Напевно, кожен батько вважає, що його дитя особливо талановите і розумне. Але чомусь в суспільстві більше вітається зрівняльна точка зору: педіатри, вихователі і вчителі, швидше за все, скажуть вам, що всі діти по-своєму талановиті, і ваше дитя нічим не відрізняється від звичайних дітей. Але ми-то знаємо, що це не так. Що наше дитя особливе. Що він вже в два роки знав алфавіт, а в три міг прочитати табличку «Вихід». Ось тільки як це довести?

Все ж професіонали в області педіатрії лукавлять: не існує дітей з абсолютно однаковим розвитком. І порівняльні таблиці обдарованості існують. Рівні обдарованості можуть сказати нам, наскільки дитя випереджає по розвитку своїх ровесників, варіюються вони від просто розумного дитяти до геніального.

Навіщо потрібно знати інтелектуальний рівень свого дитяти? Потім, аби допомогти йому розвинути свій потенціал і створити додаткові можливості для розвитку талантів.

1 рівень

Першого вересня всі діти пішли на заняття. За час, проведений в школі, формується не лише багаж знань для подальшого навчання, але і хребет, необхідний для повноцінного здорового життя.

Скелет людини розвивається приблизно до 20-25 років, але найбільш значні зміни відбуваються до 15-16. Неправильно організовані заняття в школі можуть привести до серйозних проблем з хребтом і поставою надалі.

Відвідуючи школу, діти стикаються з декількома негативними чинниками.

1. Необхідність носити важкі сумки з підручниками. Цього повністю уникнути не можна, але можна зменшити до мінімуму цей негатив. Треба користуватися ранцями – переносячи таким чином грузнув, діти симетрично навантажують хребет, що виключає бічне викривлення (сколіоз). При використанні звичайних портфелів треба підказати дитяті, аби він частіше міняв руку.

2. Необхідність тривалий час сидіти за партою в нерухомій позі. Організм дитяти і його хребет розрахований на рух – тривале статичне положення протиприродне. Прагнучи компенсувати цей недолік, діти «крутяться» за партою, і це нормально, треба лише спочатку навчити їх правильно сидіти, аби вони поверталися в правильне вихідне положення.

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 грудня 2007 р., надається у розмірі 12 240 гривень — на першу дитину, 25 000 гривень — на другу дитину, 50 000 гривень — на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 гривень, другої дитини — 4 840 гривень, третьої та наступної дитини — 5 000 гривень, решта суми на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців (по 620 гривень щомісяця), на другу дитину — 24 місяців (по 840 гривень щомісяця), на третю і наступну дитину — 36 місяців (по 1250 гривень щомісяця) рівними частинами.

На сьогоднішній день дитячі будинки не рідкість. Говорити про те, яка кількість дітей-сиріт знаходиться в таких установах, мабуть буде зайвим, кожен розуміє, що ця кількість дуже велика. Діти, які залишилися без батьківського тепла, безумовно позбавлені дуже важливого, саме тієї частки, яка необхідна всім нам. Навіть найкращі і турботливі працівники дитячих будинків не зможуть замінити таким дітям справжніх батьків. Ті люди, які прийняли рішення взяти малюка з дитячого будинку, безумовно, стикаються з безліччю проблем.

І ці проблеми пов'язані не тільки з величезних кількістю необхідних документів дають на це право, а й, на жаль іноді навіть з осудом з боку інших людей. Обидві ці проблеми можна вирішити, а люди, які хочуть подарувати собі і дитині справжню сім'ю заслуговують тільки повагу.

Що потрібно робити

Для того щоб отримати дозвіл на право бути усиновлювачем необхідно звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання. Це спеціально уповноважений орган державної влади суб'єкта федерації, на який покладено функції з опіки та піклування. При зверненні необхідно мати з собою документи, а саме:

Особливості коклюшу в дітей першого року життя

У дітей грудного віку коклюш має низку особливостей. Спостерігається скорочення інкубаційного (до 3-5 днів) і катарального (до 2-6 днів) періодів; іноді катаральний період «випадає», і судомний кашель відзначається вже з перших днів хвороби. Напади кашлю у більшості грудних дітей не супроводжуються репризами. Рідше, ніж у дітей старшого віку, спостерігаються блювання, геморагічні симптоми і набряки. Напади кашлю нерідко призводять до появи апное. Розлад газообміну виражений сильніше, ніж у дітей старшого віку, частіше спостерігається і більш виражений ціаноз. Маленькі діти особливо чутливі до кисневої недостатності: гіпоксія обтяжує перебіг процесу, сприяє розвитку ускладнень. У грудних дітей частіше, ніж у дітей старшого віку, відзначається затьмарення свідомості, напади епілептиформних судом, судомні посіпування мімічної мускулатури. Особливо тяжко перебігає коклюш у дітей віком до 6 міс. Через відсутність зубів утворення ранки на вуздечці язика у дітей віком 6-8 міс спостерігається дуже рідко. Тривалість спазматичного періоду може збільшуватися до 2-3 міс. Частіше, ніж у дітей старшого віку, визначаються ускладнення з боку органів дихання: бронхіти, бронхопневмонії. Пневмонії у дітей грудного віку характеризуються раннім розвитком, здебільшого мають зливний характер, тривалий перебіг і відрізняються високою летальністю – вони є основною причиною смерті від коклюшу.

Інкубаційний період коклюшу триває від 3 до 15 днів, у середньому – 5-8 днів. Перебіг хвороби можна розбити на три періоди: катаральний, спазматичний і реконвалесценції.

