З сірого, похмурого неба падав сніг. Білий-білий! Весела юрба бігала по двору, бавилася у сніжки. Аж ось над двором пролунало:

- Хлопці, а давайте зробимо сніговика!!!

Гвалт ущух. Хлопці взялися до роботи і незабаром посеред двору стояв невеличкий Сніговик, дуже гарний і чипурненький. Замість рук - гілки, очі - блакитні кришечки від пляшок, ніс - морква, замість рота - маленька гілочка.

- Не вистачає відерця на голову, - відказав один хлопчик.  

Маленьке космічне тіло, якому лише колись судилося стати планетою Земля, мандрувало невідомо куди, то стикаючись, то розбігаючись із подібними собі. Іноді воно наближалося до котроїсь з великих Зірок, і тоді льодяний панцир майбутньої Землі вловлював далеке проміння, міріади кольорових блискіток спалахували у найдрібніших його кристалах. В одну мить холодна і темна космічна мандрівниця перетворювалася в осяйну красуню... Ах!

День святого Миколая, напевно, найочікуваніше й улюблене свято і для дорослих, і для дітей. Насамперед, мабуть, тому, що в цей час межа між дитинством і дорослістю повністю зникає, і кожен відчуває себе безпечною дитиною.

Вихід у світ такої антології, яка об’єднала й історичні факти, й легенди, оповідання і казки про життя святого Миколая, не може бути непоміченим. Адже саме його ім’я приносить внутрішнє тепло й душевний трепет. Тим паче, що й життя чудотворця овіяне чималою кількістю легенд.

Миколай народився близько 280 року в мало­азійському місті Патарі, в провінції Римської ім­перії Лікії. Досі існує переказ про те, що не­­мовлям Микола відмовлявся від ма­теринського молока під час посту, а під час обряду хрещення дивом встав на ніжки, прийнявши таїнство стоячи. За переказами, його батьки були багатими й віруючими християнами, які охрестили сина відразу після його народження, що тоді було рідкісним явищем. Змалку Миколай вирішив присвятити своє життя Господу. Хто не знає розповіді про те, як дитиною він уночі розносив подарунки бідним удовам і сиротам? Іще за життя його називали батьком усіх бідних і беззахисних і вірили, що він має дар творити дива.

Зимової ночі перед дев'ятнадцятим грудня Святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотавій киреї, він заходить до кожної хати і кладе дітям у черевички або під подушки свої пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам Святий Миколай дарує хіба що прегарного прутика, бо з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний, а хто й не дуже...

- Що ти хочеш отримати в нагороду за добре життя на землі? - запитав Го-сподь у Миколая, коли після смерті його душа постала перед престолом Всевишнього.

З того часу в ніч з 18-го на 19-те грудня Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям подарунки. Своїм прикладом він і нас заохочує чинити добро для ближніх і дуже радіє, коли і дорослі, і діти йому в цьому допомагають.

Православна церква шанує пам'ять апостола Андрія Первозванного, що є одним з найбільш шанованих православних святих. Андрій був найпершим з апостолів, що пішли за Сином Божим, за що й отримав прізвисько "Первозванний". Апостол Андрій проповідував християнство в різних країнах. Пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Крим, Причорномор'я. 13 грудня приблизно 62 року н.е. апостол за свою проповеднічеськую діяльність був страчений на розп'яття в грецькому місті Патри.

Апостол Андрій був родом з Галілеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю і мальовничістю, а жителі її - добродушністю та гостинністю. Галілеяни легко уживалися з греками, в множині що населяли їх країну, багато хто говорив по-грецьки і навіть носили грецькі імена. Ім'я Андрій - грецьке і в перекладі означає «мужній». 

Андрій, раніше інших апостолів послідував за Господом, одержав найменування Первозванного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. 

Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Оливній горі, коли Господь, благословив їх, вознісся на Небо. Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну варто йти для проповіді Євангелія. Долею св. апостола Андрія були обширні країни Віфінії і Пропонтиди, Греції і Македонії, Фракії і Скіфії. Апостол Андрій був родом з Галілеї. Ця північна частина Святої Землі відрізнялася родючістю і мальовничістю, а жителі її - добродушністю та гостинністю. Галілеяни легко уживалися з греками, в множині що населяли їх країну, багато хто говорив по-грецьки і навіть носили грецькі імена. Ім'я Андрій - грецьке і в перекладі означає «мужній». Андрій, раніше інших апостолів послідував за Господом, одержав найменування Первозванного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Оливній горі, коли Господь, благословив їх, вознісся на Небо. Після зішестя Святого Духа апостоли кинули жереб, кому в яку країну варто йти для проповіді Євангелія. Долею св. апостола Андрія були обширні країни Віфінії і Пропонтиди, Греції і Македонії, Фракії і Скіфії.

21 червня 1971 року археолог і поет Б.Мозолевський знайшов скіфську пектораль. Коли про це відкриття дізналися в світі, довго не могли повірити в реальність знахідки. Жаль, звичайно, що зоряна година життя Бориса Мозолевського наступила в час, коли його Вітчизна ще була під московською імперською парасолею. Колеги з півночі пригасили хвилю захоплення й цікавості до української пекторалі, що була народилася в різних куточках планети. Слава Богу, що найцінніша археологічна знахідка XX ст. залишилася в Києві. Адже досі зберігаються в Москві та Петербурзі інші скарби українського степу — золотий гребінь з кургану Солоха, срібні чаші з Гайманової могили і надії на повернення їх в Україну немає. Як і багатьох інших скіфських та сарматських знахідок.

Що ж являє собою пектораль? Вона виготовлена із золота високої проби, має чистий сонячний колір. Зображення, які вона принесла нам з гли-бини віків, розділяються на три яруси: так званий тваринний, рослинний і сцени з життя скіфів. Спеціалісти вважають, що загальна тема сюжетів — буяння весни, іншими словами, — прихід нового року. Адже в сиву давнину новий рік розпочинався не 1 січня, а у весняне рівнодення.