НАШІ ДІТКИ

Хоч і справді так і є,
Бо Христос родився,
Але в чиє Він із нас
Життя воплотився?

Чиє тіло, серце, дух
Яслам місце дали,
Щоб родився Божий Син
Вічний Творець слави.

Чиє серце в темну ніч
Вічним світлом сяло,
І Його святую річ
З радістю прийняло?

І тепер з Христом живе
Та в житті земному
Місце Богові дає,
Вічному, живому?

Бо родився наш Христос
Не для того людям,
Щоб в устах святить Його,
А ходить у блуді.

Він родився, тіло взяв,
Щоб людську природу
Світлом правди обновить
На свою подобу.

Щоб назавжди образ в нас
Міг Христа сіяти,
Серед ночі, мряки, зла
Людей просвіщати.

Щоб усі, хто ще живе,
А Христа не знає,
Поспішив скорій туди,
Там де Він сіяє.

І сьогодні поки час,
Хай Його проміння
Принесе з небес усім
Дороге спасіння.

Хай Христос засвітить нам,
Де темрява ночі,
І Його побачать ті,
В кого пильні очі.

Нехай пісню племена,
Всі народи – люди
Заспівають для Царя
Землі й неба всюди

Злякались пастирі вогнів, та вийшов ангел з того світла,
І добру вістку розповів, що у колядку переквітла:

-Не лякайтеся внизу, то не є громи Господні,
Нову вістку вам несу, чуєте? Сьогодні

Наш Спаситель народився… А як немає віри хтось –
То йди до ясел подивися: на світ явився вже Христос.

***

Були палаци, та дарма,
Що в них так світло і прекрасно…
Все ж місця в них Ісус не мав,
І Він лежав сповитий в яслах.

Було нелегко там Йому
Тієї ночі в Палестині.
О, люди, дивно як, чому
Його зустріли негостинно?

Свою любов і благодать,
Як дар, приніс вам Син Господній,
Хай душі ваші не мовчать –
Що ж ви Йому дасте сьогодні?

Дивлюсь у небо голубе,
Що розлилось до виднокраю,
О, мій Ісус, люблю Тебе,
На Тебе з радістю чекаю.
Приходь до мене, як весна,
В надії, в радощах, в любові.
Моя душа неголосна
Бажає зустрічі з Тобою!

***
Хоч я зовсім не багата,
Як ті троє мудреців.
Серце хочу я віддати
Іісусу з перших днів.

Ще надто юна була, красива,
З неї картину писати тільки б,-
Чекала в муках первістка, сина,
Вірила в щастя своє, як жінка.

Молилась Богу в серці своєму,
А час нестримний лічив хвилини,
І раптом – зірка над Вифлеємом –
Для всього світу сталась новина.

Гойднулась тиша, розбіглись тіні
І посвітліло без світла навіть,
А Він у яслах лежав на сіні
У неземному, здавалось, сяйві.

Небесні хори співали, згодом
Йому Одному вклонитись щиро
Йшли пастухи, мудреці зі Сходу
І клали золото, ладан, смирну.

Воно ж лежало, Дитя любові,
Всім наставляло долоньки втішно,
Котрі світились, налиті кров’ю
Майбутніх ран за провини грішних.

А поруч мати Його, Марія,
Така ж красива, така ж привітна,
І посміхалась в легкій замрії,
Мабуть, як всі матері на світі.

Про ніщо вони не знали,
Стерегли своїх овець, -
Завжди Бога в серцях мали,
Й ласку їм явив Отець.

Зоря ясна освітила
Вифлеємськії поля, -
Божа сила їм звістила
Що освячена земля.

Народилось бо Дитятко
На Ім’я Еммануїл,
Бог для Нього Сам є Батько,
Нас спасе від грішних діл.

То ж й для вас, шановні друзі,
Є потрібний цей Ісус,
Що всім платить по заслузі
Й береже нас від спокус.

І сьогодні час прекрасний,
В день Христового Різдва
Засіяє промінь ясний
Пресвятого Божества.

Як ви приймете Ісуса
В ваше серце, у ваш дім,
Не страшна тоді спокуса,
Бо вже з вами буде Він!

