ДО ПОКУПКИ ПОТРІБНО... ПРИНЮХАТИСЯ

Насамперед , ранець - а саме цього різновиду учнівських сумок медики віддають перевагу - не слід купувати на виріст. Розмір заплічного портфеля повинен відповідати віку дитини. У занадто великий рюкзак діти люблять запихати про всякий випадок усе, що треба й не треба, а щоденне носіння перевантаженого ранця явно не поліпшує поставу й навіть може привести до серйозних хвороб хребта. Що ж стосується матеріалу, з якого зроблена сумка, те найбільш краща натуральна шкіра мало кому по кишені. Залишаються кожзамінник і синтетичні тканини. При покупці зшитих з них учнівських сумок фахівці радять не соромитися й... обнюхати виріб: якщо в ніс ударить різкий "хімічний" захід, від покупки краще відмовитися. Те ж ставиться й до пеналів.

Здобуваючи шкільно-письмові приналежності, треба обов'язково з'ясувати, ким і із чого вони зроблені. Найпростіше розв'язати цю проблему тем батькам, чий гаманець дозволяє "екіпірувати" чадо в спеціалізованих магазинах або секціях більших універмагів, де продаються канцтовари відомих фірм Європи й Америки. Їхнього виробу всім гарні - якість перевірена десятиліттями, з "екологією" усе в порядку, а яскраві впакування постачені описом російською мовою .

Значно дешевше вітчизняні шкільні приналежності, причому в російських виробників ще з радянських часів залишився "рефлекс" дотримання всіляких ГОСТів (а вони для дитячих товарів були досить твердими). ДО того ж партійне гасло "Хімію - на службу народу" у життя перетворював не занадто успішно, і багато наші підприємства вже відвикли працювати на натуральній сировині. Правда, їх продукція теж, в основному, магазинна.

Більшості ж батьків з міркувань економії доводиться за шкільною "екіпіруванням" відправлятися на ринок, де багатий вибір дешевих виробів з Китаю, Кореї й Туреччини. Але, на жаль, саме ці привабливі за ціною канцтовари становлять чималу небезпеку для дитячого організму. Наприклад, яскраві фломастери, що продаються на базарах або з рук, найчастіше виявляються заправленими хімічною речовиною сумнівної якості. Навіть малюнок, зроблений таким фломастером, довго видає неприємний захід. Те ж ставиться й до дешевого імпортного пластиліну, що купується звичайно для первачків. І хоча на коробках є "щиросерде визнання" виробників: "Після роботи ретельно вимити руки теплою водою з милом" або "Не допускати влучення в рот", найкраще , очевидно, зовсім не "допускати" такі вироби до дітей.

ВІДУЧІТЬ ЧАДО ПОКУСУВАТИ РУЧКУ

Купуючи канцтовари, треба враховувати, що дитина може використовувати їх аж ніяк не по призначенню. Так, члени московського відділення "Грінпіс", що проводили дослідження у звичайних школах, з'ясували, що п'ята частина опитаних ними учнів хоч раз у житті підпалювали пластикову лінійку, удвічі більше хлопців любувалися таким "феєрверком", 81% знали, що при цьому виділяється "якась гидота". чи Навряд дітей насторожило роз'яснення грінпісівців, що один із продуктів горіння пластику - газ фосген - використовувався у війнах XX століття як отруйна речовина. Вдихнувши "цю гидоту" усього один раз, школяр ризикує нанести своєму здоров'ю збиток на все життя. Отруєння, проблеми зі шлунком, неадекватні психічні реакції - лише частина наслідків "безневинної витівки" із пластиковою лінійкою. Може, розумніше пошукати дерев'яну - палити й ламати її безпечніше та й дешевше.

Батькам не зайво знати, що багато обкладинок для зошитів, ручки, пенали зроблені з полі - вінілхлориду (ПВ Хпах, пах,пух,пух), а цей матеріал у кислім середовищі, наприклад, у роті школяра, кусаючого кінчик ручки, починає виділяти небезпечна речовина - вінілхлорид. Найбільш невинний результат обгризування виробів із ПВХ - запалення слизуватої оболонки ясен і неба. Куди небезпечніше віддалені наслідки дурної звички: учені вважають, що вінілхлорид може стати причиною мутації кліток

. Але самими "підступними" серед канцтовар, на думку працівників санепіднагляду, бувають... невинні олівці. Визначити "на око", чи містить матеріал, з якого вони зроблені, який-небудь підступ, звичайному покупцеві практично неможливо, тому краще підстрахуватися й зажадати в продавця гігієнічний сертифікат. Що ж стосується учнівських зошитів, то при покупці не зайва річ їх пролистати, щоб переконатися в гладкості паперу й наявності чітко видних кліток - лінійок. Як тільки коротке "жіноче літо" поступається місцем дощовій негоді, щоденний "багаж" учня поповнюється мішечком зі змінним взуттям. Найчастіше "смєнка" дитині підбирається за принципом: "на змінах бігати зійде"... Згодом за такий підхід хлопці розплачувався й мозолями, і мозолями, і плоскостопістю.

ЗАБІГ НА ШКІЛЬНУ ДИСТАНЦІЮ

Прикиньте, скільки часу діти проводять у школі. Навіть самі молодші, з обліком "продльонки", - не менш 6 годин. Про старших і говорити нема чого - у них нерідко виходить більше цілого робочого дня дорослої людини. От і виходить, що "смєнка"- головне для школярів взуття, а виходить, і вимоги до неї особливі.

В ідеалі - це якісні туфлі або черевики фірм, що спеціалізуються на виробництві саме дитячого й підліткового взуття, де при виготовленні враховане все: і необхідні для дитячої ноги натуральні матеріали, і кліматичні умови, і особливості будови стопи різних вікових категорій. Взуття з натуральної шкіри досить міцна й у той же час дає можливість ногам "дихати". "Смєнка" зі штучних матеріалів непроникна ні для повітря, ні для вологи. Тому нога в таких черевиках не тільки потіє, але й мокне. А попрілості на ступні й між пальцями - прекрасне середовище для розвитку грибкових захворювань. Але... за шкіряну пару в дорогому магазині прийде викласти суму, рівну місячному бюджету середньостатистичної російської родини. Тому якщо покупка "натуральних" виробів занадто обтяжить сімейний гаманець, для повсякденної носки школярам підійде хоч і менш міцна, але цілком гігієнічне взуття з текстильним верхом. Однак здобуваючи її, обов'язково зверніть увагу, не чи зроблені підбивка й устілка зі штучного матеріалу - адже в такому випадку "зовнішній" текстиль просто втрачає зміст.

Не годиться в якості "змінної" і спортивне взуття: у настільки улюблених хлопчиськами кедів і кросівок, навіть зшитих з натуральної шкіри, підошва завжди штучна. Якщо в них до того ж відсутні й рельєфні устілки (супінатори), те школяр крім пітливості ніг наживе ще й плоскостопість. А це не тільки деформація стопи, але й болі в гомілках, попереку й навіть головні. Запущені ж випадки плоскостопості вимагають згодом носіння спеціального ортопедичного взуття, а іноді й хірургічного втручання