В час стрімкого розвитку і прискореного способу життя. Коли кожна хвилина є важливою і коштує значної суми грошей та репутації, молоді успішні батьки постають перед проблемою вибору не тільки гарного садочку… Але, але й гарної няньки гувернантки для своїх чад.

Аналізуючи ринок попиту я наткнулась, на багато цікавих запитань відносно правильного підбору няні. І як виявилось вагу мають не тільки професійні якості людини та розмір гонорару, цінним є і особисте ставлення до роботи та різна методика підходу. Ось перелік питань які найбільше цікавлять людей:

Першим, хто намагався науково розглянути це питання, був відомий англійський психолог і антрополог XIX ст. Френсіс Гальтон. Як психолог він сформувався під безпосереднім впливом еволюційного вчення Ч. Дарвіна (який, до речі, був його двоюрідним братом). Ф. Гальтон не тільки беззастережно сприйняв усі головні ідеї Ч. Дарвіна — про мінливість видів, спадкову передачу вроджених і набутих відхилень, боротьбу за існування та природний відбір,— але й узяв собі за мету застосувати їх для пояснення індивідуально-психологічних відмінностей між людьми. Результати своїх теоретичних та фактологічних досліджень він виклав у книзі «Спадковість таланту. її закони і наслідки», яку було опубліковано у 1869 році.

Як же Ф. Гальтон доводив спадковість (а отже, і вродженість) таланту? Вихідні положення його міркувань прості й нібито логічні. Діти успадковують багато фізичних характеристик своїх батьків. Особливо не помітно у зовнішньому вигляді: кольорі волосся й очей, статурі, тембрі голосу тощо. Чому ж, розмірковував Ф. Гальтон, вони не повинні успадковувати особливості головного мозку, який є нервовою основою, механізмом функціонування інтелектуальних здібностей? Виявляється, що в розумних батьків повинні народжуватися розумні діти і навпаки. Отже, спадковому чиннику відводилась виняткова, монопольна роль.

          Часто при оцінці мовного розвитку дитини дорослі звертають увагу тільки на те, наскільки правильно малюки вимовляють звуки, і не поспішають до логопеда, якщо, на їхню думку, справа йде більш-менш благополучно.

Це не зовсім так. Логопед виправляє не тільки дефекти вимови, а й допомагає розширити словниковий запас, формує вміння складати розповідь і правильно оформляти висловлювання з точки зору граматики.

Крім того, логопед може підготувати дитину до засвоєння грамоти, якщо у нього є якісь проблеми з мовою, і до подальшого більш успішного навчання в школі.

Тільки логопед може кваліфіковано проаналізувати ситуацію, вказати на необхідність проведення спеціальних занять і дати вам детальну консультацію.

Існує кілька причин, чому важливо знати, чи правильно формується мова у дитини в дошкільному віці. Мова - це одна з вищих психічних функцій людини. Недоліки мови можуть бути як наслідком проблем, наявних у розвитку дитини, так і причиною їх появи. Це не означає, що ваша дитина «ненормальний» або «дурний». Це означає, що у дитини є проблеми, які треба подолати за допомогою фахівців якомога раніше, щоб вони не стали перешкодою для його повноцінного розвитку та успішного навчання. Чим раніше виявлені проблеми, тим раніше можна почати роботу з їх подолання, тим успішніше проходить ця робота. Адже завжди легше одразу щось вивчити правильно, ніж потім переучуватися. Не треба сподіватися, що всі недоліки виправляться самі собою. Ви несете відповідальність за долю своєї дитини. Не бійтеся зайвий раз звернутися до фахівця, - допомога, надана своєчасно, заощадити ваші нерви і навіть, можливо, зробить вашу дитину більш успішним і щасливим.

Навіть незначні недоліки в розвитку мови маляти можуть привести до труднощів засвоєння ним процесів читання та письма. У результаті ваш розумна, талановита дитина отримує двійки з російської мови. Таку небезпеку можна запобігти! Тому до логопедичної проблеми дитини, яка б вона не була - неправильна вимова звуків, бідний словниковий запас, відсутність зв'язного мовлення, заїкання - варто поставитися з усією серйозністю.

Напевно, кожен батько вважає, що його дитя особливо талановите і розумне. Але чомусь в суспільстві більше вітається зрівняльна точка зору: педіатри, вихователі і вчителі, швидше за все, скажуть вам, що всі діти по-своєму талановиті, і ваше дитя нічим не відрізняється від звичайних дітей. Але ми-то знаємо, що це не так. Що наше дитя особливе. Що він вже в два роки знав алфавіт, а в три міг прочитати табличку «Вихід». Ось тільки як це довести?

Все ж професіонали в області педіатрії лукавлять: не існує дітей з абсолютно однаковим розвитком. І порівняльні таблиці обдарованості існують. Рівні обдарованості можуть сказати нам, наскільки дитя випереджає по розвитку своїх ровесників, варіюються вони від просто розумного дитяти до геніального.

