Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧт, 28-Бер-2024, 13:17

НАШІ ДІТКИ

Меню сайту
Категорії розділу
Notabene [58]
Варто задуматись
Репродуктивне здоров'я і планування вагітності [17]
Від планування до вагітності
Календар вагітності [43]
Все що відбувається з моменту зачаття і до народжуння
Відеогід по вагітності [40]
Відео і питання вагітності розбиті по місяцях. Усе що потрібно знати враховуючи календар вагітності
Вагітність та пологи [55]
Все про планування, вагітність, пологи і післяпологовий період
Грудне вигодовування [14]
Питання пов'язані з годуванням дитини грудьми
Здоров'я наших дітей [40]
Статті про здоровий спочіб життя, хвороби, лікування, поради.
Психологія дитинства [31]
Все про діточок від народження до університету
Перший рік життя [17]
Я зявився на світ. Росту і розвиваюсь. Особливості розвитку на першому році життя
Дитячий садок [3]
Статті про психологію розвитку дошкільнят, особливості вступу в дитячі навчальні заклади та психологія
Дитячий гороскоп [13]
Школа лікаря Євгена Олеговича Комаровського [9]
Практичні поради від відомого лікаря
Родинне життя [11]
Статті присвячені різним побутовим питанням, психології, відпочинку та ін
Краса і здоров'я [9]
Статті присвячені красі, здоровому способу життя, спорту.
Свята, традиції, обряди [31]
Все про підготовку до свята, традиції, обряди, поради, історія
Аборт... [17]
Все про аборт, наслідки, причини та відмовки. Все про найстрашніший необдуманий крок
Прогулянка [4]
Цікаві розповіді про прогулянки рідним містом і не тільки...
Робота в інтернеті [3]
Працюємо не виходячи з домівки. ІнформацІя для замовників. Все про цікаву роботу і можливості заробітку в інтернеті.
Кулінарія [4]
Все не тільки про смаколики та їх походження, але і самі смачні рецепти
Оранжерея [0]
Все про зелених улюбленців. Новини, фото, догляд і просто рекомендації по догляду та вихвалянки
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 308
Статистика

Хто в онлайні 1
Гостей: 1
Користувачів 0

Статті

Головна » Статті » Прогулянка

Білий лебідь Межибожа

Втомившись від грипозного карантину, людей в масках та бетонної стіни байдужості міста ми вирішили втекти і вдихнути старовинного провінційного благородства та вільного духу перемог! Так, ніякі віруси і хвороби не можуть перемогти сімейних прогулянок, а якщо ця прогулянка ще й корисна з двох сторін то це неперевершено.  

Отже звичайній недільний ранок і будинок незвичайної родини. Ні не подумайте все як завжди мама, тато, двоє дівчаток і собака, а ще бажання пригод і перемог. Ну як не задовольнити цього? І що? 11.30 – вирушаємо в дорогу попередньо за-їхавши до друзів (таких же авантюристів і шукачів пригод. І ось у складі 4 дорослих і стількох дітей ми прямуємо до МІСТА МІЖ БОГАМИ.  

Межибіж. Невеличке селище насичене величними історичними подіями та архітектурними пам'ятками. Розміщене воно у Хмельницькій області не подалік Летичева, який, до речі, має і свої велику історію, але про нього потім. На разі про сам Межибож.

Виникло це невеличке поселення на місці злиття Південного Бугу і Бужка, саме через це і дістало назву - Межибож, Меджибіж. Перші згадки цього подільського містечка знайдені в «Руській літописі» у 1146 році: «Ізяслав же водив Всеволодовича Святослава до хреста, дав йому Божський (Бузький) та Межибожа, всього п'ять міст ...». У 12-13 століттях належав Меджибіж Болохівські землі. Болохівські князі, що залишилися в літописах безіменні, входили в союз з Галицькими князями, що об'єднався для протистояння Данилу Галицькому. В одному з боїв в 1254 році місто було захоплене союзником Данила Діонісієм Павловичем. Про жорстокості розправи над жителями свідчать численні археологічні знахідки - безліч жіночих та дитячих кістяків із слідами насильницької смерті, обгорілі колоди і господарський інвентар. Місто спорожнів на кілька десятиліть. Наступні відомості про нього зустрічаються в 1385 році, через кілька років після того, як великий князь литовський Ольгерд, одержав у 1362 році перемогу на Синіх Водах, передав Поділля у володіння своїм племінникам князям Коріатовичам.

