«Мамо, дозволь мені жити... Ти – моя єдина мама. Я
люблю тебе з самого початку, тому що живу в тобі. У нас тече одна й та ж
кров. Я чую кожен удар твого серця. Не вбивай мене! Я повинен жити, хай
і не з тобою, але заради тебе. Коли ти будеш самотня, всіма покинута і
нещасна, я тебе знайду, попіклуюся про тебе, притисну до серця. Погодься
тільки послухати. Дозволь мені жити... і ти про це ніколи не
пошкодуєш!»
Якби всі приречені діти змогли заговорити, то,
мабуть, саме це вони б сказали своїм батькам. Навряд чи хтось із них
обрав би для себе смерть. Аргумент «це ще не людина», напевно,
найпоширеніший. Саме так вважають деякі молоді люди на своє виправдання.
Кожний п’ятий аборт робиться підлітками до 18 років, не замислюючись у
такому віці про наслідки. Але ж аборт – це чи не єдина операція, яка
проводиться при відсутності хвороби, але шкодить здоров’ю не менше. На
кожній стадії вагітності він є вбивством дитини і часто призводить до
важких наслідків: хвороби, а інколи і смерті жінки.
Шокує сама процедура аборту. Адже для того, щоб дістати з
матері маленьку дитинку, її розривають на частини ще в лоні.
Спеціальним інструментом лікар бере ручку, ніжку або іншу частину тіла
дитини і відриває її. Це повторюється знову і знову до тих пір, поки вся
дитина не буде розірвана на шматки. Хребет має бути зламаний, а череп
роздроблений, щоб їх можна було видалити. Медсестра збирає всі частинки
цього тільця і перевіряє, чи нічого не залишилося у лоні матері...
Надалі вони направляються на смітник, або використовуються як сировина
для виготовлення косметики.
Найбільше жахає те, що ненароджена дитина відчуває біль
так само, як і народжена. Вже на сьомому тижні у неї присутній больовий
рефлекс. Найсильніший біль дитина відчуває при «солеаміценезному»
аборті. В утробу подається концентрований розчин солі. Дитина ковтає цей
розчин, обпалюється ним і починає відчувати нестерпний біль. Якщо не
буде ускладнень, наступного дня мати народить вбиту дитину. І чи тепер
можна говорити, що «це не людина»? В її маленькому, меншому за кулачок,
тілі вже є серце, і воно б’ється, а приблизно через місяць після
запліднення у нього з’являються ручки і ніжки. І нехай це дуже маленька,
але вже людина.
За статистикою, через декілька років кількість абортів
призведе до того, що і без того низька народжуваність сягне критичної
межі. Захистіть своє майбутнє, адже у ваших руках життя маленької
людини.
Згадайте про це, коли перед вами постане вибір... І повірте, що у ненароджених дітей теж є сльози...»
Анна СОЛОВЙОВА, учениця 11-А класу Вінницької СЗШ №8
