Україна – це велика європейська країна з непростою історією та міцними християнськими традиціями. Але сімдесят років радянського режиму і труднощі становлення молодої держави залишили свій відбиток на найменш захищеній групі суспільства - дітях, що лишилися без захисту сім'ї.

Вопрос совместного сна с ребенком у новоиспеченных родителей вызывает очень много эмоций. Кто-то выражает радость, воодушевление или восторг на предложение спать вместе с ребенком. Но чаще всего мамы испытывают очень много тревоги (а вдруг он так и будет спать со мной до института?), вины (теперь из-за нас муж будет спать на диване в гостиной и секса совсем не будет), страха за жизнь ребенка (а вдруг я его ночью задавлю или укрою одеялом с головой?) Зачастую эти внутренние переживания препятствуют установлению нормального грудного вскармливания, не дают нам ночами высыпаться и просто мешают наслаждаться собственным родительством.
О том, почему спать со своим малышом естественно и приятно мы рассказываем в этой статье.

Як тільки ви дізналися, що чекаєте дівчину, ви відразу ж починаєте готувати рожеві стрічки, повзуночки з метеликами і відповідного кольору коляску. Але головне, до чого ви повинні підготуватися — це до особливостей виховання і спілкування з цими ніжними і крихкими істотами.
Адже дівчинка не просто відрізняється від хлопчика фізіологічно. Це цілий окремий світ, свій мікрокосмос. Отже, виховання дівчаток і типи їх характерів — ось про що піде мова нижче.
З чого ж зроблені наші дівчата?
У дівчаток зазвичай при народженні меншу вагу і зріст, ніж у хлопчиків, вони повільніше набирають вагу. Вважається, що у дівчаток швидше розвивається мова, засвоюється більшість практичних навичок, і це відповідає дійсності.

Вчені з'ясували дивовижні факти про дітей в різних країнах.
Іноді діти стають об'єктом пильної уваги не тільки батьків і держави, але й учених. Openspace зібрав останні дослідження, присвячені питанням материнства, батьківства і дитинства.

Психолог Людмила Петрановська про відповідність вимог дорослих до віку дитини. Всьому свій час, так би мовити… Тож навіщо вимагати підсніжників узимку?


Одна з найбільш шкідливих формул у вихованні звучить так: «Якщо дитину одразу (не) привчили, то так буде завжди». Не потрібно привчати до рук. Потрібно одразу привчати до акуратності. Не потрібно привчати спати з мамою. Потрібно одразу привчати оформляти письмові роботи правильно. І т. д., і т. п.
Ну, що за нісенітниця, га? Такий підхід передбачає погляд на дитину як на банку з кришкою, куди що засунеш, так воно там і залишиться.

Еріх Фромм якось сказав: «На світі мало батьків, яким би вистачило сміливості і незалежності турбуватися більше про щастя своєї дитини, ніж про її успішність». Далі – роздуми про правильний підхід батьків до раннього розвитку дитини…

Щойно почитавши чергову суперечку з приводу раннього розвитку, зауважу, що половина нестиковок через те, що не визначено "ранній розвиток". Те, що більшість мам з самого раннього віку називають предмети, форми і кольори, рахують вголос, читають книжки і показують картинки – це нормальний розвиток. Дитина зацікавився – мама показала і розповіла – саме так дитина пізнає світ. Точно так само противники раннього розвитку зовсім не пропонують не тримати в будинку книг до 7 років або не відповідати на питання "яка це буква".

Прикладами дійсно раннього розвитку є підходи, покликані розвинути у дитини той чи інший навик на порядок раніше, ніж фізіологічно дитина може це робити – повзати, перевертатися, ходити, писати, рахувати до того, як дитина природно готова до цього.

Хочете допомогти своєму маляті добре вчитися? Тоді ще у дошкільний період не шкодуйте часу на розвиток його пам’яті. І, звичайно, найкраще це робити через гру.

Союз двох людей ще не складає повноцінну сім'ю; такою вона стає тільки з народженням дітей. І ось дитина народилася. Разом з народженням дитини виникають проблеми виховання.

Як прищепити їй загальнолюдські цінності й такі якості, як чесність і честь, гідність і благородство, любов до людей і працьовитість, уміння бути вдячним і великодушним?

Певний досвід виховання дитини є в кожного з нас: ми засвоїли його від своїх батьків, від бабусь і дідусів. І ми починаємо з любові. Навіть тоді, коли дитина ще зовсім мала, вона вже засвоює інтонацію батьків, сприймає емоційну атмосферу сім'ї, вчиться слухати і чути гармонію звуків, відгукуватися на ласку і цінувати красу.

Але батьківська любов повинна бути любов'ю в ім'я майбутнього вашої дитини, на відміну від любові в ім'я задоволення власних миттєвих батьківських відчуттів. Не можна підміняти дійсну любов батьківським егоїзмом.

Бажання викликати прихильність до себе дитини за будь-що, а в наш час часто за допомогою грошей і дорогих подарунків, заб’є в дитині відчуття щирої подяки і безкорисливої любові до батьків.

Сліпа, безрозсудна батьківська любов змішає в свідомості дитини систему етичних цінностей. І тоді, раніше або пізніше, перед батьками повстане питання: бити чи не бити?

Чи потрібно застосовувати у вихованні дітей фізичне покарання? Усвідомлюю, що роблю багато чого неправильно, жалкую, що не пройшла школу виховання дітей перед тим, як вони з'явились на світ, але розумію, що однієї любові у випадку, коли росте в сім'ї два хлопця, замало... Або вона (любов) неправильно мною використана... Бувають моменти, коли руки опускаються, впадаю у відчай (прости мені, Господи!), але легше не стає... Поділіться розумними думками, будь ласка. Дякую.

Я сам особисто лише навчаюсь вихованню дитини, так як підростає маленька донька. Тому спогляньмо що про це говорить Святе Письмо.