План фортеці в Межибожа

 Білий лебідь Межибожа


Імовірно, що саме вони відбудували містечко з руїн. І замість зруйнованого городища зявились перші кам’яні укріплення. Вважається, що з тих пір збереглась найстаріша споруда фортеці – Башта ДОНЖОН. Вона має круглу форму на прамокутній поставі. Взагалі відбудована фортеця Коріатовичів була більш ніж у два рази менша ніж нинішня за площею. Хоча вона так само мала трикутну форму з круглими вежами по кутах. Укріплення в ній були потрібні неодміннооскільки частими і небажаними гостями в цих краях були татари: «Року 1516 місяця грудня знову під Межибож і Зенков і Летачов і Кам'янець (татари) вторгнулись. В той же потреби під Межибожа онук князя Костентіна (Острозького) князь Роман згинули »(Острозька літопис).

Організовано прямуємо до фортеці

Білий лебідь Межибожа

Осаду фортеці татари вели настриливо та регулярно і в 1453, і в 1506, і в 1566 роках. На початку 16 століття місто належало дворянському роду Гербут, а в другій половині 16 століття надовго перейшов у володіння князів Сенявських. 

Перший господар з цього роду Микола Сенявський (1489-1569) залишився в історії успішним полководцем, який виграв 12 боїв, активний учасник «справ молдавських» і захисник земель Речі Посполитої від татар. Він «дослужився» до чину великого коронного гетьмана. Його нащадок Адам-Ієронім Сенявський «добув» для Меджибожа Магдебурзьке право, що, природно, спричинило підстави Магістрату і будівлі ратуші. У місті почали проводити регулярні ярмарки, на які з'їжджалися купці з різних районів Поділля, Волині, Київщини, а так само з Польщі і навіть з Німеччини. Процвітали ремесла, своїми виробами прославилися цеху ткацький, кушнірський, кравецький, гончарний і ковальський. Міщани мали зв'язки зі Львовом, звідки привозили в Меджибіж книги, а до Львова постачали віск.

При Сенявських був значно перебудований замок, його зміцнили більш потужними кутовими баштами, на території звели кілька житлових і господарських споруд.


 Білий лебідь Межибожа

Резиденція Сенявських відрізнялася не тільки надійністю, а й красою і витонченістю. Житлові палати були прикрашені вишуканими зубцями та ліпниною. Рафаїл Сенявський в 1540 році звів готичну каплицю, пізніше вона кілька разів перебудовувалася і з часом перетворилася на невеликий католицький храм.

Білий лебідь Межибожа

Відомо, що вже в 1585 році тут би костьол. Замок Сенявських встояв до наших днів, правда, в декілька пошарпаної стані, зараз у ньому тривають розкопки і реставрація.


 

Білий лебідь Межибожа

Під час Визвольної війни Хмельницького замок в 1649 році був атакований козаками під керівництвом полковника Данила Нечая та захоплений. Після цього тут кілька разів зупинявся і сам Хмельницький. У 1672 році Османська імперія захопила Поділля. Меджибіж став власністю султана разом з Кам'янцем-Подільським та Хотином аж до 1699 року. У фортеці весь цей час перебував начальник санджаку, турецький ага з сотнею яничарів. Фортечну церкву турки перетворили в мечеть. За часів турків був побудований кам'яний міст через Бужок, який і досі називається «Турецьким». Після звільнення від турків в замок повернувся колишній господар Адам-Микола Сенявський.


Білий лебідь Межибожа

У 1730 році Адам-Микола, останній з Сенявських, передав Межибож своїй сестрі Софії як придане, коли та виходила заміж за Олександра Чарторийського. На цьому правління Сенявських і закінчилося.

