрункої системи, до якої звикла і де є готові відповіді на безліч запитань. Що тоді? Особливо, коли не маєш опори в собі.
Чому жінки так бояться зруйнувати свій світ, що сам по собі вже розпадається? Адже побудувати нове можна лише на тому місці, яке звільнилось від старого. Інакше не буває. Може, через те, що надто багато доведеться руйнувати. Майже до основ. І хитрість, що маніпулює і пристосовується, замінити розумом, що розвивається. Дещо стоїть на заваді.
Насамперед те, що в нашому суспільстві жінці дійсно неважко бути ідеальною, навіть якщо вона посередність. І в першу чергу — посередності. Система цінностей у нас своєрідна. До прикладу, гріх відмови від саморозвитку, за Біблією — найбільший гріх. Ми ж цінуємо жертовність і не помічаємо, як жертовні до самозабуття жінки наші поступово позбавляють оточуючих власної свободи, давно диктують свої умови і провокують почуття провини у близьких. Жінки не розуміють, що себе треба любити також — інакше не зможеш любити ближнього по-справжньому, без ревнощів і муки. Жінці в образі ідеальної не важко маніпулювати чоловіком, провокуючи все те ж почуття провини. Чоловіки надто часто потрапляють у повну внутрішню залежність, в такій ситуації виховуються хлопчики і... дівчатка. Чоловік у нас — часто раб, навіть якщо дуже агресивний, навіть якщо тікає або спивається. Не дивно, що жінки за всяку ціну прагнуть зберегти свій «світлий образ», а чоловіки — давно в полоні. То про який прогрес може йти мова?
Самобутніх особистостей можна принижувати і дистанціюватися від них, бо це — загроза. Нереалізовану сексуальність (спонтанну за своєю природою) виплеснути через ворожнечу, плітки та міжусобиці, протистояти їй шляхом утрируваної моральності і в цьому знаходити своєрідне задоволення. Низьку самооцінку компенсувати шляхом створення ідеального образу себе.
А я не вірю таким ідеальним. Бо ідеальних не буває. Бо надто багато хочуть натомість. Має бути здорова конкуренція і чесні правила гри, тобто, має бути розвиток. Складний, болючий, неоднозначний, але розвиток. І найбільша жертва не варта того, щоб за неї платити свободою. Це — аморально[spoiler]
