|
Вірші
|
|
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:06 | Повідомлення # 61 |
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| О любви мы ничего не знаем.
Старый опыт не поможет вновь.
Каждый раз по-разному ступая,
К нам с небес спускается Любовь...
Может плыть неспешною походкой,
Шаг за шагом, скромно пряча взор,
Говорить застенчиво и робко,
Заводя о дальнем разговор... Ну,а может бурею ворваться,
Все смешав и в чувствах, и в судьбе.
В страстном "па" стремительного танца
Ввысь взметнуть под музыку небес.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:18 | Повідомлення # 62 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Чтобы мир сохранить, надо просто любить,
Но не страстью, а светлой любовью!
Надо каждый миг счастья благодарить,
Восхищаясь своею судьбою... Надо чувствовать сердцем рассвет золотой
И заката багряные краски...
Надо Чуду внимать, озаряться Мечтой,
Излучая в мир нежность и ласку! Надо радость любви сохранить и сберечь,
Потому что Любовь - это Чудо!!!
Быть судьбе благодарным за миг дивных встреч,
Не надеясь, что миг вечным будет
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:18 | Повідомлення # 63 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Чего-то хочется душе…
Чего-то хочется…
Быть может,рая в шалаше –
Пусть обхохочется…
Быть может, звёздной вышины
Его Высочества…
А может, полной тишины
И одиночества… Душа летит,душа спешит,
Душа торопится…
То упадёт и насмешит,
А то растопится…
То вдруг зальётся в три ручья
Слезами горькими,
То вновь по жизни станет мчать,
Сверкая зорьками … То улыбнётся, всех любя,
То снова скроется…
То вдруг попросит,за себя
Не беспокоится…
Чего же хочется душе?..
Душа не ведает…
Но всё летит,но всё спешит,
Куда ей следует…
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:22 | Повідомлення # 64 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Скажи, мудрец, доживший до седин,
К чему идти по жизни этой бренной? - К чему б ни шёл, исход у нас один:
Былинкою остаться во вселенной. - Тогда ответь, я для чего живу,
Зачем родился я на белый свет? - Чтобы пройти по жизни наяву,
Уснув навеки, свой оставить след. - А что тогда мне надобно ценить:
Любовь, богатство, славу, человечность? - Пока до смерти вьётся жизни нить,
Цени секунду, ведь за нею - вечность.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:24 | Повідомлення # 65 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Сирень
Евгения Аркушина
А когда-то все было совсем по-другому,
Был кустами черемухи высвечен день,
Про уроки забыв, шли мы медленно к дому,
Где, неделька-другая, расцветет и сирень... Белый цвет превращался в кисейно-лиловый,
И казалось, что юность дана навсегда,
Погадать на судьбу было проще простого,
Лишь дождаться денька, чтоб сирень расцвела... Сквозь мирские дела и вопросы-ответы,
Что же делать, и как же нам все-таки быть,
Расцветала сирень и цветы-первоцветы,
И хотелось смеяться, и жить, и любить... Распахнуть бы окно в заплутавшую юность,
И в весеннем дворе очутиться на день,
На небесном холсте - нежно-звездная лунность,
Под окошком моим расцветает сирень... Как же нам повезло по законам природы,
Нам заметить дано, нам ведь, право, не лень,
Что всегда и везде, в юность каждого года,
По весенней поре расцветает сирень!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:26 | Повідомлення # 66 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Людские души - души разные,
не перечислить их, не счесть.