В 18 столітті (приблизно в 1740 році) в місті оселився Баал Шем Тов, або Бешт, кабба-ліст і проповідник. Один із засновників ранніх течій хасидизму. Народився він приблизно в 1700 році в день свята Шавуот, і помер у теж свято в 1760 році. Тут, у Межибожі його було і поховано. У місті до цих пір існує школа, заснована ще за його життя. У Межибожі народився і правнук Бешта, брацлавський цадика Нахмана. Він став не менш шанований серед хасидів, ніж сам Бешт, тому що доповнив вчення хасидизму і створив ще одне його перебіг, популярний і понині. Помер Нахман від туберкульозу під час Рош-а-Шана (єврейський Новий рік) - 16 жовтня 1810 (за кілька років до того від тієї ж хвороби померла його дружина і дворічний син), похований був в Умані, за його бажанням - серед жертв погромів і різанини в 1766 і 1768 роках.

З тих пір міста, пов'язані з Раби Нахманом, є місцем паломництва хасидів з усього світу. Вони тисячами приїжджають в Україну, щоб відвідати міста його народження і поховання. У вересні-жовтні щорічно дивні люди в архаїчних нарядах, з кумедними буклями-пейсами, наповнюють провінційну Умань і глухий Межибіж. Кажуть, у Межибожі, де до цих пір процвітає школа Бешта, хасиди скупили всі будинки, прилеглі до школи та єврейського кладовища.

 Школа Бешта на старих фотографіях


Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа


Нова будівля школи Бешта


Білий лебідь Межибожа

Повернемося до історії містечка. У 19 столітті почався новий етап цієї історії - Російський. У 1831 році за участь Адама Чарторийського в Польському повстанні Межибіж, як його власність, був конфіскований.

 Російські війська в Межибожі


Білий лебідь Межибожа

З 1836 по 1842 проводилась кампанія з організації військових поселень. Багато жителів навколишніх сіл примусово були переселені, здебільшого - у Херсонську губернію. У фортеці був розквартирований військовий гарнізон.

 Охтирський полк у фортеці


Білий лебідь Межибожа


Ця будівля збереглась і до нині, та нажаль не стала навіть частиною архітектурною памяткою. Тепер у ній примітивна крамниця сувенірів та дешевої підробної італійської кави. Все для туристів! Ой забула написати саме тут ми побачили давно забуту скульптуру Леніна, не думала побачити такий монумент у місті яке за російської влади було знищене більше ніж за татар (але то так легенди).

У 1846 році в Межибожі тиждень провів Т.Г. Шевченка. Він приїхав сюди не для того, щоб погостювати у чергового поміщика і назбирати новий матеріал для своїх викривальних поем. Тарас Григорович тут перебував у службовому відрядженні: за наказом генерал-губернатора Бібікова, при канцелярії якого існувала археологічна комісія, Шевченко був спрямований на Поділля та Волинь, щоб розшукати і записати народні пісні, додання, зібрати по можливості колекцію предметів побуту і старовини, описати і замалювати їх. Словом, етнографічна експедиція.

 Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа


Наприкінці 19 століття Меджибіж остаточно перетворився на військове містечко.Поле неподалік від фортеці перетворили на плац, сюди перенесли в 1868 році місце для табірних зборів для всіх родів військ. У фортеці розміщувався штаб Другого Охтирського гусарського полку, патронесою якого була велика княгиня Ольга. У палацовому корпусі (так званому Білому палаці) розміщувалося офіцерські збори. На військові збори і паради в Межибожі неоднозначних-кратно приїжджали члени царської родини і сам Микола другий.

Звідси прямували війська на фронт, коли почалася Перша Світова війна. Після революції місто зайняли більшовики. У 1941 році Межибіж був окупований фашистами, які в перші ж дні розстріляли тут 3500 євреїв. Фортеця і містечко тепер! На в'їзді стоїть досить велика кам'яна православна церква. Проїжджаємо міст через річку і бачимо прямо перед собою фортецю. Раніше її називали «Білим лебедем», зараз же від білизни не залишилося й сліду - стіни обшарпані, позбавлені штукатурки, викладені червоною цеглою.

