| Категорії розділу |
|---|
|
Notabene
[58]
Варто задуматись
|
|
Репродуктивне здоров'я і планування вагітності
[17]
Від планування до вагітності
|
|
Календар вагітності
[43]
Все що відбувається з моменту зачаття і до народжуння
|
|
Відеогід по вагітності
[40]
Відео і питання вагітності розбиті по місяцях. Усе що потрібно знати враховуючи календар вагітності
|
|
Вагітність та пологи
[55]
Все про планування, вагітність, пологи і післяпологовий період
|
|
Грудне вигодовування
[14]
Питання пов'язані з годуванням дитини грудьми
|
|
Здоров'я наших дітей
[40]
Статті про здоровий спочіб життя, хвороби, лікування, поради.
|
|
Психологія дитинства
[31]
Все про діточок від народження до університету
|
|
Перший рік життя
[17]
Я зявився на світ. Росту і розвиваюсь. Особливості розвитку на першому році життя
|
|
Дитячий садок
[3]
Статті про психологію розвитку дошкільнят, особливості вступу в дитячі навчальні заклади та психологія
|
|
Дитячий гороскоп
[13]
|
|
Школа лікаря Євгена Олеговича Комаровського
[9]
Практичні поради від відомого лікаря
|
|
Родинне життя
[11]
Статті присвячені різним побутовим питанням, психології, відпочинку та ін
|
|
Краса і здоров'я
[9]
Статті присвячені красі, здоровому способу життя, спорту.
|
|
Свята, традиції, обряди
[31]
Все про підготовку до свята, традиції, обряди, поради, історія
|
|
Аборт...
[17]
Все про аборт, наслідки, причини та відмовки. Все про найстрашніший необдуманий крок
|
|
Прогулянка
[4]
Цікаві розповіді про прогулянки рідним містом і не тільки...
|
|
Робота в інтернеті
[3]
Працюємо не виходячи з домівки. ІнформацІя для замовників. Все про цікаву роботу і можливості заробітку в інтернеті.
|
|
Кулінарія
[4]
Все не тільки про смаколики та їх походження, але і самі смачні рецепти
|
|
Оранжерея
[0]
Все про зелених улюбленців. Новини, фото, догляд і просто рекомендації по догляду та вихвалянки
|
|
| Статистика |
|---|
Хто в онлайні 1 Гостей: 1 Користувачів 0 |
|
Статті
ПРО ВІК, ЧАС І ПІСНІЖНИКИ
Психолог Людмила Петрановська про відповідність вимог дорослих
до віку дитини. Всьому свій час, так би мовити… Тож навіщо вимагати
підсніжників узимку?
Одна з найбільш шкідливих формул у вихованні звучить так: «Якщо дитину
одразу (не) привчили, то так буде завжди». Не потрібно привчати до рук.
Потрібно одразу привчати до акуратності. Не потрібно привчати спати з
мамою. Потрібно одразу привчати оформляти письмові роботи правильно. І
т. д., і т. п.
Ну, що за нісенітниця, га? Такий підхід передбачає погляд на дитину як
на банку з кришкою, куди що засунеш, так воно там і залишиться.
При всій очевидній начебто абсурдності цей погляд володіє прямо-таки
магнетичною дією, буквально гіпнотизуючи дорослих. «Ну як же так? Так і
залишити? Але ж тоді він буде ЗАВЖДИ (смоктати палець, ридати в магазині
іграшок, забувати зробити уроки, грати в комп'ютер, любити Діму Білана -
потрібне підкреслити)! Потрібно ж щось робити! ». А-а-а, ми всі
помремо!
Я зазвичай кажу: «Слухайте, це взагалі цікавий хід думки. Пропоную не
переводити дитину за руку через дорогу. Треба одразу привчати! А то що
ж, так і буде ЗАВЖДИ тільки з нами ходити? ». Збентеження. «Ні, так не
можна, це інше». Чим інше, га? Ось дитина боїться спати одна. Ну, ми ж
звичайно знаємо, що скелет під ліжком, якого вона боїться - нереальний,
на відміну від машин на дорогах. Але для неї ж реальний! Навіть більше,
тому що скелет, такий страшний, вона майже точно бачить, і майже точно
чує, як той шкребе своїми кістками до підлоги. А машина - чого її
боятися? Їде і їде. Яскрава, красива.
