Не зважаючи на добре розвинену вітчизняну харчову промисловість, виробництво дитячого харчування у нас практично відсутнє. Всього 15% продуктів для малюків на українському ринку вітчизняного виробництва, інші 85% - імпортного. Українські виробники заявляють, що поставлені у нерівні умови – імпортна продукція не перевіряється настільки ретельно, як вітчизняна, і на імпорт немає обмежень торгових націнок, тоді як робота і доходи вітчизняних підприємств жорстко регулюються державою. При цьому, за словами учасників ринку, не весь імпорт до України потрапляє легальними шляхами, навпаки, всього 4-5 компаній, що постачають продукцію преміум-класа, ввозять її легально, інші – по сіреньких тунелях. Якщо уряд негайний не прийме необхідні заходи для стимулювання вітчизняного виробництва, українські малюки ризикують перейти на китайські харчі, які, як багато хто, напевно, пам`ятає, іноді бувають із смаком меланіну. Пийте діти молоко - будете?..
Дієтологи стверджують, що діти, особливо маленькі, не можуть харчуватися «дорослими» продуктами харчування. Їм необхідне спеціальне молоко, сир, кефіри і фруктові пюре. Головний дитячий дієтолог Києва Валентина Місник пояснює, що у дітей інший тип обміну речовин – жировий, тому їх не можна годувати звичними для дорослих знежиреним молоком та сиром. Дітки вимагають особливого харчування.
 Українська харчова промисловість намагається забезпечувати малюків необхідними продуктами харчування, але виходить це у неї поки не дуже успішно. На нашому ринку вітчизняна продукція представлена в основному молочною групою, небагато фруктово-овочевий продуктів. А знайти м`ясні і рибні продукти українського виробництва, призначені для дітей, практично неможливо. Це - тільки імпортована продукція.
У закордонних виробників Україна, звичайно ж, викликає особливий інтерес – у країні з таким населенням цей ринок один з найперспективніших в Європі. На сьогодні експерти оцінюють його обсяг в 60-70 млн. дол. І це з урахуванням того, що наші діти споживають мінімум рази у 4 менше дитячого харчування, чим їхні однолітки в інших країнах. Наприклад, український малюк з`їдає близько 18 кг сумішей на рік, а фінський – близько 65 кг. Це не тому, що наші діти менше їдять, просто українські мами ще обходяться своїми силами – варять компоти, самі труть фруктові пюре. Європейські жінки, судячи з усього, відівчилися це робити. Але при всій перспективності і привабливості українського ринку кількість національних виробників дитячого харчування не росте, а напроти, бадьорими темпами скорочується. На сьогодні їх можна перерахувати буквально по пальцях. І це не спроста. Галузь зазнає великих труднощів, і якщо держава не протягне їй руку допомоги, вона протягне ноги.
Можливостей у нашої країни виробляти здорове харчування для дітей багато. Немало сприяє цьому і наша бідність – українські аграрії, не маючи великих ресурсів для підживлення ґрунтів, вносять їх в 4, а то і 10 разів менше, ніж їх закордонні колеги. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Таким чином, вироблена в Україні продукція може цілком вважатися органічною, мода на яку росте у цивілізованому світі. А при правильному підході ми могли б забезпечити потреби не тільки своїх ринків, але і зовнішніх.
Але держава все ж таки підвищила вимоги до молочної сировини, що йде на виробництво дитячого харчування. Держкомісіями визначені спеціальні сировинні зони, продукція з яких придатна для виробництва дитячого харчування. Їх на сьогодні в Україні близько 100 і вимоги до них дуже жорсткі – ніякої хімії. Проте, ці території визначені тільки для молочної сировини. Фруктова і овочева сировина ніяк не регулюється. На думку фахівців, необхідно визначити спеціальні зони і по фруктово-овочевій сировині, оскільки невизначеність ускладнює роботу підприємств. Доходить до абсурду - українським компаніям простіше купити фруктово-овочеве пюре, зокрема морквяне (!), абрикосове за кордоном, ніж в Україні. Як відзначають фахівці, якість імпортної сировини далека від ідеалу – в ньому були виявлені як фарбники, так і інші хімічні добавки.
При цьому дуже злить, що експерти бояться назвати підприємства, які свідомо використовують неякісну сировину у виробництві дитячого харчування. Ні, щоб присоромити, тоді і інші б так не робили. Тому батькам доводиться вибирати продукти методом експериментів над своїми чадами, які не завжди добре закінчуються. Хоча цього можна було б уникнути, якби фахівці були сміливіші і викрили виробників псевдодитячого харчування.