Навіщо потрібно знати інтелектуальний рівень свого дитяти? Потім, аби допомогти йому розвинути свій потенціал і створити додаткові можливості для розвитку талантів.

1 рівень

Здається, що ще тільки вчора ви вели свого переляканого і одночасно важливого малюка в нову школу, в перший клас. Попереду були дуже райдужні надії і гордість за свого підрослого дитини. Навряд чи ви думали про те, що буде легко і були твердо впевнені, що зможете «тримати ситуацію під контролем». Але ось пройшли вже перші тижні вересня і проблеми, про які ви знали тільки з чуток, стають у повний зріст.

З головою влазити у всі підручники разом з дітьми, робити з ними, а в результаті - за них домашнє завдання, мало не щодня ходити в школу для бесід або суперечок з вчителями - хіба це не ідеальний портрет батьків першокласника? Саме такого ідеалу ми всіма силами намагаємося відповідати, іноді всупереч здоровому глузду. А як же інакше? Адже дитина починає н нову, напевно саму важливу сторінку свого життя, так хочеться, щоб він не наробив помилок, щоб саме його ставили в приклад вчителя, щоб навчання не була для нього чимось нудним та нецікавим ... Загалом, щоб з малюка вийшов ідеальний учень. Гордість батьків. От і стараємося, іноді (чого гріха таїти!) Перегинаючи палку.

«В первый погожий сентябрьский денек робко ступил ты под светлые своды... » Так, так співається у відомій пісеньці про 1-е вересня. Але боязкість і невпевненість підступають до малюка ще раніше, ніж він наблизиться до порога своєї майбутньої школи. І це зрозуміло, новий етап у житті дитини, тривога посилюється ще і хвилюванням батьків.

Тож як слід будувати цей по-справжньому знаменний день?

• Цього дня в дитини із самого моменту прокидання має бути хороше самопочуття і піднесений настрій, краще не провокувати напругу.

Для цього постарайтеся передбачити такі моменти:

• Вранці підніміть дитину раніше, щоб неквапливо, спокійно зібратися в школу. Пам'ятайте, поспіх підсилює тривожність.

• Постарайтеся, нагодувати дитину чимось дуже смачним, його улюбленою стравою, навіть, якщо вам здається, що це не дуже корисно (можна заради свята зробити виняток). Смачна, з'їдена із задоволенням їжа піднімає настрій.

ДО ПОКУПКИ ПОТРІБНО... ПРИНЮХАТИСЯ

Насамперед , ранець - а саме цього різновиду учнівських сумок медики віддають перевагу - не слід купувати на виріст. Розмір заплічного портфеля повинен відповідати віку дитини. У занадто великий рюкзак діти люблять запихати про всякий випадок усе, що треба й не треба, а щоденне носіння перевантаженого ранця явно не поліпшує поставу й навіть може привести до серйозних хвороб хребта. Що ж стосується матеріалу, з якого зроблена сумка, те найбільш краща натуральна шкіра мало кому по кишені. Залишаються кожзамінник і синтетичні тканини. При покупці зшитих з них учнівських сумок фахівці радять не соромитися й... обнюхати виріб: якщо в ніс ударить різкий "хімічний" захід, від покупки краще відмовитися. Те ж ставиться й до пеналів.

Здобуваючи шкільно-письмові приналежності, треба обов'язково з'ясувати, ким і із чого вони зроблені. Найпростіше розв'язати цю проблему тем батькам, чий гаманець дозволяє "екіпірувати" чадо в спеціалізованих магазинах або секціях більших універмагів, де продаються канцтовари відомих фірм Європи й Америки. Їхнього виробу всім гарні - якість перевірена десятиліттями, з "екологією" усе в порядку, а яскраві впакування постачені описом російською мовою .

Значно дешевше вітчизняні шкільні приналежності, причому в російських виробників ще з радянських часів залишився "рефлекс" дотримання всіляких ГОСТів (а вони для дитячих товарів були досить твердими). ДО того ж партійне гасло "Хімію - на службу народу" у життя перетворював не занадто успішно, і багато наші підприємства вже відвикли працювати на натуральній сировині. Правда, їх продукція теж, в основному, магазинна.

Хто володіє знанням - той володіє світом. У наше століття інформаційного буму це вираз як ніколи актуальний. І звичайно ж, батьки хочуть, щоб їх діти навчилися не тільки читати, але й розмірковувати, фантазувати, співпереживати. А всьому цьому сприяє любов до книг. Але як прищепити дитині інтерес до читання? Давайте міркувати разом!

Поки маля не народилося...

Відомо, що вже із шістнадцятого тижня внутрішньоутробного розвитку плід починає чути звуки. Дитина чуйно реагує на мамин голос, у відповідь рухає ручками й ніжками... Так чому ж не почати знайомити маля з літературою ще до його народження? Адже навіть якщо він згодом не стане затятим книголюбом, те однаково такі "книжкові сеанси" благотворно позначаться на розвитку його інтелектуальної й емоційної сфери. Материнське слово, звернене до малюка, - це величезний розвиваючий стимул.