(Як, цікаво, діти пояснюють собі, чому від одних небезпек дорослі готові
їх оберігати і навіть з надмірним завзяттям, а іншим спокійно віддають
на поталу, та ще й соромлять, що ти боїшся? Яка у них на цю тему версія в
голові? Хотілося б дізнатися.)
Або ось початкова школа.
Ну, навіщо в першому класі приділяється стільки уваги оформленню? «Щоб
одразу привчити, а то ...». ОК, давайте привчимо одразу інтеграли
розв’язувати? Чомусь думка про те, що семирічна дитина не може
розв’язувати інтеграли, очевидна. А думка про те, що вона НЕ МОЖЕ просто
в силу вікових особливостей, запам’ятати всі ці алгоритми: чотири
клітинки сюди, а якщо на останньому рядку, то не починаємо, а якщо не
помістилося, то ось так. І все це треба робити одночасно з власне
письмом і думанням!
Такий чудовий вік - з 7 до 10! Такий творчий, багатий, такий пристрасний
інтерес до того, як влаштований світ, така здатність до несподіваних
узагальнень, асоціацій, така синтетичність сприйняття будь-якого
предмета! Бачити світ не як набір наукових дисциплін, а весь, як живий
єдиний організм, думати про метеликів, про зірки, про склад бруду під
нігтями, про урагани, про вікінгів, про атоми, про те, чому люди
сміються - з інтервалом у п'ять секунд, а то і зовсім одночасно.
Не просто думати - ВІДЧУВАТИ про це, пропускати через всього себе. Ці
неймовірні завзятість і самовіддача в занятті тим, що цікаво! Годинами,
із захватом, забувши про все, футбол це чи конструктор, малювання,
фантазування - у кого що! Придумуються ігри, народжуються свої
Швамбранії і Терабітії, всі ці скарби, таємниці, шифри. Стрімкий
розвиток усіх розумових функцій, як квітка у прискореній зйомці
розгортається з бутона. Росте (повинна рости, принаймні) впевненість у
собі, самостійність, здатність діяти в несподіваних, мінливих
обставинах. Тяга до пригод, до нового досвіду. Зародження дружби, вже не
дитячої, а справжньої, яка може бути на все життя.
Ідеальний світ дитини цього віку показаний в мультиках «Земля до початку
часів». Своя компанія друзів, свобода, справжні пригоди, але десь поряд
є мудрі і сильні дорослі, які, раптом що, прийдуть на допомогу, а
ввечері покладуть спати. І більше від них нічого не треба.
А тепер подумаємо, на що витрачаються ці роки. Чотири клітинки вниз, два
рядки пропустити. Про що ти думаєш, Петров? Ти знову ловиш гав на
уроці? ЧОТИРИ клітинки, що тут не зрозуміло? Ще раз, закріплюємо.
Повторимо. Перепиши два рази. Напиши три рядки цього слова. Не шепочіть.
Не розмовляйте. На перерві не бігайте.
Чому у тебе такий бардак в портфелі? Невже важко акуратно заповнити
щоденник? Досить гратися, нам ніколи, пора на англійську. Ми не можемо
покликати в гості Владика, ти не встигнеш позайматися музикою. Ти не
підеш гуляти, доки не будуть зроблені уроки.
ВСЕ поперек завдань віку, ВСЕ всупереч природі дитини.
Підручники. Туга смертна. Хто підбирає ці тексти? Хто закладає ці
нескінченні нудотні петлі повторень пройденого, так що у дитини
створюється стійке враження, що відходив чверть і НІЧОГО нового не
дізнався? (Виняток - підручники Л. Петерсон. Дуже правильно зроблені з
урахуванням віку, але в школах їх не люблять - скла-а-дно ... Думати
треба ... Краще ще разок повторити ...)
Нормативи оцінок: диктант без однієї помилки, але неакуратно і з
виправленнями. Трояк. Мораль для дитини: зміст - ніщо, форма - все.
Головне, щоб виглядало, суть не так важлива. Ще одна мораль: помилка
фатальна. Помітив і виправив - це тебе не врятує. Потім дивуємося,
звідки неврози і схильність опускати руки при першій же невдачі ...