Катаральний період характеризується помірним підвищенням температури: іноді температура буває субфебрильною чи навіть залишається нормальною, рідко спостерігається значне підвищення температури тіла (до 39 °С і вище). З перших днів хвороби з’являється сухий кашель без специфічних особливостей. Поступово цей симптом посилюється, стаючи основним у картині хвороби. Вже наприкінці катарального періоду кашель набуває характеру більш-менш тривалих нападів і має дві особливості: виникає переважно в нічний час і закінчується блюванням. Нерідко в катаральному періоді буває нежить. Самопочуття хворого або не змінюється, або несуттєво погіршується, зберігається апетит. Катаральний період триває 3-14 днів. Іноді, особливо у грудних дітей, він скорочується до 5-7 днів, подекуди, навпаки, може затягуватися.

Перехід до другого, спазматичного, періоду відбувається поступово. З’являються типові напади спазматичного чи конвульсивного кашлю, що виникає раптово або після коротких провісників (аури): дере в горлі, тисне в грудях, виникає занепокоєння. Напад складається з серії коротких кашльових поштовхів, що йдуть безпосередньо один за одним без передиху на видиху. Потім хворий робить глибокий судомний вдих, що внаслідок спастичного звуження голосової щілини супроводжується свистячим звуком (реприз). Після цього напад продовжується у вигляді таких же кашльових поштовхів із подальшим свистячим вдихом. Протягом нападу кашлю може бути кілька репризів. Чим тяжча форма коклюшу, тим довші напади кашлю і тим більшою кількістю репризів вони супроводжуються. Напад кашлю закінчується відкашлюванням в’язкого прозорого мокротиння, іноді блюванням. При тяжких нападах кашлю мокротиння може мати домішки крові. Блювання після приступу – не абсолютно постійна ознака. Чим тяжча форма коклюшу, тим частіше воно спостерігається. При легкій формі коклюшу блювання трапляється рідко або взагалі відсутнє.

С.О. Крамарєв, д.м.н., професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, головний інфекціоніст МОЗ України

Щороку в світі реєструється близько 50 млн випадків захворювання на коклюш і близько 300 тис. випадків смерті від цього захворювання у країнах, що розвиваються. Летальність від коклюшу в таких країнах сягає 4%. Європейський регіональний комітет ВООЗ поставив за мету скоротити захворюваність на коклюш до 2010 р. до рівня 1 на 100 тис. населення.

Незважаючи на те що в Україні щепленнями проти коклюшу щороку охоплюється 90-95% дітей, захворюваність на нього залишається на досить високому рівні. Щороку в країні реєструється 3-4 тис. випадків коклюшу серед дітей, переважно віком до 1 року, коли хвороба перебігає особливо тяжко з багатьма ускладненнями та несприятливими наслідками. В Україні реєструються випадки смерті дітей від цієї хвороби.

Збудником коклюшу є бактерія Bordetella pertussis, відкрита у 1906 р. французькими вченими Борде і Жангу. Вхідними воротами інфекції при коклюші є верхні дихальні шляхи. Коклюшна паличка колонізує слизову оболонку гортані, бронхів, бронхіол, а також легеневі альвеоли. Збудник розмножується переважно в ділянці рефлексогенних кашльових зон. Бактеріємії і проникнення збудника в різні органи і тканини при коклюші не відбувається.

Механізм одного з провідних симптомів коклюшу – спазматичного кашлю – найбільш повно й переконливо пояснює концепція А.І. Доброхотової, І.О. Аршавського і В.Д. Соболівник, згідно з якою безупинний потік імпульсів, що надходить з боку рецепторів слизової оболонки дихальних шляхів під впливом коклюшного токсину, призводить до виникнення в ЦНС стійкого вогнища збудження дихального центру, що характеризується ознаками домінанти за О.О. Ухтомським. Збудження із домінантного вогнища іррадіює на прилеглі центри (блювальний, судиноруховий, тонічної іннервації гладких м’язів та ін.), що проявляється відповідною клінічною симптоматикою: блюванням, виразною схильністю до генералізованого судинного спазму (артеріальної гіпертензії), спазмом дрібних бронхів, голосової щілини, судомним посмикуванням і навіть нападами клоніко-тонічних судом скелетних м’язів, порушенням функції сфінктерів. Напади коклюшного кашлю розвиваються не лише в результаті імпульсів, що надходять з боку дихальних шляхів, а й у відповідь на подразнення рецептивних ділянок, що не мають жодного відношення до кашльового рефлексу (наприклад, при огляді зіва, ін’єкціях, значних звукових подразненнях, яскравому світлі та ін.). Унаслідок інертності, властивої домінантному вогнищу, напади судомного коклюшного кашлю можуть спостерігатися тривалий час після ліквідації інфекційного процесу, зумовленого наявністю збудника. У разі виникнення інших, сильніших центрів збудження домінантне вогнище гальмується. Цим механізмом, очевидно, можна пояснити припинення нападів коклюшного кашлю під час захопливої гри.

Щеплення потрібне, щоб захистити від хвороби малюка, але в той же час - велика загроза, що власне щеплення спровокує серйозну хворобу.

Зараз в прокуратурі України перебувають кілька справ, в яких розслідують можливий взаємозв'язок між вакцинаціями та смертями українських дітей - зокрема, Антона Тищенка та немовлят Запорізької та Донецької областей. Маючи ще кілька трагічних випадків на руках, вартові ТСН дослідили якість та обов'язковість щеплень у нас та в Німеччині.

Маленька Віка Курпас уже 2 роки не встає з дивана. Через недугу. Про неї батьки випадково дізналися, коли дівчинці було три.

Коли дитина упала, батьки зробили знімок і виявилося, що у Віки – патологія. От тільки яка саме патологія – медики ніяк не могли второпати. Віці ставало дедалі гірше. Хвороба атакувала спину - почали руйнуватися два хребці. Дівчинку вивертало від болю та знеболювальних.