Бог бачив, що нещасні, бідні люди
Потопають у гріхах, у всякому блуді.
Гріх зумів людей в кайдани закувати,
І без викупу не хоче відпускати.
О, як шкода Богу в небі людства стало,
Захотів Він, аби зло не панувало.
І для того, щоб звільнилася людина,
Бог Отець послав на землю Сина.
Божий Син, Котрий ходив в Отцевій силі,
Мав з’явитись на землі у смертнім тілі.
Коли час прийшов явити цю подію,
То для цього Бог Отець обрав Марію.
…
Йосип та Марія ідуть та ідуть –
До Вифлеєму веде їхня путь.
В місті Давидовім люд не злічить,
В місті Давидовім ніде спочить.
Гості заповнили геть всі хати.
Вільного місця ніяк не знайти.
Он, у вертепі худоба стоїть,
Там і лишились вони відпочить.
…
В ніч оцю так темно, в ніч оцю так зимно,
Тільки зорі мріють і вогні десь видно.
Пастухи у полі замерзли і втомились,
Розпаливши ватру, біля неї грілись.
А вогонь гуркоче, а вогонь палає…
Що за дивне світло із небес спадає?!
Що за дивна хмара, і яка іскриста,
Освітила поле навкруги до міста?
О, це Божий ангел, з ним же ціле військо,
Прибули у славі, опустившись низько.
І ось сильний голос пролунав повсюди,
Кожне слово чули зляканії люди.
…
Чуйте, люди, чуйте, ось прийшла година
Вже Марія в Вифлеємі народила Сина.
Вже Марія народила, народила,
Її Сина ще огорне Божа сила.
Немовля, котре Ісусом наречеться,
В славу Батька, що на небі, убереться.
Немовля котре Ісусом буде зване,
В кожнім місці всього світу знаним стане.
В немовляті, у оцій малій Дитині
Буде воля подарована людині.
Боже прагнення і Боже повеління –
Дарувати у Ісусі всім спасіння.
О, радійте, о, радійте, грішні люди,
Прославляйте Батька Бога гучно всюди!
Бо з’явилась серед вас Господня слава –
Превелика, пречудова, преяскрава!
…
Бо Ісус, мале Дитятко, - ваш Спаситель,
Викупитель Він небесний і Збавитель!
Викупитель від усіх гріхів і рабства
Для небесного Свого Святого Царства.
Він Збавитель від пітьми і страху смерті,
В Його книзі всі провини будуть стерті
…
Слава Богу, Слава Богу, Слава Богу,
Що послав в малім Ісусі допомогу!
Слава Богу, Слава Богу, слава в вишніх,
Що спасіння буде явлене для грішних!
На землі хай буде мир , хай буде спокій,
Що від Господа міцний і надглибокий!
І у людях хай же буде добра воля,
Відтепер усіх чекає славна доля!
…
І знялося разом в небо Боже військо,
Вище й вище, й ось воно уже не близько.
Пастухів уся здивована громада
Йде до міста пересвідчитись чи правда,
Чи були правдиві ангельськії вісті,
Що Спаситель у Давидовому місті.
Віднайшли вони те місце, ту родину,
І у яслах в сповитку Святу Дитину.
І зраділи щиро: Господу осанна!
Бо наблизилась година довгождана.
…
А вгорі горіли зорі і співали,
І також Ісуса радісно вітали.
Надяскрава зірка в небесах світила,
Мудрецям на Сході диво сповістила.
Мудреці на Сході на таку ознаку
Принести запрагли Богові подяку.
А коли зібрались, то аж від порога
Вказувалась з неба правильна дорога.
Це за їхню мудрість і за душі вірні,
Всі світила неба їм були покірні.
О, подяка Богу, що ще більше треба –
Бачимо, родився Цар землі і неба.
І вклонились низько Спасу в тій хвилині,
Що лежав сповитий в ясельцях на сіні.
Мудреці зі Сходу привезли Маляті
Золото і смирну – всі дари багаті.
Славили Ісуса Голосно й потому,
Радісні вернулись до свойого дому.
…
Спас наш народився!
Спас наш народився!
Люди возлікуймо!
Люди звеселімся!

***
Міріади зірочок у нічному небі сяють,
Для маленьких діточок про Христа розповідають.

Та була одна зоря, що над яслами світилась,
Від небесного Царя там Дитятко народилось.

До Ісуса привела мудреців яскрава зірка,
Про Різдво розповіла юнакам, дорослим, діткам.

Хочем бути, як вона, Божим вогником яскравим,
І сьогодні, в день Різдва, ми Спасителя прославим.

Тим, що овець вночі охороняли,
Простим, звичайним та ще й бідним людям
Ангельські хори радісно співали,
І ангел мовив: “Радість всім вам буде!