 Білий лебідь Межибожа

Фортеця стоїть на невеликому піднесенні на мису, утвореному злиттям двох рік, як я вже говорила. У сонячний день вигляд, що відкривається з моста і греблі, напевно, дуже гарний і вражаючий. Зараз же, під свинцевим небом, над холодними бурими водами та осінніми деревами фортеця виглядає похмуро і велично. Під'їхавши ближче, погоджуємося, що розміри у неї досить великі.  

Не дуже коротеньке знайомство з історією містечка та фортеці закінчене. Ми перевіряємо наявність усіх атрибутів відпочинку (фотоапарат, камера, наявність дитячих речей) і йдемо до кас за білетами. Порівняно з столичними чи Вінницькими історико-культурними місцинами вартість квитка у Меджибожі мізерна. Окремо вносимо плату за фото та відео-зйомку і вперед на дослідження зачарованих руїн. Не встигли ми дійти до першого музею, як в очах моєї старшої доньки спалахнула іскра справжнього романтика. Вона сказала що тут у цій фортеці напевно жили лицарі та принцеси і ми маємо дуже бережно ходити по подвір'ї, бо десь може бути захована та загублена могила першої принцеси. Правда чи дитячі вигадки судити не нам, але все ж на подвір'ї проводились справжні розкопки в яких було знайдене ціле загублене поховання. Особисто мені не вдалось нічого сфотографувати так як воно було закрите для відвідувачів, а нагадуванням про своє існування стали прапорці та радіо ехо (мабуть археологи ввімкнули, щоб не нудьгувати).

Отже моїх фотографій нема, але ось тут є багато цікавого з цих розкопок і не тільки МОЖНА ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ


  Білий лебідь Межибожа 

Перший музей охороняють два втомлених від плину років леви. Відразу за дверима, натикаємось на виставкову залу в якій нас зустрічає кістяк воїна. Неприємна картина для дорослого, а для дитини тим паче. Але в будь –якій ситуації можна виділити позитив. Щоб підтримати розбурхану уяву моєї донечки наш супутник розповідає їй, що це і є та сама похована принцеса. На що юний історик любитель відповів: „Ага, велика яка!” Цікаво було б подивитись і мені на ту двох метрову красуню.



 Білий лебідь Межибожа

Пройшовши невеликими виставковими галереями знайомимось ближче з життям та побутом тодішніх жителів фортеці. Тут і предмети домашнього інтер'єру, з цікавим різьбленням.


 Білий лебідь Меджибожа

І експозиції ремесел зокрема гончарство, ковальство та ткацтво.

Білий лебідь Меджибожа Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа


Ну молодіжний запал та сучасне виховання далось взнаки коли моєму чоловіку захотілось сперти цілий сніпок експозиційної свіженької конопельки


 Білий лебідь Межибожа  Також невеличка але гарна колекція не дуже старовинних ікон. Велич цієї експозиції разюча, оскільки це не храм, але в ній присутнє щось не звідане і ірраціональне… Ну не дарма ж ми в казковій фортеці?

Білий лебідь Межибожа


Вражені діти та ми виходимо щоб перейти до іншого відділення музею, для цього знову виходимо на фортечний двір. Ще пів години назад безлюдний і тихий двір перетворився в центр усіх подій. На зустріч нам йшла весільна процесія. Яку моє маленьке чудо сприйняло за читу останньої принцеси, ми її не переконували в протилежному, адже і самим інколи хочеться повірити в казку.

За фортечними дверима нас зустріла привітна жінка, яка завзято допитувалась про наші білети (вони в ту мить знаходились в мого чоловіка, а він як писала раніше припав до конопель жарт звісно). Ми почали оглядати виставкову залу. Тут були розміщені міні виставки традиційного одягу на різні св’ята, та простого робочого убрання подолян. Цікавим є те що більшість робіт збереглися ще з 30 років мали грубий і не модній вигляд, зате буквально дихали історичними подіями та безсонними ночами вишивальниці. Разюче чого тут ще скажеш! Ми переглядали залу прискіпливо приглядаючись в кожну дрібницю. Мені найбільш до душі припали весільні віночки, які, як виявилось виготовляли з паперу та парафіну (ну куди дитю міста це знати), також зацікавила символіка вишивки. Через ту безперебійну татарську навалу Межибожські майстрині вишивали чорними нитками, тим самим показуючи свою тугу та жаль за загиблими синами та чоловіками.