Есть злые, добрые и праздные
и грозовые души есть. Иная в силе не нуждается,
ее дыханием коснись -
и в ней чистейший звук рождается,
распространяясь вдаль и ввысь. Другая хмуро-неотзывчива,
другая каменно-глуха
для света звезд,
для пенья птичьего,
для музыки
и для стиха. Она почти недосягаема,
пока не вторгнутся в нее
любви тревога и отчаянье,
сердечной боли острие. Смятенная и беззащитная,
она очнется,
и тогда
сама по-птичьи закричит она
и засияет как звезда.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 30-Бер-2010, 21:28 | Повідомлення # 67 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Не забудьте, что жизнь коротка, а минуты бесценны, Что в песочных часах золотой убегает песок... Не забудьте, что даже кумиры уходят со сцены- И родным, и любимым, и нужным назначен свой срок... Есть "сейчас"...Загляните в глаза и проникните в душу. Если сердце тревожит печаль- дайте волю слезам... Научитесь прощать, понимать и внимательно слушать... Торопитесь любить, чтоб когда-нибудь не опоздать...
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Ср, 31-Бер-2010, 16:47 | Повідомлення # 68 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Судьба– это ангел, парящий над нами,
Такой же живой, как и сам человек.
Со всеми присущими людям страстями,
Гнетущими наш избалованный век. Когда он смеется – судьба благосклонно
Кивает с улыбкой седой головой.
И щедрой рукою, с учтивым поклоном,
Нам дарит надежду, любовь и покой. Но если он злится, пощады не будет,
В пылу не прощает обид и врагов.
На совести столько поломанных судеб,
Что лучше не видеть нам гнева его. Он ангел-хранитель, и ангел порока,
Он ангел разлуки, и ангел любви.
Он с нами по жизни единой дорогой
Летит неустанно. Ты лишь позови...
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Нд, 25-Кві-2010, 16:11 | Повідомлення # 69 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| ВЕСНА и ЖЕНЩИНА - похожи:
Неравновесие - во всём!
То вдруг, позёмкою по коже...
То неожиданным теплом... То ласкова, то агрессивна,
С обилием кошачьих форм,
Загадочна и экспрессивна,
То штиль, то неуёмный шторм! То расцветает, как подснежник,
То снегом вдруг запорошит,
То дремлет, как лесной валежник,
То лёгким пёрышком кружит. То паводком уносит в море,
Отдавшись прихотям судьбы,
Купаясь в чувственном просторе...
То встанет льдиной надыбы... И всё же, солнце выше, выше...
Теплее ночи, ярче дни,
Капель озвучивает крыши
И оживают даже пни... Весна и женщина - похожи!
Порыв, ничем не остудить!
Посмотришь, аж мороз по коже...
Обеих
...хочется
......любить!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Нд, 02-Тра-2010, 12:03 | Повідомлення # 70 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Стих о старых любовниках
Ты, грубость пряча под пальто,
Опять спешишь её обнять,
Ту, для которой ты – не всё,
Хоть очень хочешь этим стать. Она при встрече от тебя, Однако же, не отвернётся.
Руками мысли теребя,
Она к твоей груди прижмётся. И долго-долго, может быть,
Молчанье будет править балом.
Так ничего и не решив,
Вы повторите день сначала. И никому и никогда
Не доверяя страшной тайны,
Вы продолжаете молчать
Об этом чувстве безымянном. Да как назвать, то, что в груди,
Что ищет выход – не находит.
То, что осталось от любви,
То, что с годами лишь приходит. Не отвернись, не пророни,
Не говори ни слова больше!
То, что осталось от любви –
Оно тончайшей нити тоньше. Прости её! Она тебя
Уже, наверное, не сможет.
Что ж, уходите – уходя.
И пусть вам в этом Бог поможет!
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 11-Тра-2010, 13:54 | Повідомлення # 71 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа невразлива,
Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 11-Тра-2010, 13:55 | Повідомлення # 72 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| ТРЕМТИТЬ СЛЬОЗА....
Тремтить сльоза, сполохана прощанням,
Ідуть дощі, змиваючи тепло.
Все те. Що називалося коханням,
Минулося. Як літо. Відійшло...
Я сльози свої в темряві сховаю,
Холодна ніч приглушить крик душі,
тебе я в своїм серці поховаю,
Себе я поховаю у дощі.