Не бійтеся, бо добра є новина,
Сьогодні Богом дана вам надія,
Бо чиста діва народила Сина,
Він довгожданий Спас, Господь, Месія”.

Лунала пісня: “Слава в Вишніх Богу,
Мир на землі і в людях добра воля…”
І поспішили пастухи в дорогу,
Лишивши своє стадо серед поля.

Ось знак спасіння – в яслах Немовлятко,
Його знайшовши на коліна впали,
Усе почуте з неба про Дитятко,
Вони Марії з Йосипом сказали.

В серцях зраділи, дяку Богу склали,
Назад вернулись із Господнім миром…
Вже мудреці зі Сходу поспішали,
Несучи ладан, золото і смирну.

І нова зірка шлях їм показала,
Вони Царя впізнали в Тій дитині…
З тих пір спасіння хвиля завітала,
Що звеселяє грішну землю й нині.

В дні свят Різдвяних все це пригадайте,
Подумайте, чи із Христом живете?
Покиньте все, до Нього поспішайте,
Він Сам сказав: “Шукайте, і знайдете”.

Святу цю повість знають в цілім світі,
Але не всі цю благодать приймають,

Любив до себе в гості запросити
Він подорожнього, щоб хати не минав,
Гарячим чаєм з хлібом пригостити,
Послухати про різнії діла.

І якось на Різдво немов лунає
Ісуса голос – чи то уві сні:
“До тебе в гості завтра завітаю,
Я знаю, ти радітимеш Мені”.

Старий прокинувся і заходився в хаті
Все мити, чистити, бо гість прийде такий!
Смачну вечерю встиг приготувати,
Ось свіжий хліб, а ось і мед густий.

Зимовий ранок, темний та морозний,
На вулиці хурделиця мете.
Старий чекає, розхвильований, серйозний.
Аж чує, хтось постукав! Хтось іде!

Та ні. Це не Ісус, то перехожий,
Змерз, аж дрижить, стомився, зголоднів.
Не сподівавсь, що хтось та й допоможе,
Ледь не заплакав од привітних слів.

А на столі – гарячий суп та каша,
І у печі сухі дрова горять.
А поки грівся перехожий бідолашний,
Дід встиг йому про Господа сказать.

Пішов той далі… Знов біля віконця
Сидить дідусь і дивиться на шлях.
Ось жінка йде, пригнічена та боса,
Порожня сумка в неї у руках.

“Заходь до мене, сестро моя мила!
І як же босою в мороз такий?
Ось черевики, хоч старі, та цілі,
Взувай швиденько, ніженьки зігрій”.

Ходила я по селам по картоплю,
Та повертаюсь, бачите, ні з чим”. –
“Давай відро, картоплею наповню,
Ще й хліба дам я діточкам твоїм”.

Стемніло. Сумно. Дід чекає в тузі,
А гість жаданий той не йде ніяк.
Знов стукіт в двері: “Хто там?” На порозі
У свитці латаній стоїть брудний жебрак.

Для нього хліб знайшовся, тепле слово,
Зігрітий, втішений подався він собі.
“Ти не прийшов, Ісусе, - дід промовив, -
Напевно, це примарилось мені…»

Схиливши сиву голову на руки,
Неначе задрімав тихенько він.
Аж чує гомін, кроки, мови звуки
І бачить: а гостей вже повен дім!

Тут перехожий, і жебрак, і жінка,
Сусіди, і дорослі, і малі,
Всі, що заходили в Його хатинку
І душу зігрівали у теплі.

І кожен з них підходив до старого
Із запитанням: “Ти мене впізнав?”
І радісно забилось серце в нього,
Коли Ісуса голос пролунав:

“Я був голодний – Ти Мені дав хліба,
І дав води, коли Я спраглий був.
Я у в’язниці був – Мене відвідав,
Нагим я був і Ти мене вдягнув.

Коли хворів я – Ти втішав словами
І рани, що боліли – лікував.
Мені служив ти, коли бідним людям
В стражданнях та негодах помирав”.

Яке сьогодні ми святкуєм свято,
Нам кожен на питання відповість,
І як колись у дідусеву хату, -
Прийде в оселю вашу Добрий Гість.

Постукає Він чемно в ваші двері,
Глибинні двері ваших власних душ,
Та тільки вам відомо чи ввійде Він,
Чи просто відійде з нічим Ісус.

Даруймо ж для Народженого простір
У нашому щоденному житті,
І хай Різдво не буде лиш сьогодні,
А й в кожному дарованому дні.