|
Вірші
|
|
| Даяна | Дата: Пн, 14-Гру-2009, 19:17 | Повідомлення # 31 |
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
| ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ. Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? -
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? -
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
"Я твій",- десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
|
| |
| |
| Даяна | Дата: Пн, 14-Гру-2009, 19:22 | Повідомлення # 32 |
|
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
| Останній монолог Мавки з "Лісової пісні" Лесі Українки
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Сб, 09-Січ-2010, 12:42 | Повідомлення # 33 |
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Твой сын просил, чтоб спела перед сном.
Но ты хлопот вечерних не успела
Закончить в срок, и был не прибран дом.
Лишь в спешке чмокнула и даже не присела
На краешек кровати. Он сопел,
Уткнувшись носом в плюшевого мишку.
Так много было всяких разных дел,
И некогда укладывать мальчишку...
Уже большой - чего там, не малыш -
Тебе самой в том возрасте не пели.
Просил - но ты сказала, что спешишь,
И нечего капризничать в постели...
Ты не успела... Много разных "не"
За это накопилось семилетье.
Сын сладко улыбается во сне
В зеленой лампы приглушенном свете...
Он вырастет, ведь так бегут года,
Свою пижамку жёлтенькую сносит.
Он вырастет, и, взрослый, никогда
Спеть колыбельной больше не попросит
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 12-Січ-2010, 13:13 | Повідомлення # 34 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Ліна КОСТЕНКО ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить... А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт. Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле! Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Нд, 24-Січ-2010, 21:56 | Повідомлення # 35 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла. Щоб жить - ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала...
О, як твій дух осатанів! Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? -
та, подавившись, падаєш в тріву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла. Сини мої, червоні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,-
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей спішіте визволять! Па українських нивах, на російських,
па білоруських - я прошу, молю! -
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Із ран - нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яко зерно! росиця! -
Ну як же не сіять? І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть... І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
а сила знову розцвіла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу. 1943 р. 16 вересня.
Кремлівська лікарня.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Пн, 25-Січ-2010, 14:26 | Повідомлення # 36 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Каждый в жизни поздно или рано
как-то связан с именем Татьяна.
Посмотреть на мир пытливым взглядом,
сколько Тань повсюду с нами рядом! С детских лет привыкли слышать уши,
как рыдает девочка Танюша.
Что же она глупенькая плачет,
если не утонет в речке мячик? Чтоб не быть за этот плач в ответе,
вы её всем сердцем пожалейте,
и в ответ чарующей визиткой
разукрасит мир её улыбка. Каждый год в январские морозы
из-под снега расцветают розы,
и опять наперекор метели
её день наполнится весельем. Повторяем Танечка, Татьяна...
Дочь, жена, сестра, кому-то мама.
Пусть вас всех не трогают невзгоды,
да храни Господь вас через годы. Для кого-то и дорога к Храму
совпадает с именем Татьяна.
И уже столетья лечит души
та, кого воспел великий Пушкин.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Пн, 25-Січ-2010, 14:27 | Повідомлення # 37 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| ТАТЬЯНА, славная Татьяна,
Звучит как песня для султана.
И словно строфы из романа
Всплывают в памяти: "Татьяна" И дружно птицы беспрестанно
Щебечут тихое: "Татьяна".
Листва с росою утром рано
Спешит в ответ шепнуть: "Татьяна".
И ветерок весной из сада
Поет бесшумное - "Татьяна",
Журчит ручей и тоже - "Таня"
Зовет всю ночку до рассвета. Ты призвана собою, Таня,
Нести всем людям много света,
Любви и нежности, тепла,
Что у природы ты взяла. Живи на радость своим детям.
Дари им солнце на рассвете,
И новый день, и новый мир,
Заботу матери дари. Пусть счастье ваш согреет дом,
И плача чтоб не слышал он,
Пусть лучше смех и суета
Несутся с вашего двора. Здоровья, мира и любви,
И дружной, слаженной семьи!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Пн, 25-Січ-2010, 14:28 | Повідомлення # 38 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| На другом ли имени, на этом
Мог остановиться он случайно...
Но Татьяна - избрана поэтом,
Как признанье: Таня - это тайна. Таня - это таяние снега,
Светлое весеннее смятенье,
Радуга, смеющаяся с неба,
Предвещая миг преображенья. Таня - золотой узор на ткани.
Таня - тень горящего каштана.
Путеводный огонек в тумане,
Наделенный силой талисмана. Таня - как сердцебиенье танца,
Ангела нетленное дыханье,
Оттого-то счастья, может статься,
Так желал поэт своей Татьяне. Это имя - не сравнить с другими,
Не отнять и не убить в поэте.
Он не зря твое прославил имя -
Самое прекрасное на свете!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Пн, 25-Січ-2010, 14:29 | Повідомлення # 39 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Татьяна - русская душою,
На родине одарена красою,
А царь, чье имя носит с детства,
Ей царственность отдал в наследство. Чего б ни стоило, она
Тверда в решеньях и нередко
Права. Характером сильна,
Да и острить умеет метко. Пустых не терпит возражений –
Весомы факты, важность тем...
Ей строить проще отношенья
С мужчинами, с кем нет проблем. Средь них комфортно ей и сладко.