Ірина ПИРІГ
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Вт, 11-Тра-2010, 13:55 | Повідомлення # 73 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Така, як всі - босоніж по калюжах,
Промокла під брудним дощем,
Між сірих стін і сірих прерхожих,
Така, як всі, - з накинутим плащем. Збирала мрії, дотики і миті,
Холодні ранки і пророчі сни,
Обіцяні зірки й волошки в житі,
Така, як всі, втікала від весни. Хотіла волі, щастя і тепла,
Просила в світу спокою і тиші,
А боса під дощем до нього йшла
Така, як всі, а може, трохи інша. Любила осінь, вірші й молитви
І дивні очі кольору ночей,
Розмови з небом, з серцем битви,
Така, як всі, - лиш крила з-за плечей.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Ср, 19-Тра-2010, 18:06 | Повідомлення # 74 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Холодна даль. Холодний погляд у долонях,
В очах - безмежний простір самоти.
Лиш тьмяне світло й теплий сніг на скронях.
Кавальчик сонця у душі.... Прости!
Прости за сни навіяні коханням.
Прости за душу, віддану тобі.
Слова любові, сказані мовчанням...
Я знаю - пізно, але все ж - прости!
Давно пройшли моменти розчарунку.
Дитячі сни враз виросли. Любов
Заповнила усе... й нема рятунку.
Хвилина тиші, роздумів, розмов...
Розмов без слів із пам'ятю про тебе...
Фрагменти спогадів... Цілунки... Ніч... Зірки...
Ти в моїм серці, мов маленька частка неба,
Ти - подих літа серед хмурої зими...
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
| Татіка | Дата: Пт, 21-Тра-2010, 18:35 | Повідомлення # 75 |
|
Мама трьох принцес
Группа: Адміністратори
Повідомлень: 739
Статус: Offline
| Донечці на весілля Під ранок змучене дитя заснуло.
Дихання рівне. Кашель стих.
За вікнами кружляє сніг...
Зіваючи, полегшено зітхнула
І з насолодою закрила очі мати.
Якби хто знав, як хочеться їй спати.
А скільки ще не зроблено роботи!
На грубці кафельній ворушаться колготи.
Сухе тепло спокоєм струменить.
А час летить, не томиться, не спить. О, час летить! Вже вкотрий раз відпахли матіоли.
В нас пори року вічні емігранти.
У такт ході тріпочуть білі банти –
Ти перший раз в житті ідеш до школи.
В руках портфель і айстри сині-сині –
Немов зійшла з картинки в Букварі.
Новенькі тапці пахнуть у торбині.
Поважно йдуть нарядні школярі.
Ти поміж них – моє маленьке диво.
Щемить душа і радісно й журливо. Щемить душа. То певно підсвідомість
Нам посилає з глибини сигнали.
Ти пам'ятаєш, як ми всі ридали,
Як нас лякало слово „невідомість”?
Як на таможні, спершись на перила,
Листи писати Віра нас просила,
Як баба Тоня плакала: „Прощайте!”
Як дід Василь хрипів: „Не забувайте!”
Злітна смуга – розлуки траєкторія,
А все, що потім - то нова історія. А все що потім? Швидко виростала
Єдина донька, мамі помічниця,
Старанна, пунктуальна учениця.
Я якось непомітно перестала
Тебе „моя маленька” називати,
Ти, якось непомітно, заглядати
У дзеркало частіше мами стала,
І крадькома в щоденник щось писала.
Так споконвіку зміна покоління
Несе в собі печаль благословіння. Печаль? Бо ж, з доми доньку відпускаємо!
Кровинка наша, наша ти дитина!
І хто казав: „Без болю пуповина
Так просто рветься. Так здавна ведеться.?"
Твоя посмішка і моя надія-
В цей час найеффективніша анестезія.
Молюся й вірю і благословляю,
Міцної дружби і кохання вам бажаю.
Нехай Господь живе у вашій хаті,
Тоді на щастя будете багаті.
Якщо я онлайні, то це ще .... не говорить про те, що я тут ..... може це просто моє ..... АЛІБІ.
|
| |
| |
