Чи потрібно застосовувати у вихованні дітей фізичне покарання? Усвідомлюю, що роблю багато чого неправильно, жалкую, що не пройшла школу виховання дітей перед тим, як вони з'явились на світ, але розумію, що однієї любові у випадку, коли росте в сім'ї два хлопця, замало... Або вона (любов) неправильно мною використана... Бувають моменти, коли руки опускаються, впадаю у відчай (прости мені, Господи!), але легше не стає... Поділіться розумними думками, будь ласка. Дякую.

Я сам особисто лише навчаюсь вихованню дитини, так як підростає маленька донька. Тому спогляньмо що про це говорить Святе Письмо.

То як же будувати стосунки з дітьми? Бити чи не бити? 

Премудрий Соломон казав: "Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той з дитинства карає його." (Прип 13:24). Але справа в тому, що покарання, про яке вчить Біблія, мало нагадує те, що зазвичай відбувається в наших сім'ях. 

Перш за все, як випливає з цього уривка, єдина його мета - благо самої дитини. Але ж буває зовсім по-іншому. Неприємності на роботі, конфлікти і купа інших проблем роблять дорослих дратівливими, нестриманими, а це призводить до того, що найменша витівка вашого чада спонукає вас до його покарання. 

По-друге, єдина причина для застосування «різки» - бунт, прямий непослух батькам (а не двійка з математики або випадково забруднена скатертина). Непослух завжди є результатом вибору. У Приповістях 22:15 сказано: "До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її". Що таке глупота для дитини, яка говорить іноземною мовою краще мами і «шпарить» на комп'ютері краще тата? Єдине, в чому дитина поступається батькам - це життєвий досвід. Небажання підкорятися авторитету більш досвідчених дорослих - це і є та сама «глупота», з якою потрібно боротися. Добре, коли батьки розуміють своїх дітей і вміють розрізняти, де бунт, а де, ні. Можливо, дитині просто не вистачає вашої уваги! Якщо ви недостатньо знаєте своїх дітей, нехай Дух Святий допоможе вам зрозуміти їх. 

По-третє, якщо ви помітили, у всіх випадках мова йде про різки, а не долоні, тапочки або шланги від пральної машини. Справа в тому, що кілька ударів різкою не можуть зашкодити здоров'ю дитини, на відміну від важкої батьківської руки. Слід враховувати і вік дитини: на думку психологів, з 6 і до 10-12 років фізичні покарання повинні поступово поступитися місцем іншим методам виховання. 

І, нарешті, не варто забувати про те, що всі діти різні, а значить, вимагають різного підходу. На мене, наприклад, набагато більше впливало мамине мовчазне засудження мого проступку, ніж татів ремінь. Деяким дітям, щоб бути слухняними, досить батьківського слова. Але не для упертюха з сильною волею! З ними батькам особливо важко, але за ці зусилля воздасться сторицею. Діти з сильним характером можуть багато чого досягти і стати справжнім благословенням, якщо їх направляють і вчать послуху люблячі батьки. 

Добре, якщо батьки знають і пам'ятають чудові слова Біблії: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Прип 22:6), адже настанови часто діють куди ефективніше, ніж лупцювання. 

Тому що будь-яке фізичне покарання зачіпає не тільки «м'яке місце», а й почуття власної гідності дитини. І досить часто воно призводить до комплексу неповноцінності. Малюку починає здаватись, що він не такий як усі, що він «неправильний». Він звикне до того, що він злий, що постійно дратує батьків і в результаті стає дійсно важкою дитиною. 

Ніколи не слід забувати про те, що Біблія більше говорить про любов, ніж про покарання. Питання «бити чи не бити» втрачає свою гостроту, якщо діти впевнені у вашому коханні. Поясніть дітям, що ви любите їх, і що саме тому Біблія покладає на вас обов'язок карати їх. 

Удачі батькам! Ви не гірше за мене знаєте, що виховання - складна штука. Любіть своїх дітей, вчіть їх жити і вести себе так, щоб і інші теж їх любили. Пам'ятайте: «Що посіє людина, те й пожне». 

І дай Бог, щоб для ваших дітей ви були найкращими і найдорожчими батьками на світі ...

Бити чи не бити...?