Звучить обнадійливо, але це тільки ініціативи
Але і це не все. Виробники і експерти у один голос говорять про недосконалість Закону «Про дитяче харчування». Зокрема, закон забороняє використання у дитячому харчуванні пшеничного борошна і крохмалю. З крохмалем все зрозуміло – найчастіше це ГМО-продукт. Крім того, це спосіб долити більше води, наприклад, у фруктове пюре, і загустити крохмалем, тобто просто обдурити споживача. А ось обмеження на пшеницю не зрозумілі. Адже печиво у всі часи давали малюкам, спочатку розмочуючи у молоці, а потім і так погризти. І виросли ще які здоров`яки! Через ці та інші неточності і недоробки закону виробники заявляють про необхідність його перегляду, зокрема, складу інгредієнтів. Але це необхідно робити не з наскоку, а продумано, щоб «випадково» не потрапили «Е-шкі» та інша хімічна краса, якою так люблять зловживати виробники.
Також викликають подив у виробників вимоги до маркування продукції. На їхню думку, не потрібно вигадувати якесь ексклюзивне українське колесо, а треба просто скористатися міжнародними вимогами, в яких вказується не тільки склад продукції, як в Україні, а і кількість того або іншого інгредієнта. Тобто, якщо фруктовий сік складається на 50% з води, це потрібно чесно вказувати, а не згадувати воду між іншим.
У лікарів свої зауваження до маркування. Дієтолог В.Місник вважає, що Україні необхідно переймати позитивний досвід інших країн в частині заборони на реалізацію в учбових установах нездорової, аж ніяк не дитячої їжі. Адже підлітки – теж діти, і їм також необхідне здорове харчування. Крім того, на її думку, потрібно ввести маркування «дитяче харчування», щоб захистити споживача від псевдодитячих продуктів. «Виробництво спеціалізованих дитячих продуктів відповідає підвищеним вимогам безпеки продуктів харчування для дітей раннього віку. Для того, щоб споживач міг самостійно визначити надійні і безпечні продукти, їх необхідно маркірувати», - відзначила В.Місник. А поки такого маркування немає, експерти радять уважно «читати» етикетку: на спеціалізованих продуктах дитячого харчування виробник зобов`язаний вказувати вік дітей, для яких призначений продукт.
Очевидно, що вирішити всі проблеми галузі одним махом і без державної допомоги не вдасться. І держава таки звернула увагу на те, чим харчується його майбутнє. Так, Міністерство аграрної політики заявило, що має намір ініціювати внесення змін до Закону «Про дитяче харчування». У відомстві вважають, що необхідно законодавчо зрівняти в правах вітчизняних виробників та імпортерів. Це торкається регулювання рентабельності і торгової надбавки, які розповсюджується виключно на українських виробників. Торгівля вважає за краще продавати імпортну продукцію, оскільки на неї надбавка не обмежена.
Але всі ці заходи без комплексного бачення і перспектив. Тому Міністерство агрополітики також ініціює розробку державної цільової програми розвитку дитячого харчування в Україні до 2020 року. На думку фахівців відомства, вона повинна включати розрахунки потреб і обсягів виробництва дитячого харчування для українського ринку, забезпечувати пільгові умови роботи для українських підприємств, що виробляють цю продукцію, а також передбачати механізми залучення інвестицій у галузь і адаптацію українського законодавства до європейських стандартів.
Звучить обнадійливо, але це тільки ініціативи. В Україні були розроблені десятки цільових програм, наприклад, тільки в 2004–2007 роках 307. При цьому більшість з них так і не була реалізована. На сьогодні ідей настільки багато, що в кінці року уряд наклав мораторій на розробку нових програм до завершення економічної кризи. Інше питання, що Кабмін не виконує свої ж рішення, продовжуючи фонтанувати ініціативами.
Тому на сьогодні немає гарантій, що українські малюки їстимуть здорову їжу, призначену тільки для них.
Якщо держава, з одного боку, не підтримає національних виробників дитячого харчування, а, з іншого боку, не забезпечить належний контроль якості, причому продуктів, що імпортуються, також, про те, що їдять українські діти, можна буде тільки здогадуватися.
Джерело: http://unian.ua/ |