Програма: поділ на предмети, на теми, на блоки. Все роздроблене, один
урок закінчений, інший розпочато, одна тема, потім інша, зв'язку
ніякого. Дитина приходить в кінці першого класу зі сльозами: «Завдання
не виходить!» Перевіряю - все вірно, на одній полиці 9 книг, на іншій
15, відповідь 24. Дитина, вже в голос ридаючи: «Відповідь не може бути
24, тому що - увага! - Ми ще не виходимо за межі двох десятків! Я
неправильно вирішила, піду ще думати».
Вбитися об стіну. Година відчайдушних зусиль на те, щоб дитина все-таки
зробила висновок, що вірити треба собі, своєму розуму, а не незрозумілим
рамкам, які самі ж укладачі підручника з неуважності порушили. А якщо б
не прийшла?
Слухайте, я чесно не розумію, навіщо це, га? Навіщо витоптувати все, що в
цей час бурхливо росте, і старанно обробляти те, що рости ще не має і
не може? Як у відомій казці про дуру-принцесу, котра забажала
підсніжників у грудні і зіпсувала всім свято, яке і без підсніжників
обіцяло бути веселим.
Чому не можна ПРОСТО ПОЧЕКАТИ?
Ось 10-11 років. Синтетичність мислення поступається місцем
аналітичності. Прокидається пристрасть до колекціонування,
систематизації, класифікації, наведенню порядку, інтерес до деталей,
увагу не до зв'язків, а до відмінностей і протиставлень. Так давайте!
Ось зараз давайте і пояснимо про чотири клітинки, і про акуратне ведення
щоденника - піде як по маслу. Раз, два - і всі все зрозуміли. І відрази
ще не отримали до самого процесу, із задоволенням, з азартом - хто
краще переможе хаос і створить порядок?
Тепер це відповідає вікові, цього просить душа, це буде в самий раз!
Навіщо витрачати на це час і нерви, коли це не в масть, не вчасно,
недоречно? Навіщо ломитися у двері, які ще зачинені і які самі свого
часу обов'язково відкриються?
Це ж все начебто описано у віковій психології і навіть у педвузах
вивчається. Ну, або принаймні, видно просто при спостереженні за дітьми,
при роботі з ними. Звичайно, конкретні діти можуть бути зі своїми
особливостями розвитку, але загальні тенденції все одно в цьому
приблизно руслі.
Чому особливості віку ігноруються? Мені здається, причиною - якраз ось
цей страх. «Якщо одразу (не) привчили, то ...». Сприйняття дитини як
неживого, несуб'єктного, який не розвивається, не прагне до кращого і
більшого. Маніакальна впевненість дорослих, що дітей саме вони виховують
і формують, і треба все передбачити, закласти хороше, завчасно
припинити погане.
У результаті дитина, до якої ставилася як до об'єкту застосування
виховних зусиль, до підліткового віку нерідко і стає об'єктом, майже
неживим предметом, який «нічого не хоче». Лежить на дивані і клацає
пультом. Це буває у дітей, що виросли в казенному домі, яким весь час
вказували, що їм робити і коли, і, як не дивно, у дітей батьків, які
«присвятили їм життя» і завжди «знали, як треба». Тому що все, чого
дитина коли-небудь хотіла, було «не те і не так», а все, чого, на думку
дорослих, їй слід було хотіти, і іноді вона навіть робила вигляд, нічого
не давало її розуму і серцю, адже це вони хотіли, а не вона. Ну, і
відхотіли все. І самих дорослих все це робить глибоко нещасними, вони
вбиваються через двійок і трійок, через неакуратний щоденник, а потім -
через те, що «йому нічого не цікаво», і «він не бажає ходити в школу».
Навіяно двома паралельними враженнями. За вікном - все тане, хоча тільки
вчора здавалося, що зима навічно. У дитини раптом у щоденнику і зошитах
краса і акуратність, на початку року було казна-що. Моєї заслуги в
цьому рівно стільки ж, скільки у приході весни. Я відкриваю-то все це
господарство раз на три місяці, тому кинулося в очі. Просто рівнодення,
перелом. Просто доньці вже скоро буде десять.
Джерело: livejournal Людмила Петрановская
Переклад: сайт для батьків «Діти»
Джерело: http://dity.te.ua |
| Категорія: Психологія дитинства | Додав: Татіка (17-Лип-2013)
|
| Переглядів: 1254
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
| Друзі сайту |
|---|
 |
|
