«В первый погожий сентябрьский денек робко ступил ты под светлые своды... » Так, так співається у відомій пісеньці про 1-е вересня. Але боязкість і невпевненість підступають до малюка ще раніше, ніж він наблизиться до порога своєї майбутньої школи. І це зрозуміло, новий етап у житті дитини, тривога посилюється ще і хвилюванням батьків.

Тож як слід будувати цей по-справжньому знаменний день?

• Цього дня в дитини із самого моменту прокидання має бути хороше самопочуття і піднесений настрій, краще не провокувати напругу.

Для цього постарайтеся передбачити такі моменти:

• Вранці підніміть дитину раніше, щоб неквапливо, спокійно зібратися в школу. Пам'ятайте, поспіх підсилює тривожність.

• Постарайтеся, нагодувати дитину чимось дуже смачним, його улюбленою стравою, навіть, якщо вам здається, що це не дуже корисно (можна заради свята зробити виняток). Смачна, з'їдена із задоволенням їжа піднімає настрій.

ДО ПОКУПКИ ПОТРІБНО... ПРИНЮХАТИСЯ

Насамперед , ранець - а саме цього різновиду учнівських сумок медики віддають перевагу - не слід купувати на виріст. Розмір заплічного портфеля повинен відповідати віку дитини. У занадто великий рюкзак діти люблять запихати про всякий випадок усе, що треба й не треба, а щоденне носіння перевантаженого ранця явно не поліпшує поставу й навіть може привести до серйозних хвороб хребта. Що ж стосується матеріалу, з якого зроблена сумка, те найбільш краща натуральна шкіра мало кому по кишені. Залишаються кожзамінник і синтетичні тканини. При покупці зшитих з них учнівських сумок фахівці радять не соромитися й... обнюхати виріб: якщо в ніс ударить різкий "хімічний" захід, від покупки краще відмовитися. Те ж ставиться й до пеналів.

Здобуваючи шкільно-письмові приналежності, треба обов'язково з'ясувати, ким і із чого вони зроблені. Найпростіше розв'язати цю проблему тем батькам, чий гаманець дозволяє "екіпірувати" чадо в спеціалізованих магазинах або секціях більших універмагів, де продаються канцтовари відомих фірм Європи й Америки. Їхнього виробу всім гарні - якість перевірена десятиліттями, з "екологією" усе в порядку, а яскраві впакування постачені описом російською мовою .

Значно дешевше вітчизняні шкільні приналежності, причому в російських виробників ще з радянських часів залишився "рефлекс" дотримання всіляких ГОСТів (а вони для дитячих товарів були досить твердими). ДО того ж партійне гасло "Хімію - на службу народу" у життя перетворював не занадто успішно, і багато наші підприємства вже відвикли працювати на натуральній сировині. Правда, їх продукція теж, в основному, магазинна.

Ось так живеш роками в місті, навчаєшся, ходиш на роботу, виховуєш дітей, онуків, правнуків…і навіть не замислюєшся яким чудовим є твоє місто. Які чарівні в ньому світанки і чаруючі вечори. Які милі твоєму серцю парки і сквери Які цікаві люди живуть. Наскільки колоритною і цікавою є його історія. Зупинившись, замислюєшся, а яка вона моя Вінниця??? Як завжди привітна, з по Київськи квітучими каштанами, з трояндовими алеями, з старовинними вулицями, будівлями і інколи по провінційному застарілими поглядами. Вона, справжні перлина Поділля радо вітає усіх гостей і оберігає мешканців.

З історії: В 1362 році литовський князь Ольгерд, після перемоги над татарами на річці Синюха (Сині Води), приєднує великі території України до Великого князівства Литовського. Ново приєднані території Ольгерд жалує своїм племінникам - Федору, Юрію, Олександру та Костянтину Коріатовичам, доручаючи їм ”городи Подільські умурувати ”. Федір Коріатович, на думку істориків, в 1363 році “умуровує ” фортецю Вінниця. Правда перша фортеця була зовсім не мурованою, а дерев`яною. Розташована вона була на річці Буг, трохи нижче впадання у нього річки Віннички. Фортеця мала шість веж й гарнізон набраний з місцевих міщан. Перша ж письмова згадка про Вінницю датується 1385 роком. Назву Вінниця пов`язують з вже згаданою річечкою; з древньослов`янським “вьно” – посаг, придане; або з словом “Вінниця – винокурня. Якщо й справді назва нової фортеці була пов`язана з винокурнею, то Федір Коріатович збудував для тої винокурні непоганий захист. У 1598 р. Вінниця стає столицею Брацлавського воєводства. В історії міста бурхливе зростання і перетворення з посередності в велике центральне місто. Та визначні дати і монотонні розповіді про роки бойової слави навряд зацікавлять то перейдемо до прогулянки.

Один з наймальовничіших куточків України і візитівка Вінницької області с. Печора. Селище розмістилось на мальовничих берегах Південного Бугу. Якщо подорожувати то можна знайти багато визначних архітектурних пам’яток і в Немирові і в с. Сокілець, але про все по порядку.

Отже, що ж саме робить таким визначним це місце?

Про те, що місцина на якій знаходиться Печора має історичне значення свідчать знахідки старого городища, при дослідженні якого були знайдені предмети побуду та знаряддя праці трипільської культури. В часи панування турок на Поділлі (1672-1699рр..) в Печорі створив свою резиденцію молдавський володар Дука. Саме він звів на крутому березі Південного Бугу укріплений мурований палац та заклав парк(1682 рік). Нажаль вийшло так, що довго насолоджуватись своїм положенням, владою та мальовничими Печорськими пейзажами йому не довелось. Опісля Дуки, Печорою володіло декілька знатних польських родів, кожен з яких перебудовував місцевий палац і переплановував парк відповідно до власних смаків, уподобань та тогочасної моди. В 1762 році поруч зі згадуваним городищем та залишками замку Дуки, зводиться дерев`яна церква Різдва Богородиці, яка є пам`яткою архітектури…