Очарования полна,
Весь артистизм свой без остатка
Проявит средь мужчин она. Все ищут общества Татьяны:
Она на выдумку быстра,
Как в тамаде, в ней нет изъяна,
Как солнце, на тепло щедра. И символично - в январе,
Когда мороз, длиннее день,
От солнца ярче на дворе,
Приходит к нам Татьянин день. Всех с именинами поздравим,
Кого Татьяной величать,
И праздник шумный Таням справим,
Дадим возможность поблистать.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Сб, 30-Січ-2010, 20:51 | Повідомлення # 40 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Отцы и дети Отцы и дети! Этой теме
Быть актуальной суждено.
Года пройдут, и к сей дилемме,
Мы возвратимся всё равно. Как часто видим в мире этом
Боль и разбитые сердца.
Как чувства личности задеты.
Нужду в присутствии отца.
Кто защитит в минуты боли?
Кто руку помощи подаст?
Кто, развивая силу воли,
Покажет жизни всей контраст? Кто станет точною отсчета
И ознакомит с миром сим?
Укажет путь у поворота
И другом станет кто моим? И страхи все мои рассеет,
И станет силою моей,
Сомненья все мои развеет
О неизвестной жизни сей? Отцы! Очнитесь, пробудитесь,
Откройте сердце для детей!
В глаза наивные всмотритесь!
Подайте руку же скорей! Вы рождены, чтоб стать опорой,
Поддержкой, силой для детей.
Года бегут, увы, так скоро.
Успей отец! Беги скорей!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Даяна | Дата: Пн, 01-Лют-2010, 18:20 | Повідомлення # 41 |
|
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
| ІВАН МАЛКОВИЧ
Музика, що пішла
Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в таку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ти? — вже ж сивина спадає з пліч, — як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, — хай тільки вітер завиває в моїх розхристаних слідах... О мамо, тату, як спитають, куди ваш син подався з віч — скажіть: він музику шукає, що босою пішла у ніч
-----------------------------------------------------
Із янголом на плечі
Старосвітська балада Краєм світу, уночі, при Господній при свічі хтось бреде собі самотньо із янголом на плечі. Йде в ніде, в невороття, йде лелійно, як дитя, і жене його у спину сірий маятник життя, — щоб не вештав уночі при Господній при свічі, щоб по світі не тинявся із янголом на плечі. Віє вітер вировий, виє Ірод моровий, маятник все дужче бухка, стогне янгол ледь живий, а він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча.
Повідомлення відредагував Даяна - Пн, 01-Лют-2010, 18:25 |
| |
| |
| Даяна | Дата: Пн, 08-Лют-2010, 17:27 | Повідомлення # 42 |
|
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
| Доступно тільки для користувачів
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Нд, 14-Лют-2010, 08:44 | Повідомлення # 43 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Зеленоглазому Сомненью,
Голубоглазая Любовь,
Дарила взглядом восхищенье,
Его смущая вновь и вновь.
Теряясь и слегка краснея,
Под взглядом, Пристальным,Любви
Своё скрывая возбужденье,
И мысли тайные свои.
Но оставаясь все же верным,
Себе,Сомнение Любви
Хотело искренне поверить,
С собой боролось,
Назови! Свои былые увлеченья,
Клянись,что будешь до конца,
Любить упрямое Сомненье,
Не изменив любви лица!
Любовь клялась,Любовь любила
Сомненье искренне...Но нет!
Сомненью снова нужно было,терзать Любовь,
И вновь ответ,
На надоевшие вопросы,
Любовь даёт в сто первый раз,
Обидные глотая слёзы,
Не опуская ясных глаз.
Жизнь переменчивая штука,
Не суждено им вместе быть,
Они наказаны разлукой,
Сомнению всегда любить,
Затосковав навек в чужбине,
Любви в сомненье пребывать,
Навек...была ль она любима,
И о Сомненье горевать....
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Нд, 14-Лют-2010, 08:58 | Повідомлення # 44 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Кто ты для меня!?
Ты спрашиваешь, кто ты для меня,
Я не могу ответить односложно.
Ты – искорка для моего огня,
Который потушить довольно сложно.
Ты – солнца луч, пробравшийся в окно,
Упавший тихо на мои ресницы.
В моём бокале – терпкое вино,
Мой сон, что мне так часто снится.
Ты – радости улыбка на губах,
Печальная, случайная слезинка.
Ты – бешеные чёртики в глазах,
Из чащи леса узкая тропинка.
Ты – тонкая струна моей души,
Глоток воды, спасающий от жажды,
Лампадки огонёк в ночной тиши,
Наркотик, что убьёт меня однажды…
Ты – первый стук дождя в моё окно,
И ветерок, ласкающий мне плечи.
Ты – тот, кем я больна уже давно.
И ты - лекарство, что меня излечит!!!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Даяна | Дата: Вт, 16-Лют-2010, 13:27 | Повідомлення # 45 |
|
Мама помічниця
Группа: Модератори
Повідомлень: 77
Статус: Offline
| В деревню старец раз пришёл
И поселился там в избушке.
Любил детишек новосёл,
Дарил им чудные игрушки. Игрушки были хороши -
Таких доселе не видали,
Играли ими малыши,
Да только часто их ломали. При виде горьких детских слёз
Хотелось плакать даже взрослым.
Обеспокоившись всерьёз,
Те к старику пришли с вопросом. "Ты нам ответь, зачем дарить
Столь хрупкие вещицы детям,
Которые легко разбить?"
На это старец так ответил: "Ребёнок вырастет, ему
Своё подарит кто-то сердце.
И этот хрупкий дар хранить
Людей готовить надо с детства."
|
| |
| |