 Білий лебідь Межибожа 

Обійшовши величеньку залу діти в супроводі наших компаньйонів вийшла на вулицю оглядати принцесу, а ми з чоловіком кинулись в давнину. За окрему плату володарка виставкової зали вдягла на мене справжній український жіночий костюм ручної роботи і я з ролі фотографа перейшла в моделі.



Білий лебідь Межибожа


Подальшою ціллю нашої екскурсії стала майже  вщент зруйнована частина фортеці, але і тут страх та здоровий глузд не переборов цікавість. Міцно тримаючи дітей за руки ми вирушили!

В середині першими в очі кидались все ті ж руїни, було видно що колись тут були каміни (про це свідчили зруйновані комени). Найбільш відважні з нас, а це звісно чоловіки вирушили на самий верх бокової вежі. Ми ж, як майже примірні, матусі залишились з дітьми з низу. Вивчення усіх входів та виходів правої частини фортеці зайняли більше години які ми провели двома розділеними групками. Наші діти як справжні рятівники стояли зверху коли божевільні мама з татком спускались в засипані підвали. Ну не стільки божевільні оскільки не мали ліхтарики, а тому довелось повертатись.

Велике враження і відбиток у серці відклав музей голодомору. Моторошні скульптури, виставки, копії справ і розповіді очевидців (на відео) робили свою справу. Тут я вперше відчула, що це не просто трагедія це страхіття, через яке довелось пройти українцям.


 Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа 

Тут все - закон про 5 колосків в новій постановці і, і матір над якої наче ангельські крила в звились дитячі вишиванки як символ втрати. Моторошно! Інстинктивно притискаю сильніше донечок… Скульптура протягнених рук над пустою колискою нагнітає ще більше емоцій. Вже не знаю чи хочу дивитись далі.


 Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа


Далі таки пішла, але розписувати чомусь не хочеться кому цікаво переглянете фото у фотогалереї. Я дам посилання на неї в кінці розповіді. Вийшовши з кімнати розпачу і втрати (інакше назвати не можу) ми попрямували на нещодавно відреставровану вежу, щоправда по крутим дерев’яним східцям піднялись не всі особливо боягузливі, в першу чергу не за себе а за дітей, дійшли до середини і мигцем спустились. А на вершині відкрилась чарівна панорама. Дякую чоловіку що сфотографував.


 Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа Білий лебідь Межибожа 

Ці відвідини стали практично останніми в нашій подорожі. Далі слідували банальні покупки сувенірів  вчасності магніти на холодильник і знайомство з руїнами колишнього костелу. З моменту моїх останніх відвідин, а це було ще в 1996 році, він ще більше занепав. Про те чому він так сильно зруйнований ніхто нічого не знає, подейкують що він не припав до душі радянській владі і вони його зруйнували.  

Пізно. Ні на годиннику 17 година, але похмурий осінній вечір та стомлена малеча говорили зовсім інше. Тому ми сіли в машину і поїхали до дому. На виїзді з міста ще раз кинувши око на колись величавого Білого Лебедя!!!  

На цему як ви вже зрозуміли розповідь закінчується переглянути фото можна ОСЬ ТУТ

Категорія: Прогулянка | Додав: Татіка (09-Лис-2009) | Автор: Татіка
Переглядів: 4006 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 4.2/5
Всього коментарів: 4
0  
4 Татіка   (17-Лис-2009 10:56) [Матеріал]
Так наче чи таки побувала??? wink

0  
3 Galka   (13-Лис-2009 20:51) [Матеріал]
Прикольно, наче сама там побувала!
biggrin

0  
2 Татіка   (10-Лис-2009 17:20) [Матеріал]
Дякую! smile

0  
1 Мартин   (10-Лис-2009 16:45) [Матеріал]
Фотка, де ти з люлькою ну просто супер!!!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Логін:
Пароль:
Пошук
Друзі сайту

  • "НАШІ ДІТКИ" © 2024